Ухвала

від 28.07.2011 по справі 17/17-2011-1348

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/17-2011-1348

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення  заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду

"28" липня 2011 р.№ 17/17-2011-1348

     Суддя БРАГІНА  Я.В., розглянувши матеріали  за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС” ( 65025, м. Одеса, 19 км Старокиївського шляху, буд.4с; код ЄДРПОУ 36044880) про порушення справи про банкрутство останнього у порядку ст.51 Закону  України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон України №2343-ХІІ)

                                                      ВСТАНОВИВ:

   25.07.2011р. ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС”, звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство останнього за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України №2343-ХІІ, оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором VENFORD HOLDINGS LIMITED у сумі  4 375 000грн.

       Проте, заява ліквідатора про порушення провадження  у справі про банкрутство  Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС”, у порядку ст. 51 Закону України №2343-ХІІ підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені у ній обставини та заяву не підписано особою, яка  має права її підписувати.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом  України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (ст.4-1 ГПК України).

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (п.1 ст.5 Закону України № 2343-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного вище Закону України №2343-ХІІ, суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство,  зокрема,  якщо: у заяві не вказано відомості перелічені в ст.7 цього Закону, а також із інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, п і д п и с у є т ь с я керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником).

З  врахуванням вимог ст.54 ГПК України, теж заява подається до господарського суду в письмовій формі і п і д п и с у є т ь с я повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Пунктом 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується  вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

   Частиною першою ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником)  встановлено, -   "якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин л і к в і д а т о р (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

    Однак, заяву про порушення справи про банкрутство не підписано ліквідатором, а лише завірено печаткою ТОВ „ДВС”, про що суд зазначив вище.

     Крім того, частина перша ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зміст заяви про порушення справи про банкрутство, відповідно до якої заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафу, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів  з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття  банківською установою боржника до виконання.  

      Проте, боржник не зазначив у заяві та не надав належних доказів, які б свідчили про неплатоспроможність, тобто відсутність майна ( наявність чи відсутність земельних ділянок, транспорту, зареєстрованого  ДАІ Держтехнаглядом, відомості з БТІ, та інші), вартістю якого неможливо задовольнити  кредиторські вимоги.

    А неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів  (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати (ст.1 Закону № 2343-ХІІ).

    Згідно ч.2 ст.7 зазначеного вище Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява боржника повинна містити ще такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по податках і зборах; суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; відомості про наявність у  боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

       Відповідно до ч.3 ст.7 Закону  України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  до  заяви боржника додаються, зокрема: бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства - боржника, протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представників боржника для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції  (зборів) представників  працівників боржника, інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

      Проте,  заява не відповідає вимогам ч.ч.1, 2 та ч.3 ст.7 Закону України  №2343-ХІІ, оскільки не містить  зазначених відомостей та до  неї не додано зазначені вище документи.

   З метою відтворення реального фінансово-економічного стану підприємства (співвідношення його активу та пасиву), який господарському суду необхідний для дослідження та оцінки при розгляді питання щодо наявності або відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство у порядку ст. 51 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнанням його банкрутом”, заявник зобов'язаний вжити заходи, передбачені положеннями Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють етапи проведення досудової процедури ліквідації  підприємства у загальному порядку.

  Так, комісією з припинення юридичної особи, призначеною у зв'язку з прийняттям власником рішення про ліквідацію, повинні бути проведені слідуючі заходи:

-          опублікування в друкованих засобах масової інформації в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України повідомлення про припинення товариства з метою виявлення його кредиторів;

-          повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства з метою проведення податковим органом позапланової перевірки товариства, передбаченої податковим законодавством та зняття з обліку;

-          отримання заяв кредиторів та прийняття рішення щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості);

-          оцінка вартості наявного у товариства рухомого та нерухомого майна, а також інших майнових активів,  в порядку ст.60 Господарського кодексу України;

-          складання проміжного ліквідаційного балансу відповідно до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України після з а к і н ч е н н я строку для п р е д ' я в л е н н я   в и м о г  кредиторами, який повинен містити відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду;

-          проведення аналізу виявлених активів та пасивів товариства, з якого вбачається неможливість задоволення виявлених вимог кредиторів через недостатність вартості майна товариства та прийняття у зв'язку з вказаними обставинами рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

   Отже, зазначені вище норми законодавства вимагають від заявника розмістити публікацію про прийняття боржником рішення про його припинення та строку на пред'явлення вимог кредиторів, після сплину двомісячного строку на пред'явлення кредиторських вимог, виявлення та оцінки складу майна боржника скласти проміжний ліквідаційний баланс, затвердити його власником і у разі виявлення обставин, зазначених у ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прийняти рішення про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, про що й заявник зазначає в заяві.   

    Таким чином, тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку ст.60 Господарського кодексу України, публікації оголошення в порядку ст.105 ЦК України для виявлення кола кредиторів у повному обсязі та складання проміжного ліквідаційного балансу можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства. При цьому всі ці обставини повинні  бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

    Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б,  на яку боржник посилається в заяві та Вищий господарський суд України  у справі №44/75-б від 10.08.10.

   Проте, доказів проведення ліквідаційною комісією роботи у встановленому законодавством порядку суду не надано (проміжного ліквідаційного балансу, підписаного головою ліквідаційної комісії, складеного  після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства з метою проведення податковим органом позапланової перевірки підприємства, передбаченої податковим законодавством, зняття з обліку та інші).

     Таким чином, заявником не надано доказів проведення  відповідних дій, як передумови для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.ст. 105,110,111 ЦК України, ст. 60 ГК України, а також у  заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується  вимога, доказів, що підтверджують викладені в ній обставини, та заяву не підписано особою, яка  має право її підписувати відповідно до вимог ст. 51 Закону України № 2343-ХІІ.

       Враховуючи вищевикладене, заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС” підлягає поверненню без розгляду на підставі ч.1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та  п. 3 ст. 63 ГПК України.

      Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

      Керуючись п. 3 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 9, ст.7,51 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

                                                                  У Х В А Л И В:

   1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС” ( 65025, м. Одеса, 19 км Старокиївського шляху, буд.4с; код ЄДРПОУ 36044880) про порушення справи про банкрутство у порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - повернути без розгляду.

   2.Заяву про порушення справи про банкрутство на 2- х аркушах з додатком на 33-х аркушах надіслати заявнику.

   3.Видати заявнику довідки про повернення коштів з Державного бюджету України відповідно до ч.13  Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України з наступними змінами від 13.04.07. №627 та п.2 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93.

Суддя                                                                                 Брагіна Я.В.