Рішення

від 29.05.2008 по справі 1/054-08/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/054-08/3

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" травня 2008 р.                                                                          Справа № 1/054-08/3

       Господарський суд Київської області у колегіальному складі:

головуючий суддя –Лопатін А. В., судді –Тищенко О. В., Карпечкін Т. П., розглянувши справу

За позовом           Приватного підприємства фірми «Ніна-М», м. Київ

до відповідача          Русанівської сільської Ради Броварського району Київської області, с. Русанів, Броварський район, Київська область

про          визнання права власності на земельну ділянку

за участю представників:

позивача:Кузнєцов С. Г. (дов. № 07 від 04.03.08 р.)

відповідача:Соловей С. В. (голова Русанівської сільської Ради,              посв. № 28), Вісневський В. А. (дов. від 21.04.08 р.)

секретар судового засідання: Свіриденко І. А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватним підприємством фірмою «Ніна-М»заявлено позов до Русанівської сільської Ради Броварського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги ПП фірми «Ніна-М»ґрунтується на тому, що 17.07.2001 року позивач купив у КСП «Русанівське»частину майнового комплексу: корівник інв. № 0212, корівник інв. № 0214, корівник інв. № 0215, корівник інв. № 0210, корівник № 0209, корівник інв. № 0216. Загальна площа вказаного майна складає 8179,1 кв. м. і знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Русанів. Підтвердженням вищезазначеного є договір купівлі-продажу від 17.07.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Базир В. Г. (№ в реєстрі 3746).

04.03.2002 року позивач купив у КСП «Русанівське»частину майнового комплексу, а саме: теплиці з розводкою інв. № 1109 (загальна площа 34842,5 кв. м., кормоцех інв. № 0270 (загальна площа 87,3 кв.м.) ветпункт інв. № 0237 (загальна площа 13,3 кв.м.) водонапірна башта інв. № 1218 (загальна площа 1,5 кв.м) пункт ш.о. корів інв. № 0261 (загальною площею 49.2 кв.м.) силосна траншея інв. № 1136 (загальною площею 1782 кв.м.). Вказане підтверджується договором купівлі-продажу від 04.03.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир В. Г. (номер в реєстрі 1084).

Згідно кадастрового плану земельної ділянки, акту про встановлення в натурі меж земельної ділянки, викопіювання з проекту формування території та встановлення меж Русанівської сільської ради, 6,974 га ріллі, що знаходяться під викупленими позивачем теплицями та 9,5060 га господарських дворів (а всього –16,48 га землі) є ділянками, для обслуговування будівель, що належить на праві  власності позивачеві.

Враховуючи викладене, а також враховуючи той факт, що КСП «Русанівське»ліквідоване, позивач звернувся до Русанівської сільської Радии, за дозволом на виготовлення технічної документації для оформлення права власності на вказану земельну ділянку. Проте, відповідач надав позивачеві лише дозвіл на оренду вказаної земельної ділянки, що, на думку позивача, порушує його право власності на спірну ділянку, та просить, у відповідності до ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 377 ЦК України, визнати право власності на земельні ділянки 6,974 га ріллі, що знаходяться під викупленими позивачем теплицями та 9,5060 га господарських дворів (а всього –16,48 га землі) за Приватним підприємством фірмою «Ніна-М».

В свою чергу, відповідач не погоджується з вказаною позовною заявою, з підстав, викладених у відзиві від 26.03.2008 р. (а.с. 94), а саме –так як вартість викупленого за договорами купівлі-продажу від 17.07.2001 року та 04.03.2002 року майна була  занижена.

В судовому засіданні 27.05.2008 року відповідачем подано ще один відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не згодний з вимогами позивача, в зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу будівель від 17.07.2001 року було укладено у період дії Земельного кодексу в редакції від 08.06.2000 року, ст. 67 якого передбачала перехід права власності на земельну ділянку, під купленими ділянками лише громадянам і у розмірі не більше 0,25 га. А позивач, на думку відповідача відповідно до діючого на той час законодавства міг отримати земельну ділянку лише у тимчасове користування (оренду). Що стосується земельної ділянки, що знаходиться під майном викупленим позивачем згідно договору купівлі-продажу від 04.03.2002 року, відповідач зазначає, що на вказаний момент діяла ст. 120 Земельного Кодексу України у редакції від 20.12.2001 року, яка надавала право переходу земельної ділянки під будівлею у власність на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди. Таким чином, на думку відповідача, вказана норма закону не передбачала обов'язкового переходу права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлі, розташовані на цій ділянці.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не доведено розмір земельної ділянки, на яку б позивач міг претендувати. Разом з тим, відповідач посилається на те, що 19.10.2005 року, на затвердження спільного рішення членів КСП «Русанівське»від 13.08.2005 року,  було постановлено рішення Русанівської сільської Ради про передачу спірної земельної ділянки до земель запасу Русанівської сільської Ради.

Ухвалою господарського суду Київської області від 5 березня 2008 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначений на 13.03.2008 року.

У вказане судове засідання не з'явились представники відповідача, в зв'язку з чим, відповідно до статті 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 27.03.2008 року.

В зазначений день в судове засідання не з'явились представники позивача. Розгляд справи, відповідно до статті 77 ГПК України було відкладено на 10.04.2008 року.

У зазначеному судовому засіданні виникла необхідність надати відповідачу можливість подати до суду належним чином оформлені заперечення на позовну заяву, клопотання та докази на їх підтвердження, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 22.04.2008 року.

22.04.2008 року відповідачем подане клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неявкою в судове засідання позивача. Вказане клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 27.05.2008 року. Крім того, відповідачем у справі подане клопотання про забезпечення фіксування технічними засобами перебігу судового процесу.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області від 12.05.2008 року, в зв'язку з підвищеною складністю спору, а також з метою усунення соціальної напруги навколо зазначеного спору та у зв'язку з вибуттям Голови господарського суду Київської області, судді Грєхова А. С.  у щорічну додаткову відпустку, справу призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів: головуючий суддя –Лопатін А. В. , судді –Тищенко О. В., Карпечкін Т. П.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2008 року, судовою колегією: головуючий суддя –Лопатін А. В., судді – Тищенко О. В., Карпечкін Т. П. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер 1/054-08/3, розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 22.04.2008 року на 27.05.2008 року на 10-00.

Клопотання відповідача щодо забезпечення фіксування перебігу судового засідання технічними засобами судом задоволено.

В судове засідання 27.05.2008 року з'явились представників обох сторін.

У судовому засіданні 27.05.2008 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.05.2008 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2001 року позивач купив у КСП «Русанівське»частину майнового комплексу: корівник інв. № 0212, корівник інв. № 0214, корівник інв. № 0215, корівник інв. № 0210, корівник № 0209, корівник інв. № 0216. Загальна площа вказаного майна складає 8179,1 кв. м. і знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Русанів. Підтвердження вищезазначеного є договір купівлі-продажу від 17.07.2001 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Базир В. Г. (№ в реєстрі 3746).

04.03.2002 року позивач купив у КСП «Русанівське»частину майнового комплексу, а саме: теплиці з розводкою інв. № 1109 (загальна площа 34842,5 кв. м., кормоцех інв. № 0270 (загальна площа 87,3 кв.м.) ветпункт інв. № 0237 (загальна площа 13,3 кв.м.) водонапірна башта інв. № 1218 (загальна площа 1,5 кв.м) пункт ш.о. корів інв. № 0261 (загальною площею 49.2 кв.м.) силосна траншея інв. № 1136 (загальною площею 1782 кв.м.). Вказане підтверджується договором купівлі-продажу від 04.03.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир В. Г. (номер в реєстрі 1084).

Вищезазначені договори купівлі –продажу нерухомого майна є чинними, на момент розгляд даної господарської справи ніким не оскаржені.

Нерухоме майно  (нерухомість)  - земельні ділянки та все,  що розташоване на них  і  тісно  пов'язане  з  ними, тобто об'єкти,переміщення яких   без   непропорційної   шкоди  їх призначенню неможливе, в тому  числі   будівлі,   приміщення   і   квартири, розташовані в них,а також споруди,підприємства або їх структурні підрозділи як  цілісні  майнові  комплекси - стаття 2 Указу Президента України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно", 16.06.99 р., N 666.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна»від 09.06.99 N 31/5, нерухомим майном є - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, які невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти.

Судом встановлено, що продані позивачеві будівлі, є нерухомим майном, про що, крім іншого, свідчить і запис у реєстровій книзі № 1 за реєстровим номером № 270 від 28.04.1998 року у Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації будівель, що куплені позивачем, у КСП «Русанівське».

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказує, що відповідно до ст. 30 Земельного Кодексу України (в редакції від 08.06.2000 року, чинної на момент укладання договору купівлі-продажу майна від 17.07.2001 року), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення, а вказана норма, на думку відповідача,  може бути застосована лише щодо громадян, а не юридичних осіб. Крім того, відповідач зазначає, що згідно вказаної норми, при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить лише право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Суд вважає, що відповідач недоречно застосовує ст. 30 ЗК України (в редакції від 08.06.2000 року), оскільки завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю, а згідно Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2005 року, земельні відносини -  суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею та об'єктами яких є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Проте, слід зазначити, що предметом договорів купівлі-продажу, укладених як 17.07.2001 року, так і 04.03.2002 року між ПП фірмою «Ніна-М»та КСП «Рубежівське», було нерухоме майно, а не окрема земельна ділянка, і вказаними договорами не визначено порядку переходу прав на земельну ділянку, розмір земельної ділянки, а тому  до врегулювання спірних відносин слід застосовувати норми імперативного характеру.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (01.01.2004 р.), положення даного кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, задля  врегулювання спірних відносин слід застосовувати норми імперативного характеру ст. 377 ЦК України, яка прямо встановлює, що якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент набрання ЦК України чинності, позивач по справі був власником купленого нерухомого майна. Отже, його права та обов'язки щодо будівель продовжують існувати після набрання ЦК України чинності, а  право на визнання права власності на земельну ділянку, на якій безпосередньо знаходиться нерухоме майно та ділянка, необхідна для його обслуговування, виникло у позивача до набрання цим Кодексом чинності. Враховуючи, що норми ст. 377 ЦК України, не допускають випадків, коли право власності на розташований на земельній ділянці об'єкт нерухомості належить на праві власності одній особі, а земельна ділянка перебуває у власності чи на праві користування в іншої особи, суд прийшов до висновку, що вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку на якій знаходяться будівлі, що належать позивачеві на праві приватної власності та території, необхідної для обслуговування цих будівель, є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

Така ж позиція підтверджена пп. „ґ” п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р. №7, згідно з яким якщо договором про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ті її частини, одна з яких зайнята жилим будинком, будівлею чи спорудою, а інша необхідна для їх обслуговування.

В силу ч. 1 ст. 82 ЗК України від 25.10.2001 р. №2768-III юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: (а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; (б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; (в) прийняття спадщини; (г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Як зазначено вище, підстави набуття у власність земельної ділянки у позивача виникли після укладення договорів купівлі-продажу майна, яке знаходиться на земельній ділянці та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування та з набранням чинності Земельного кодексу України від 25.10.2001 року та Цивільного кодексу України від 01.01.2004 року.

Згідно кадастрового плану земельної ділянки, акту про встановлення в натурі меж земельної ділянки, викопіровкою з проекту формування території та встановлення меж Русанівської сільської ради, 6,974 га ріллі, що знаходяться під викупленими позивачем теплицями та 9,5060 га господарських дворів (а всього –16,48 га землі) є ділянками, для обслуговування будівель, що належить на праві  власності позивачеві.

Пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що юридичні особи, які одержали у власність земельні ділянки у розмірах, раніше передбачених діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Земельна ділянка під придбаним комплексом будівель та споруд на момент продажу та передачі об'єктів  належала КСП «Русанівське» на підставі Державного акту на право колективної власності на землю виданого Русанівською сільською радою 02 листопада 1998 року за реєстраційним № 1.

Відповідно до повідомлення відділу підприємництва Броварської районної державної адміністрації Київської області, державна реєстрація КСП «Русанівське», у якого були викуплені позивачем, відповідно до вищевказаних договорів купівлі-продажу, об'єкти нерухомості,  скасована 18.08.2003 року з причини припинення діяльності.

В зв'язку з викладеним, а також враховуючи що земельна ділянка знаходиться під нерухомим майном, право власності на яке перейшло до позивача з моменту укладання договорів купівлі-продажу від 17.07.2001 р. та 04.03.2002 р. в межах с. Русанів Броварського району Київської області, позивач звернувся до Русанівської сільської ради Броварського району Київської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації для оформлення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до Викопіювання з генерального плану забудови с. Русанів, земельна ділянка в розмірі 15,4 га надана ПП «Ніна-М»для обслуговування викупленого майнового комплексу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 19.10.2005 року на вісімнадцятій сесії IV скликання вирішив надати дозвіл ПП «Ніна-М»на виготовлення технічної документації на земельну ділянку розміром 16,48 га по вул. Жовтневій, 39 а для ведення підсобного сільського господарства (обслуговування майнового комплексу).

Відповідно до Кадастрового плану земельної ділянки 01 Русанівської сільської Ради с. Русанів, вул. Жовтнева, реальна кількість земельної ділянки, призначеної для ведення підсобного сільського господарства - обслуговування майнового комплексу, право власності на який належать ПП «Ніна-М», становить 16,48 га.

Разом з тим судом встановлено, що придбані об'єкти складають цілісний майновий комплекс і можуть використовуватись у господарській діяльності як окремі підрозділи підприємства, зокрема ферма ВРХ (корівники та інші господарські будівлі і споруди) та тепличний комплекс, які розташовані на одній спільній земельній ділянці, що було підтверджено обома сторонами в судовому засіданні.

Цілісний майновий   комплекс   -   господарський   об'єкт  із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими    комплексами   можуть   бути   структурні   підрозділи підприємств (цехи,  виробництва, дільниці тощо), які виділяються в установленому   порядку   в   самостійні  об'єкти ( Пункт 4 «Методики оцінки вартості майна під час приватизації», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. N 1114).

Згідно висновку Броварського районного відділу земельних ресурсів № 362 від 17.03.2006 року земельна ділянка у розмірі 16,48 га відводиться приватному підприємству «Ніна-М»у зв'язку з купівлею нерухомого майна (майнового комплексу), згідно договорів купівлі-продажу від 17.07.2001 р. № 3746 та від 04.03.2002 р. № 1084.

Отже, судом встановлено, що межі земельної ділянки та її площа, необхідна позивачеві для ведення підсобного сільського господарства (обслуговування майнового комплексу) була визначена Русанівською сільською Радою,  та затверджена, відповідно до технічної документації, Броварським районним відділом земельних ресурсів.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що посилання відповідача на те, що позивачем не доведено розмір земельної ділянки, на яку позивач претендує, є недоречними, оскільки вказаний розмір земельної ділянки –16,48 га –встановлений, в тому числі, і відповідачем.

Матеріалами справи доведено право власності на об'єкти нерухомого майна, обґрунтованість визначення розміру земельної ділянки, на якій знаходиться вказане нерухоме майно та тієї частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування цього майна та доведено право позивача бути визнаним власником цієї земельної ділянки.

За загальним правилом відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Суб'єктами права власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи –ст. 80 ЗК України.

Статтею 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування  сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а несільськогосподарським підприємствам –для ведення підсобного сільського господарства.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

В силу статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності  на земельну ділянку.

Відповідно до ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним Актом, який виготовляється на підставі технічної документації.

Отримати державний акт на право власності на землю позивач не міг, оскільки  перехід права власності на земельні ділянки разом з будівлями та спорудами від КСП «Русанівське»до ПП фірма «Ніна-М»не визнається відповідачем.

Стаття 158 ЗК України вказує, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідач вірно посилається на  ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, судом встановлено, що саме відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається, як на заперечення позовних вимог, в той час як позивачем надані всі докази того, що його права були порушені.

Щодо посилань відповідача на той факт, що у позовній заяві вказано КСП «Мічуріна», якого в адмінмежах Русанівської сільської Ради не значиться, - в судовому засіданні 27.05.2008 року представник позивача повідомив, що КСП «Мічуріна»в позовній заяві вказаний помилково (опечатка) і слід читати КСП «Русанівське». Судом дані пояснення прийняті.

Крім того, слід зазначити,  що згідно акту на право колективної власності на землю КСП «Русанівське»земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення. У відповідності до ч.2 ст. 22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать :

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження,  крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами,  землі тимчасової консервації тощо).

Враховуючи, що ПП фірма «Ніна-М»не являється сільськогосподарським підприємством, земельна ділянка, відповідно до п. г) ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України, повинна надаватись з цільовим призначенням (використанням) –для ведення підсобного сільського господарства.

З огляду на викладене, вивчивши матеріали справи, додаткові докази, подані сторонами, проаналізувавши норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПП фірми «Ніна»є такими, що відповідають чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача у сумі, передбаченій відповідними нормами законодавства та підзаконними актами.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства фірми «Ніна-М»задовольнити.

2. Визнати за Приватним підприємством фірмою «Ніна-М»(02225, м. Київ, пр. Маяковського, б. 14-а, кв. 44, код 21523340) право власності на земельну ділянку розміром 16,48 га, в адмінмежах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, на якій розміщений майновий комплекс приватного підприємства фірми «Ніна-М», за адресою: Київська область, Броварський район,  с. Русанів, вул. Жовтнева, 39-а з цільовим призначенням –для ведення підсобного сільського господарства.

3. Стягнути з Русанівської сільської Ради Броварського району Київської області (07453, Київська область, Броварський район, село Русанів, вул. Леніна, 72) 6547 (шість тисяч п'ятсот сорок сім) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Головуючий суддя                                                                       Лопатін А. В.

Суддя                                                                                           Тищенко О. В.

Суддя                                                                                           Карпечкін Т. П.