Постанова

від 10.06.2008 по справі 3/330-07-8833

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/330-07-8833

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" червня 2008 р. Справа № 3/330-07-8833

Одеський апеляційний господарський суд у складі:  

Головуючої судді  Ліпчанської Н.В.               

Судді Андрєєвої Е.І., Мацюра П.Ф.

При секретарі   Лисіній О.В.

За участю представників сторін:

від позивача —Кіташевський Д.А. по дов. №355 від 20.02.08р.

від відповідача- Кіхтенко О.С. по дов. №264/исх-гс від 26.04.07р.

від третьої особи —Тіхонов Р.І. по дов. №2349/15/14-08 від 04.04.08р.

Розглянувши апеляційну скаргу Одеської залізниці            

на рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2008р.

у справі № 3/330-07-8833

за позовом Одеської залізниці       

до Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство транспорту та зв'язку України    

про визнання права власності     

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2007р. Одеська залізниця (далі - залізниця) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, (далі - міська рада), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - Дорожньої автобази, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Степова,2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Залізниця посилається на ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" на ст.ст.3; 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та тимчасового Положення "Про порядок державної реєстрації" прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/6.

Рішенням господарського суду Одеської області, від 29 лютого 2008р., винесеним суддею Д`яченко Т.Г.  в позові - відмовлено.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд послався на норми Цивільного Кодексу України, згідно яких право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що з вимогами про захист права державної власності може звертатись уповноважений орган державної влади, яким є Фонд державного майна України.

Звернення Залізниці щодо визнання за державною в особі Міністерства Транспорту та зв'язку України права державної власності на об'єкт нерухомості - є безпідставним та некомпетентним.

Не погоджуючись, з прийнятим рішенням суду, Залізниця звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Залізниця вважає, що згідно ч.3 ст. 73 та ч.2 ст. 74 Господарського Кодексу України її майно є державною власністю та закріплене за нею на праві господарського відання.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але його представник в судовому засідання апеляційної інстанції позов і апеляційну скаргу вважає необгрунтованими.

Представник третьої особи апеляційну скаргу позивача підтримує у повному обсязі і просить її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  заслухавши представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, їх повноту, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” встановлено, що управління  об'єктами  державної  власності  -  здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами,  визначеними цим Законом,  повноважень щодо реалізації прав держави, як власника таких об'єктів,  пов'язаних з володінням, користуванням  і  розпоряджанням   ними,   у   межах,   визначених законодавством   України,   з   метою   задоволення  державних  та суспільних потреб.

Згідно ст. 2 цього Закону законодавство про управління об'єктами державної власності складається з  цього  Закону,   Господарського   кодексу   України,  Закону  України "Про захист економічної конкуренції",  інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості  управління окремими об'єктами державної власності або їх видами,  та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності.

Статтею 4 названого Закону визначені суб'єкти управління об'єктами державної власності, до яких належать і міністерства та інші органи виконавчої влади (далі –уповноважені органи управління), а у ст. 6 зазначеного Закону встановлені повноваження уповноважених органів управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Крім того, позов пред'явлений про визнання права державної власності на будівлю за державою в особі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Міністерство транспорту та зв'язку України –уповноваженим органом управління державним майном. Цей орган управління майном є самостійним суб'єктом господарювання –юридичною особою, який діє на підставі затвердженого в установленому порядку Положенні про нього, здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність прав та обов'язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Права третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору визначені у ст. 27 ГПК України, які відрізняються від прав позивачів, вказаних у ст.ст. 1 і 24 названого Кодексу.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено, що юридична особа може пред'явити позов не у власних інтересах, а в інтересах іншої юридичної особи, а тим паче в інтересах третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене  керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК                    України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Одеської залізниці залишити -  без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 29 лютого 2008 р. у справі № 3/330-07-8833 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                             Н.В. Ліпчанська  

Судді:                                                                                  Е.І. Андрєєва                                                                                                                                

                                                                                                 П.Ф. Мацюра