Постанова

від 10.06.2008 по справі 3/332-07-8838

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/332-07-8838

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" червня 2008 р. Справа № 3/332-07-8838

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                      Андрєєвої Е.І.

Суддів:                              Мацюри П.Ф.,

                                           Ліпчанської Н.В.,          

При секретарі                     Лисіній О.В.,

за участю представників сторін:

від відповідача – Кіхтенка О.С.,

від 3-ї особи - Тіхонова Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2008р.           

у справі № 3/332-07-8838

за позовом Одеської залізниці

3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Міністерство транспорту та зв'язку України

до Одеської міської ради

про визнання права власності,

встановив:

У грудні 2007р. Одеська залізниця (надалі - Залізниця) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на комплекс будівель-приміщень, а саме: диспетчерська літ. „А” загальною площею 47,2 кв. м, КПП літ. „Б” загальною площею 5,5 кв. м, ангар літ. „В” загальною площею 283,2 кв. м, бокси літ. „Г” загальною площею 300,8 кв. м, мийка літ. „Д” загальною площею 31,9 кв. м, будівля літ. „Г” загальною площею 7,6 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Транспортна, 7, що перебуває в повному господарському віданні ДП „Одеська залізниця”, яка входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Міністерство транспорту та зв'язку України було визначено позивачем у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.02.2008р. у позові відмовлено з підстав того, що Одеська залізниця не є уповноваженим органом на звернення з вимогами про захист права державної власності, а таким органом у даному випадку є Фонд державного майна України.

Не погоджуючись з рішенням суду, Залізниця оскаржила його в апеляційну інстанцію. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

В процесі розгляду скарги до Одеського апеляційного господарського суду Залізниця надала заяву від 09.06.2008р. № ню-14/870 про відмову від апеляційної скарги в порядку ст. 100 ГПК України.

Враховуючи те, що представник позивача в судове засідання 10.06.2008р. для підтримки заявленої заяви не з'явився, а представник Міністерства транспорту та зв'язку України підтримав апеляційну скаргу, тому судова колегія дану заяву залишає без задоволення, а апеляційну скаргу розглядає по суті.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та відповідність чинному законодавству прийнятого рішення, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для  задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що управління об'єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами,  визначеними цим Законом,  повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням  і  розпоряджанням   ними,   у межах, визначених законодавством  України,   з   метою   задоволення  державних  та суспільних потреб.

Згідно ст. 2 даного Закону законодавство про управління об'єктами державної власності складається з  цього Закону, Господарського кодексу України,  Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами державної власності або їх видами,  та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності.

Статтями 4 та 6 названого Закону визначені суб'єкти управління об'єктами державної власності, до яких належать і міністерства та інші органи виконавчої влади, та встановлені повноваження цих уповноважених органів управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно пункту 1.1 Статут Одеської залізниці, Одеська залізниця є територіально-галузевим об'єднанням, а не державним підприємством, як вказано у позовній заяві, оскільки згідно цього Статуту до складу Одеської залізниці входять державні підприємства, установи та організації –юридичні особи, які відповідно до ч. 5 ст. 62 ГК України не можуть входити до складу підприємства.

Тому Одеська залізниця, пред'являючи позов, невірно вказала позивачем Державне підприємство "Одеська залізниця", якого не існує згідно Статуту Одеської залізниці.

Крім того, позов пред'явлений про визнання права державної власності на комплекс будівель-приміщень за державою в особі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Міністерство транспорту та зв'язку України, тобто, уповноваженим органом управління державним майном. Цей орган управління майном є самостійним суб'єктом господарювання –юридичною особою, яка діє на підставі затвердженого в установленому порядку Положення про неї, здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Права третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, визначені у ст. 27 ГПК України, які відрізняються від прав позивачів, вказаних у ст.ст. 1 і 24 названого Кодексу.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено, що юридична особа може пред'явити позов не у власних інтересах, а в інтересах іншої юридичної особи.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Положеннями п. і,  ч.1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", функцію забезпечення  захисту  майнових  прав  держави  на  території України відповідно до законодавства, покладено на Фонд державного майна України.

Жодний орган з перелічених у ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" повноваженнями забезпечення  захисту  майнових  прав  держави крім Фонду державного майна України Законом не наділений.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з вимогами про захист права державної власності може звертатись уповноважений орган державної влади, яким у даному випадку є Фонд державного майна України.

Доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви. Даним обставинам дана належна оцінка місцевим господарським судом, з чим повністю погоджується судова колегія апеляційного суду.

При таких обставинах, коли суд першої інстанції при прийнятті рішення повно, всебічно і об'єктивно встановив всі фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, правильно застосував норми чинного законодавства, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись  ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2008р. у справі № 3/332-07-8838 залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської залізниці - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                        Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                П.Ф. Мацюра

                                                                                       Н.В. Ліпчанська