Постанова

від 10.06.2008 по справі 8/233-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/233-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"10" червня 2008 р.                                                           Справа № 8/233-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом'якової В.В. при секретарі Шульженко Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом приватного підприємства "Скирда"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні  

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

за участю представників сторін:

від позивача - представник Саюшкіна Н.І. дов. від 12.11.07 р.

від відповідача - ГДПІ Тосік Н.І. дов. №15413/9/10-105 від 28.12.07 р.; ГДПРІ Каменщик Ю.М. дов. № 5544/9/10-105 від 24.04.08 р.

          Приватне підприємство "Скирда" (позивач) звернулося до  суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) від 17 березня 2008 року № 0001262301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 205904 грн. 25 коп., яке було прийняте відповідачем за висновками акту невиїзної документальної перевірки від 17.03.08р. № 881/23-7/33726348.

          Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Як випливає зі статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки та інші платежі, застосовують до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - визначають податкові зобов'язання у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Статтею 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено перелік контролюючих органів. За приписами підпункту 2.1.4, пункту 2.1 статті 2 цього ж Закону податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень.

          Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Враховуючи, що відповідач є суб'єктом владних повноважень і Законами України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на нього покладено функцію донарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) то відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір є компетенцією суду адміністративної юрисдикції. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Позивач зазначає, що  підставою зменшення бюджетного відшкодування з  податку на додану вартість стало  відсутність за юридичною адресою ТОВ «Південь Торг»(м. Миколаїв), яке було постачальником продукції ТОВ «Євробуд»(ІПН 304600914043, м. Миколаїв), а останнє було постачальником позивача (сума ПДВ 50208,25 грн. - 15504,30 грн.) ТОВ «Південь Торг ЛТД»(код 34992954) не сплатило ПДВ до бюджету, і тому у ПП «Скирда»відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування. Також ДПІ було виявлено, що постачальником будматеріалів у травні 2007 року було ПП «Інвест-Трейд»(м. Миколаїв), сума ПДВ за операцією склала 83990,25 грн. ПП “Інвест-Трейд” є посередником, одержувало товар від ТОВ «Південь-Торг».  Позивач вказує на те, що  інформація про відсутність ТОВ «Південь Торг ЛТД »за юридичною адресою  стала підставою для висновку про відсутність зобов'язань ТОВ «Південь Торг ЛТД»щодо сплати ПДВ до бюджету та, як наслідок, зменшення позивачу бюджетного відшкодування  у травні, липні 2007 р.

          Відповідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити інформацію, зазначену у цьому пункті. Податкові накладні № 184 від 16.04. 2007, № 213 від 01.05.2007, № 217 від 04.05.2007, № 268 від 13.06.2007, видані ТОВ «Компанія «Євробуд», № 48 від 04.04.2007, № 51 від 01.05.2007, № 57 від 04.06.2007, видані ПП «Інвест-Трейд», повністю відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість». На час видачі податкових накладних  ТОВ “Компанія “Євробуд”, ПП “Інвест-Трейд”, ТОВ “Південь-Торг ЛТД”  були зареєстровані платниками ПДВ. Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Зазначаючи про порушення Позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», відповідач ніяким чином не обґрунтував, в чому саме полягає таке порушення, який підпункт - «а»чи «б»порушив позивач.

          Акт перевірки складено з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., акт не містить  систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, не викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства , відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. З акту  перевірки  невідомо, яким чином наслідки фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Євробуд»або між позивачем та ПП «Інвест-Трейд»впливають (або навпаки) на наслідки фінансово-господарських операцій між цими підприємствами та його контрагентами. За відсутністю опису господарської операції, з посиланням на дату, вид, асортимент, ціну товарів, твердження ДПІ, що саме один і той же товар постачальники позивача придбавали у ТОВ «Південь-Торг ЛТД»є припущенням.

          Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

          Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що   згідно за  поданою ПП „СКИРДА" до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за травень 2007 року  та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає - 200833 гри. Одним із основних постачальників товару (будматеріалів) позивача у квітні 2007 року було ТОВ „Євробуд" на загальну суму ПДВ 50208,25 грн. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ „Євробуд" з питань правових відносин з ПП „Скирда". За результатами зустрічної перевірки складено довідку за №3332/23-700 від 16.10.2007, яка підтверджує, що ТОВ "Євробуд" є посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ „Південь-Торг" ( м. Миколаїв). До ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва направлено запит щодо проведення зустрічної перевірки з питання взаєморозрахунків ТОВ „Південь-Торг" з ТОВ „Євробуд" від 05.11.07 № 9736/7/23-704. Отримано відповідь за №12999/7/23-715 від 06.12.07р., що ТОВ „Південь-Торг" за юридичною адресою не знаходиться та на теперішній час проводиться ліквідаційна процедура (за рішенням суду).

          Зменшення бюджетною відшкодування ПДП за червень 2007 року на суму 155696,0 грн. відбулось на підставі наступного. Згідно з поданою ПП „СКИРДА" до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за червень 2007 року (вх. від 19.07.07р. № 99106) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає - 270000 грн. За результатами позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, результати якої оформлено актом від 22.08.07р. № 2195/23-7, порушень не встановлено. Одним із основних постачальників товару (будматеріалів) у травні 2007 року було ТОВ „Євробуд" ( м. Миколаїв) на загальну суму ПДВ - 155104,30 грн., ТОВ „Євробуд" є посередником, постачальником реалізованої продукції було ТОВ „Південь-Торг" ( м. Миколаїв), яке за юридичною адресою не знаходиться та знаходиться в стадії ліквідації. Також, у травні 2007 року одним із основних постачальників будматеріалів позивача було ПП „Інвест-Трейд"  на загальну суму ПДВ - 83990,25 грн. , яке в свою чергу одержало будматеріали від ТОВ “Південь-Торг".  В п. 1.3 ст. 1 Закону “Про податок на додану вартість” передбачено, що „платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України", а п. 1.8 ст. 1 вказує, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим  Законом.

          Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Ця норма, крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до приписів ст.9 Закону №168 будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Нормами її.9.3 зазначеного Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання). Податкова накладна, виписана ТОВ „Південь-Торг" оформлена неналежним чином, так як містить недостовірну інформацію стосовно юридичної адреси підприємства, що є порушенням п. п. д) п. п. 7.2.1 п. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, який передбачає, що „платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість". Отже, виписана ТОВ „Південь-Торг" податкова накладна є недійсною у розумінні Закону № 168, а за таких умов не може бути підставою для формування податкового кредиту. Згідно з п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно абзацу 1 пункту 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.  В якості необхідної підстави виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування з додану вартість, закон визнає сплату платником у звітному періоді відповідних сум податку. Відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку. Оскільки постачальник позивача  не знаходиться за юридичною адресою, неможливо перевірити сплату ним ПДВ з операцій поставки будматеріалів. Відповідачем надані докази проведення зустрічних перевірок ПП “Інвест-Трейд”,  ТОВ «Південь-торг ЛТД», ТОВ «Компанія «Євробуд», копію рішення господарського суду Миколаївської області від 16 січня 2008 року про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Південь-торг ЛТД», визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту видачі 27.04.07.

          При вирішенні справи судом взято до уваги акт перевірки ДПІ від 17.03.08р. № 881/23-7/33726348, податкові декларації позивача з ПДВ за квітень 2007 року та травень 2007 року, копію реєстру податкових накладних, одержаних позивачем в квітні - травні 2007 року, копії податкових накладних, розрахунки сум бюджетного відшкодування, матеріали зустрічних перевірок; копії платіжних доручень по ТзОВ "Євробуд", ПП "Інвест Трейд", копії видаткових накладних про отримання товару.

          Відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі  до  вирішення Одеським апеляційним адміністративним судом справи № 8/525-АП-07 про визнання недійсним установчих та реєстраційних документів та скасування державної реєстрації ПП “Скирда”. З усного пояснення представник ДПІ в судовому засіданні вбачається, що справа призначена до розгляду в травні 2008 року. Клопотання прийнято до розгляду судом.          

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

          Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

          - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

          - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, видані ТзОВ "Євробуд", ТзОВ "Інвест-Трейд",  які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Помилковим є посилання податкового органу про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на відсутність доказів фактичної сплати податку до бюджету постачальниками  контрагентів позивача. Відсутність таких відомостей у ДПІ за різними обставинами  не позбавляло правового значення податкових накладних, які задіяні позивачем при формуванні податкового кредиту. На момент здійснення господарських операцій позивач обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, продавці ТзОВ "Євробуд" та ТзОВ "Інвест-Трейд" були в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, подавали звітність до податкової інспекції та сплачували задекларовані податки.

          Відповідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем          товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України про ПДВ, бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету слідує з поняття "податку", його основної функції –формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття "платника податку" як особи, що згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Саме з цих норм визначається зміст надмірності сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав повернення коштів з бюджету. Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку, зараховані до Державного бюджету

          Крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, необхідна така обов'язкова підстава як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Податок з операцій купівлі-продажу товарів позивач сплачує в ціні придбання  своїм постачальникам, а ті, в свою чергу, відображають відповідні суми податку в податкових зобов'язаннях. Податковий орган не довів факту не нарахування та несплати ПДВ контрагентами позивача (постачальниками), не надав доказів невіднесення нарахованої суми ПДВ  до податкового зобов'язання відповідних декларацій з ПДВ.

          Положеннями ст.67 Конституції України встановлено, що кожен зобов”язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Чинне податкове законодавство України, в тому числі і Закон України “Про податок на додану вартість” не встановлює обов”язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

          Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх  посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          За приписами  ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.    Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на позовну заяву через їх невідповідність чинному законодавству України та фактичним обставинам, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Відповідач не встановив несплати  ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату  ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

          Контролюючий орган не врахував принципу індивідуалізації зобов'язань та відповідальності, кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

          За таких обставин спірне рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийняте без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення. Судові витрати відшкодовуються позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                        П О С Т А Н О В И В:

          1. Позов задовольнити. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції  у м. Херсоні  від  17 березня 2008 року № 0001262301/0 про зменшення ПП "Скирда" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 205904 грн. 25 коп.

               2. Відшкодувати з Державного бюджету приватному підприємству "Скирда" (м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км., код ЄДРПОУ 33726348) 3грн. 40 коп. судових витрат.

          3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

          4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  В.В. Хом'якова

Постанову складено у повному обсязі

   та підписано 13 червня 2008 року.