Постанова

від 04.06.2008 по справі 46/372

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

46/372

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 46/372  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Дунаєвської  Н.Г.,

Суддів : Михайлюка М.В.,  Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Державної установи 70 Управління начальника робіт Міністерства оборони України

на  постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року

у справі№ 46/372 господарського суду м.Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БУДАРС"

доДержавної установи 70 Управління начальника робіт Міністерства оборони України

про стягнення 358 218,61 грн.

за  участю представників  сторін:

позивача  Арсенюк М.Г.,

відповідачаНебатов А.Є.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.11.2007 р. у справі № 46/372 (суддя: Шабунін С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 335 322,72 грн. боргу, 8294,87 грн. пені, 9311,27 грн. збитків внаслідок інфляції, 5289,75 грн. 3 % річних, 3582,20 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановили господарські суди, 06.05.2004 р. Міністерство оборони України (замовник) та військова частина А-2917 (генеральний підрядник) уклали договір підряду № 7/16-04, відповідно до якого замовник доручає, а генеральний підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по будівництву 186-квартирного житлового будинку, площею 16042,1 м2 у м. Києві по вул. Бориспільській, 26.

Державна установа “70 Управління начальника робіт” є правонаступником генерального підрядника за договором від 06.05.2004 р.

Згідно з п. 5.15 договору генеральний підрядник має право залучати до виконання робіт інших суб'єктів господарської діяльності (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи.

07.03.2006 р. відповідач в якості підрядника та позивач в якості субпідрядника уклали контракт субпідряду, за умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати за замовленням підрядника будівельні роботи по влаштуванню цегляної кладки та улаштуванню стяжки на об'єкті (житловий будинок № 3 по вул. Бориспільській, 26), а підрядник —прийняти виконану роботу і своєчасно оплатити її.

Пунктом 6.1 контракту від 07.03.2006 р. передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності з чинним законодавством, будівельними нормами і правилами та оформлюється актами здачі.

На виконання зобов'язань за контрактом від 07.03.2006 р. позивач виконав відповідні субпідрядні роботи на загальну суму 522531,60 грн., що стверджується актами форми КБ-2в та довідками форми КБ-3, а саме: за квітень 2006 р. на суму 119826 грн., червень 2006 р. на суму 71 092,80 грн., за жовтень 2006 р. на суму 52039,20 грн., за січень 2007 р. на суму 95 044,80 грн., березень 2007 р. на суму 81 424,80 грн., 55887,60 грн., 47 216,40 грн.

Виходячи зі ст. 5 контракту від 07.03.2006 р. підрядник забезпечує безперервну оплату робіт та щомісячно проводить розрахунки за виконані роботи на протязі 15-ти банківських днів після підсисання форми № КБ-2в та форми № КБ-3 при умові розрахунку з ним замовника. Остаточні розрахунки за виконані роботи підрядник проводить з субпідрядником після повного закінчення всіх його робіт, усунення недоліків на об'єкті і оформлення актів звірки взаєморозрахунків, при умові розрахунку замовника з генпідрядником.

За виконані відповідно до контракту від 07.03.2006 р. роботи відповідач розрахувався з позивачем шляхом перерахування грошових коштів в сумі 100000 грн. (банківська виписка від 05.05.2006 р.). Крім того, на суму 86264,55 грн. сторонами проведено взаємозалік.

Таким чином, борг відповідача за виконані роботи становить 335322,72 грн.

Відповідач визнав наявність зазначеної заборгованості, однак посилається на відсутність грошових надходжень з боку замовника робіт, надаючи при цьому акт звірки взаємних розрахунків по договору № 7/16-04 від 06.05.2004 р. станом на 01.01.2007 р. та власну довідку від 05.10.2007 р. № 411.

Відповідно до довідки від 05.10.2007 р. № 411, за період з 01.01.2007 р. по 15.10.2007 р. грошових коштів від замовника будівництва по договору № 7/16-04 від 06.05.2004 р. до 70 Управління начальника робіт не надходило, а з акту звірки взаємних розрахунків, складеного станом на 01.01.2007 р., слідує, що дебетове сальдо генпідрядника за договором від 06.05.2004 р. № 7/16 04 у розрахунках з замовником становить 4 253 627,33 грн.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов, з наступних підстав.

Суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на акт, оскільки він містить дані станом на 01.01.2007 р., в той час як рішення прийнято 19.11.2007 р., а довідка від 05.10.2007 р. № 411 складена від імені самого відповідача і не містить відомостей від замовника підрядних робіт. Тобто, відповідач не надав доказів, якими б підтвердив що змовник не перераховув генпідряднику кошти за підрядні роботи згідно з договором від 06.05.2004 р. № 7/16-04 у 2007 році.

Крім того, відповідач належним чином не підтвердив надходження коштів від замовника робіт, оскільки він не був позбавлений можливості отримати від обслуговуючої розрахункової установи витяг з рахунку за відповідний період, яким би стверджувався факт відсутності грошових надходжень від замовника робіт.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач не довів того, що строк виконання зобов'язань по оплаті вартості субпідрядних робіт за контрактом № 070301 від 07.03.2006 р. не настав.

Посилання відповідача на те, що п. 5.3. Договору субпідряду передбачена оплата послуг позивача лише після розрахунку з ним замовника будівництва судом прийнята не може в зв'язку з тим, що він не надав суду жодних доказів того, що ним були вжиті заходи щодо погашення Міністерством оборони України даної заборгованості.

Сторони виконуючи взяті на себе зобов'язання повинні діяти добросовісно, розумно та справедливо. Разом з тим, відповідач не вчинив дій щодо вирішення питання про повний розрахунок замовника за виконані підрядні роботи, що свідчить про те, що відповідач фактично ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо розрахунку з позивачем за виконані роботи.

Виходячи з положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 335322,72 грн. боргу за угодою № 070301 від 07.03.2006 р., пені в сумі 8294,87 грн., інфляційних нарахувань в сумі 9311,27 грн. та 3 % річних в розмірі 5289,75 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.  

Щодо доводів касаційної скарги то вони спростовуються вищенаведеним. Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були встановлені  у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. у справі № 46/372 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                           Н. Дунаєвська  

                                                                                                                                                                               Судді          :                                                                                                 М. Михайлюк

                                                                                             І. Волік