Постанова

від 14.07.2011 по справі к-50789/09-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-50789/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:

Черпіцької Л.Т.

Конюшка К.В.

Калашнікової О.В.

Леонтович К.Г.

Цуркана М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області на постанову господарського суду Черкаської області від 20 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до Тальнівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зобов’язання вчинити дії, -  

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області звернулося з позовом до Тальнівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про прийняття до відшкодування витрат Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у загальній сумі 10776,78 грн.

Постановою господарського суду Черкаської області від 20 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не  погоджуючись  з  постановленим по справі рішенням суду першої та апеляційної інстанцій Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про їх скасування.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і  апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв’язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального с страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згаданий порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

Отже, у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про підписання цих актів, тому що Порядок не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.

Позивач на свій розсуд визначає способи захисту порушеного права, в даному випадку – просив суд стягнути суму заборгованості, що повністю кореспондується з п.4 ч.2 ст. 162 КАСУ, відповідно до якого суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та  апеляційної інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог невірно встановили характер спірних правовідносин і невірно застосували до них норми матеріального права.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки  висновок судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є неправильною.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

                                                          Постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Черкаської області від 20 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до Тальнівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України задовольнити.

Стягнути з Тальнівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (код 25875113) на користь Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області (код 21366679) 10776,78 грн. суму виплачених пенсій.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: