Рішення

від 03.06.2008 по справі 44/77-08(н.р. 40/406-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/77-08(н.р. 40/406-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2008 р.                                                            Справа № 44/77-08(н.р. 40/406-07)

вх. номер 2534/4-44

Суддя Господарського суду Харківської області Дюкарєва С.В.

При секретарі судового засідання: Дородіна І.А.

За участю представників сторін:

позивача - Персидський В.Ю. - дор.   №380-юр. від 19.03.08р.

відповідача -Новікова О.М. - дор. від 04.12.07р.

розглянувши матеріали справи за позовом: ДП "Харківський завод електроапаратури", м. Харків  

до  ТОВ "Колбім" ЛТД, м. Харків  

про стягнення 23891,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ДП “Харківський завод електроапаратури”, просить суд стягнути з відповідача -  Товариства з обмеженою відповідальністю “Колбім” ЛТД – на свою користь  суму збитків у розмірі 23891,18грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач  своєчасно не переоформив право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться відчужена на його користь споруда, а тому позивач тривалий час змушений був сплачувати земельний податок і за земельну ділянку, на якій розташована споруда відповідача.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що ним вжито всіх необхідних заходів з метою оформлення права користування земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2007р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2007р. рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007р. скасовано,  позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 23891,18грн. збитків,  державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2008р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2007р. та рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2008р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.04.2008р.

Відповідачем 22.04.2008р. до матеріалів справи додано заперечення по справі, в яких відповідач вказує на те, що до теперішнього часу право користування позивачем спірною земельною ділянкою не припинено, а тому у відповідача відсутня можливість оформити його право користування цією ж земельною ділянкою.

Позивачем 13.05.2008р. надано нормативне обґрунтування позовних вимог, в якому він з посиланням на ст. 120 Земельного кодексу, ст.ст. 377, 1166 Цивільного кодексу підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 14.05.2008р. оголошено перерву до 27.05.2008р.

Відповідачем 26.05.2008р. надано заперечення на нормативне обґрунтування позовних вимог, яке долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.05.2008р. оголошено перерву до 03.06.2008р. для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачеві у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівель та споруд відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради від 26.12.2000р. № 1830 надано  земельну ділянку площею 15,5612 гектарів за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5, що підтверджується відповідним Державним актом на право постійного користування землею № 865 від 24.01.2001р.

Між позивачем та відповідачем 17.11.2004р. укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до умов якого  позивач передав, а відповідач прийняв у власність  нежитлову будівлю літ. А-8 (корпус 44) загальною площею 14213,7кв.м., залізобетонну, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5.

Факт передачі приміщення підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним сторонами 07.12.2004р.

У відповідності до п. 14 зазначеного договору продавець та покупець у тримісячний термін зобов'язуються оформити належним чином відведення  земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля, а також узгодити порядок технічного відокремлення цієї території від території продавця.

Нежитлова будівля, відчужена позивачем згідно договору купівлі-продажу від 17.11.2004р., знаходиться на земельній ділянці, наданій позивачеві у постійне користування згідно вищезазначеного Державного акту.

Позивач є платником земельного податку і сплачує його за всю земельну ділянку, передану йому у постійне користування.

Посилаючись на те, що частина даної земельної ділянки зайнята будівлею відповідача, позивач просить суд відшкодувати йому частину земельного податку пропорційно площі, яка зайнята будівлею відповідача, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Як вбачається зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають  права власності та  права користування земельними ділянками із земель державної або  комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або  органів місцевого  самоврядування, або державних органів  приватизації, або центрального органу виконавчої влади  з питань  земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим  Кодексом.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право   власності  та  право  постійного  користування  на земельну  ділянку  виникає  після  одержання  її   власником   або користувачем  документа,  що  посвідчує  право  власності чи право постійного користування  земельною  ділянкою,  та  його  державної реєстрації. Право  на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати   до   використання   земельної   ділянки    до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної адміністрації.

Однак, первісно повинно бути припинено право позивача на користування спірною земельною ділянкою. Після укладення договору купівлі-продажу позивач мав звернутися до уповноважених органів та відмовитись від права користування частиною земельної ділянки.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування  земельною  ділянкою. Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого,   є  добровільна відмова від права користування земельною  ділянкою.

Згідно ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування  земельною  ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється  за його заявою  до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви  землекористувача приймає рішення про припинення права користування  земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності  повноваження щодо розпорядження землями (крім земель,  переданих у  приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього  пункту) в межах  населених пунктів здійснюють відповідні сільські,  селищні, міські ради, а за межами населених  пунктів - відповідні  органи виконавчої влади.  Центральний орган виконавчої влади з питань  земельних  ресурсів здійснює продаж земель сільськогосподарського  призначення, крім земель,  переданих у приватну власність, та  земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які  підлягають  приватизації.  Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім  відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають  приватизації) землями, на  яких розташовані державні, в тому числі  казенні підприємства, господарські товариства, у  статутних фондах  яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного  будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних  ділянок, на яких розташовані об'єкти, які  підлягають  приватизації.

Оскільки позивач є державним підприємством, розпорядження земельною ділянкою, на якій розташоване дане підприємство, здійснює державним орган приватизації – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з заявою про добровільну відмову від права користування частиною земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, що належить на праві власності відповідачеві.

На даний час право постійного користування позивачем земельною ділянкою, на якій розташована будівля відповідача, у встановленому законом порядку не припинено, згідно доданих до матеріалів справи документів саме позивач є користувачем спірної земельної ділянки, а тому повинен сплачувати земельний податок за її користування.

Заперечення позивача про те, що у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження  до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка  необхідна для їх обслуговування, не прийняті судом до уваги, оскільки право користування земельною ділянкою повинно бути оформлене у встановленому законом порядку, і про перехід цього права де-юре можна стверджувати тільки після відповідної державної реєстрації цього права.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що підставою стягнення збитків є наявність складу цивільно-правового правопорушення, яке полягає у наявності протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), майнової шкоди,  причинного зв'язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою.

Матеріалами справи не підтверджується протиправність поведінки відповідача, не доведено, що саме його дії перешкоджали оформленню права користування земельною ділянкою.

З урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 23891,18грн. збитків необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому   задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 124, 125, 126, 141, 142 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення підписано та проголошено 03.06.2008р.

Суддя                                                                                            Дюкарєва С.В.