Постанова

від 04.06.2008 по справі 23/305-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/305-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 23/305-б  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Заріцької А.О.

Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргу

ДПІ у Печерському районі м. Києва

на ухвалу

від 01.03.2008 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 23/305-б господарського суду м. Києва

за заявою ТОВ "Нота-Преміум", м. Київ

доТОВ "Матадор Лімітед", м. Київ

пробанкрутство

в судовому засіданні взяли участь представники:

ДПІ у Печерському районі м. КиєваКуракін Ю.В., довір.;

ініціюючого кредитораМазко С.М., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.08.2007 р. за заявою ТОВ "Нота-Преміум" порушено провадження у справі № 23/305-б про банкрутство ТОВ "Матадор Лімітед" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 15.08.2007 р. (суддя Демидова А.М.) визнано ТОВ "Матадор Лімітед" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.10.2007 р. (суддя Демидова А.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 04.10.2007 р., ліквідовано банкрута - ТОВ "Матадор Лімітед", як юридичну особу, у зв'язку з банкрутством та припинено провадження у справі.  

ДПІ у Печерському районі м. Києва з постановою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2008 р. (судді: Коваленко В.М. –головуючий, Вербицька О.В., Гарник Л.Л.) відмовлено ДПІ у Печерському районі м. Києва в прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду м. Києва від 15.08.2007 р.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2008 р. та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.  

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій" та ст. ст. 42, 43, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).  

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, такий випадок встановлений статтею 106 ГПК України.

Крім того, вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.           

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України право подати апеляційну скаргу (подання) на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають лише сторони у справі, а також прокурор.

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 106  ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати як сторони, так й інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, заявник апеляційної скарги –ДПІ у Печерському районі м. Києва не набув статусу учасника справи про банкрутство, т.я. не звернувся з грошовими вимогами до боржника, тому ще не отримав прав на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені.

Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 15.08.2007 р., оскільки вона подана неучасником справи про банкрутство.

Таким чином, щоб перевірити правомірність судових рішень, винесених у справі про банкрутство, в т.ч. порушеної в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, особі необхідно набути статусу учасника такої справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає чинному законодавству та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що заявник касаційної скарги, набувши статусу учасника справи про банкрутство, не позбавлений можливості оскаржити до суду касаційної інстанції постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а відтак й перевірити правомірність визнання боржника банкрутом.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 1, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 41, 91, 106, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

2.          Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2008 р. у справі № 23/305-б залишити без змін.

Головуючий                                                                         Б.М. Поляков

         Судді                                                                                            А.О. Заріцька

                                                                                                         Л.В. Продаєвич