Постанова

від 27.05.2008 по справі 30/462

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/462

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.05.2008                                                                                           № 30/462

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Малетича  М.М.

          Студенця  В.І.

 За участю представників:

 від позивача - Кононенко О.І.

 від відповідача - Брус О.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська організація виробників водоочисної техніки і питної води"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2008

 у справі № 30/462 (Ващенко Т.М.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний виставковий центр"

 до                                                   Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська організація виробників водоочисної техніки і питної води"

 про                                                  зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр»  звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація виробників водоочисної техніки та питної води»про:

-          визнання недостовірною інформацію, що була опублікована у журналі «Вода і водоочисні технології» № 4 за 2005 рік (сторінка 16), відповідно діяльності Міжнародного виставкового центру, а саме щодо організації та проведення 4 Міжнародного водного форуму «Aqva Ukraine – 2006», та поширена за офіційною заявою прес-служби Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація виробників водоочисної техніки та питної води»;

-          зобов'язати відповідача, редакцію журналу «Вода і очисні технології» спростувати недостовірну інформацію, а саме про те, що дії Міжнародного виставкового  центру стосовно організації та проведення Міжнародного водного форуму «Aqva Ukraine – 2006» є грубим порушенням прав інтелектуальної власності та тягнуть за собою відповідальність, визначену чинним законодавством України, в т.ч. кримінальну відповідальність згідно ст. 229 Кримінального кодексу України та ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», шляхом опублікування у запланованому найближчому випуску журналу «Вода і водоочисні технології» спростування цієї інформації під заголовком «Спростування» з таким змістом «Інформація опублікована в журналі «Вода і водоочисні технології», № 4, за грудень 2005 року на сторінці 16, в заяві (за заявою) прес-служби Української водної асоціації про те, що дії Міжнародного виставкового центру стосовно проведення власної водної виставки – Міжнародний водний форум «Aqva Ukraine» є грубим порушенням прав інтелектуальної власності та тягнуть за собою відповідальність, визначену чинним законодавством України, в т.ч. кримінальну відповідальність згідно ст. 229 Кримінального кодексу України та ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», є недостовірною», яке має бути набрано тим же шрифтом і розміщене на тому ж місці, де містилось повідомлення, яке спростовується.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2008 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр» задоволено частково, а саме:

-          визнано недостовірною інформацію, що була опублікована в журналі «Вода і водоочисні технології», № 4 за 2005 рік на сторінці 16, відносно діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр», а саме щодо організації та проведення IV Міжнародного водного форуму «Aqva Ukraine – 2006», та яка була поширена за офіційною заявою Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води».

- зобов'язано Всеукраїнську громадську організацію «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки і питної води» (03142, м. Київ, пр-т. Палладіна, 32, код ЄДРПОУ 21705495) спростувати недостовірну інформацію про те, що дії Міжнародного виставкового центру стосовно організації та проведення Міжнародного Водного Форуму «Aqva Ukraine» є грубим порушенням прав інтелектуальної власності та тягнуть за собою відповідальність, визначену чинним законодавством України, в т.ч. кримінальну відповідальність згідно статті 229 Кримінального кодексу України та статті 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», шляхом опублікування у запланованому найближчому випуску журналу «Вода і водоочисні технології» спростування цієї інформації під заголовком «Спростування» з таким змістом: «Інформація опублікована в журналі «Вода і водоочисні технології», № 4, грудень 2005 року на сторінці 16, в заяві (за заявою) прес-служби Української водної асоціації про те, що дії виставки – Міжнародного виставкового центру стосовно проведення власної водної виставки – Міжнародний Водний Форум «Aqva Ukraine» є грубим порушенням прав інтелектуальної власності та тягнуть за собою відповідальність, визначену чинним законодавством України, в т.ч. кримінальну відповідальність згідно статті 229 Кримінального кодексу України та статті 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» є недостовірною», яке має бути набрано тим же шрифтом і розміщене на тому ж місці, де містилось повідомлення, яке спростовується.

 Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся  до Київського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення  скасувати та прийняти нове рішення, яким у повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр».

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів, що саме Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська організація виробників водоочисної техніки і питної води» було розміщено спірну інформацію в грудневому випуску науково-практичного випуску «Вода і водоочисні технології» за 2005 рік, № 4, на сторінці 16. Також Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська організація виробників водоочисної техніки і питної води» посилається на відсутність у позивача права попереднього користувача торговельної марки (знаку) «Аква Україна» («Aqva Ukraine»), оскільки останнім не надано доказів самостійного створення та використання вказаних товарних знаків.     

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          В грудневому випуску науково-практичного журналу «Вода і водоочисні технології» за 2005 рік, № 4, на сторінці 16, була розміщена публікація під заголовком «ЗАЯВА ПРЕС-СЛУЖБИ УКРАЇНСЬКОЇ ВОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ ЩОДО СИТУАЦІЇ, що склалась навколо проведення IV Міжнародного Водного Форуму «Аква України - 2006».

В цій заяві було зазначено:

«,,…Закрите акціонерне товариство «Міжнародний виставковий центр» вирішило проводити свою власну виставку, та не зважаючи на застереження Української Водної Асоціації щодо порушення прав інтелектуальної власності, анонсує свій проект в засобах масової інформації, друкованих матеріалах і на своєму Інтернет сайті, як IV Міжнародний Водний Форум «Aqva Ukraine-2006».

Враховуючи на те, що такі дії Закритого акціонерного товариства «Міжнародний Виставковий Центр» є грубим порушенням прав інтелектуальної та тягнуть за собою відповідальність, визначену чинним законодавством України, в т.ч. кримінальну відповідальність згідно статті 229 Кримінального Кодексу України та статті 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Українська Водна Асоціація планує вжити заходів передбачених законодавством України щодо їх припинення».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр», вважаючи, що інформація розміщена в науково-практичному журналі «Вода і водоочисні технології» № 4 за 2005 рік, на сторінці 16, є неправдивою, а сам факт її розповсюдження завдає шкоди його діловій репутації, як господарюючого суб'єкта, посилаючись на п.п 4, 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст.ст. 16, 23, 91, 94, 277, 299 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 6, 157 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, звернулось за захистом свого порушеного права до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про захист ділової репутації.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного Кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

З огляду на вищевказане позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і, зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами тощо.

Таким чином, обраний Товариством  з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр» спосіб захисту його порушеного права відповідає способу, що встановлений у статті 277 Цивільного кодексу України.

Пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» визначає, що відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична і юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача.

Позивачами і відповідачами у судовому процесі у господарських судах можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі підприємства, установи, організації, інші юридичні особи.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, за винятком спорів, зазначених в абзацах другому-шостому пункту 1 частини 1 цієї статті. При цьому спори про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації до числа таких винятків не віднесено.

У пункті 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» йдеться про те, що за змістом приписів статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 цього Кодексу, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовна заява подана до належного органу судової влади і відповідно підлягає розгляду у порядку, встановленому приписами Господарського процесуального кодексу України.

Ділова репутація – це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Ділова репутація юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Грошовий еквівалент ділової репутації може бути виражений у формі гудвілу, який відповідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є нематеріальним активом, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг). Нових технологій тощо.

Гудвіл як нематеріальний актив підлягає бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 № 163 і зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23.07.99. № 499/3792.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних, або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, і тому на законодавчому рівні передбачена також і можливість потерпілих осіб звернутися з позовним вимогами про відшкодування такої шкоди.

Згідно з частиною третьої статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно з частиною 2 статті 124 Конституції України вимоги громадян або організацій про спростування опублікованих засобами масової інформації відомостей, що не відповідають дійсності й порочать честь і гідність особи, розглядаються судами і  у тому разі, коли ця особа попередньо не зверталась до органів масової інформації про спростування зазначених відомостей.

Поряд з цим відповідно до частини п'ятої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Отже, на законодавчому рівні встановлено, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем.

Цей висновок узгоджується з приписами абзацу першого частини другої статті 302 Цивільного кодексу України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією.

Заперечення відповідача про те, що він не має ніякого відношення до відомостей поміщених в науково-практичного журналу «Вода і водоочисні технології», № 4 за 2005 рік, сторінка 16, тобто до факту поширення зазначеної інформації, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та письмовими поясненнями позивача.

Згідно статті 7 Закону України «Про засоби масової інформації» до суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач. Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновника) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.

Редакція діє на підставі статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновником).

Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» є засновником науково-практичного журналу «Вода і водоочисні технології», і зважаючи на положення статті 7 Закону України «Про засоби масової інформації» належить до суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації.

Вказаний друкований засіб масової інформації – науково-практичний журнал «Вода і водоочисні технології» є офіційним виданням Української водної асоціації.

Як вбачається з матеріалів справи, головним редактором вказаного періодичного друкованого видання на момент виходу його № 4 за 2005 рік були посадові особи відповідача: президент Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» обіймав посаду головного редактора зазначеного періодичного видання, а віце-президент - відповідно посаду заступника головного редактора.

За наявної практики, офіційні друковані видання створюються, як правило, з метою висвітлення основних (всіх) аспектів діяльності їх засновників, а також з метою висвітлення основних тенденцій розвиту тієї чи іншої сфери суспільного життя. Науково-практичний журнал «Вода і водоочисні технології» було створено з метою висвітлення аспектів діяльності відповідача, а також з метою висвітлення основних тенденцій розвитку ринку водних технологій в Україні та світі. Відповідно, відомості які опубліковані в офіційному друкованому виданні Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» від імені засновника друкованого засобу масової інформації (його структурного підрозділу чи служби), вважаються такими, що поміщенні в дане видання безпосередньо цим суб'єктом діяльності друкованих засобів масової інформації, тобто відповідачем по цій справі. Відповідач, зважаючи на те, що він є засновником вказаного засобу масової інформації, маючи всі наявні можливості, не надав суду належних доказів того, що вказана інформація була поширена не ним.

На доказування факту поширення вказаної інформації саме Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» свідчить лист від 06.02.06 року за № 04-ВМ, що було в свій час надіслано відповідачем на адресу позивача. Цей Лист вміщено на фірмовому бланку Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» та підписаний відповідно її вищою посадовою особою.

Змістовна частина Листа Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води», датованого 06.02.06. майже ідентична відомостям, поміщеним на сторінці 16 № 4 за 2005 рік науково-практичного журналу «Вода і водоочисні технології».

Судом встановлено, що 19.12.2002 року між позивачем та Підприємством Української водної асоціації «Аква-консалтінг», було укладено Угоду № 24-02/4-А-2002, предметом якої стало співробітництво сторін в області організації і проведення в місті Києві Міжнародних спеціалізованих виставок І  конференцій «Аква Україна».

Відповідно до пункту 2.1. зазначеного правочину, сторони домовилися, що при підготовці проектів кожна сторона має рівноправний статус організатора, що вказується на всіх документах, на всіх рекламних носіях та поліграфічній продукції, що супроводжує виставку.

Угодою передбачалося, що перший проект «Аква Україна 2003» мав проходити на території Міжнародного виставкового центру з 04 по 06 листопада 2003 року.

Сторонами по справі було надано суду докази того, що вказаний перший виставковий захід під найменуванням «Аква Україна - 2003» відбувся в обумовлені в Угоді строки.

21.11.2003 року Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води», у встановленому законодавством порядку було подано заявку на реєстрацію торговельної марки (знаку для товарів та послуг) «Аква Україна». Свідоцтво на знак для товарів та послуг «Аква Україна» за № 45247 було отримано відповідачем 15.11.2004 року.

Згідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки, в тому числі і виключне право забороняти (частина 5 статті 16 Закону) іншим особам використовувати без його згоди належний йому знак для товарів та послуг, якщо інше не передбачено цим Законом. Зважаючи з приписів даної норми Закону права, що випливають із Свідоцтва на знак для товарів і послуг «Аква України» за № 45247 діють від 21.11.2003 року.

Відомості, які були поширені Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» на сторінці 16 № 4 за 2005 рік науково-практичного журналу «Вода і водоочисні технології» містять безпосередньо посилання на те, що дії позивача по справі саме щодо проведення IV Міжнародного Водного Форуму «Aqva Ukraine-2006» є грубим порушенням прав інтелектуальної власності Української водної асоціації. Як вбачається з тексту вказаної публікації, та підтверджено поясненнями представника відповідач, мається на увазі саме факт порушення позивачем права інтелектуальної власності Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» на належну їй торговельну марку (знак для товарів та послуг) «Аква Україна».

Право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його дозволу торговельну марку є виключним правом. Це право належить лише власнику і нікому іншому.

Разом з тим власник свідоцтва не має права забороняти використання торговельної марки, якщо таке використання відповідно до законодавства може здійснюватися іншими особами без його дозволу.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», статті 500 Цивільного кодексу України та статті 4 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року в Україні визнається право попереднього користувача на торговельну марку.

Відповідно до пункту 6 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:

-          здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки;

-          використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має  вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

-          використання некваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

-          некомерційне використання знака;

-          усі форми повідомлення новин і коментарів новин;

-          добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Відповідно до частини 1 статті 500 Цивільного кодексу України будь-яка особа, яка в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Аналіз змісту наведених правових норм свідчить про те, що чинне законодавство не містить будь-яких обмежень стосовно суб'єкта права попереднього користувача, що виключає необхідність отримання дозволу на використання відповідної торговельної марки від власника свідоцтва та унеможливлює заборону власником свідоцтва цій особі вчиняти дії, які охоплюються правом попереднього користувача. При цьому різновиди фактичної реалізації суб'єктами господарювання прав попереднього користувача співпадають з визначенням форм використання торговельної марки, наведеними у частині другій статті 157 Господарського кодексу України, в якій безпосередньо зазначено, що «використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг », та частини 4 статті 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг». Далі в цьому ж пункті вказується на те, що «право попереднього користувача виникає з факту використання торговельної марки до дати подання заявки власником свідоцтва на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки ».

Судом встановлено, що позивач до 21.11.2003 року – дня подання відповідачем заявки на реєстрацію торговельної марки (знаку для товарів і послуг) «Аква Україна», в процесі організації та проведення Міжнародного Водного Форуму «АКВА Україна 2003» здійснив значну і серйозну підготовку для правомірного використання зазначеного знаку та добросовісно використовував торговельну марку «Аква Україна».

Зважаючи на викладене та на підставі частини 6 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», частини 1 статті 500 Цивільного кодексу України України, статті 4 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр» має право попереднього користувача на торговельну марку (знак для товарів і послуг) «Аква Україна».

Відповідно, в силу зазначених правових приписів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр» має право на безоплатне використання в своїй діяльності вказаної торгівельної марки і після її реєстрації іншим господарюючим суб'єктом без спеціального дозволу останнього.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр» мало право при проведенні IV Міжнародного Водного Форуму «Aqva Ukraine-2006» використовувати в своїй господарській діяльності знак для товарів та послуг «Аква Україна».

Таким чином, судом встановлено, що відомості поширені Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» на шпальтах науково-практичного журналу «Вода і водоочисні технології» № 4 за 2005 рік (сторінка 16) про  нібито  порушення  позивачем  прав інтелектуальної власності є недостовірними.

Слід зазначити, що суду також не було надано жодних доказів на підтвердження відомостей, поширених в зазначеному друкованому засобі масової інформації, щодо можливості притягнення посадових осіб позивача до кримінальної відповідальності згідно статті 229 Кримінального кодексу України та встановлених фактів порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр» в своїй діяльності статті 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» поширивши в належному їй друкованому засобі масової інформації, а саме в № 4 за 2005 рік науково-практичного журналу «Вода і водоочисні технології», недостовірну інформацію про діяльність позивача щодо організації та проведення IV Міжнародного Водного Форуму «Aqva Ukraine-2006», принизила ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний виставковий центр». Тому Позивач має право на спростування цієї недостовірної інформації.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, в даному випадку, апелянтом  всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2008 року у справі № 30/462 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

          У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація виробників водоочисної техніки і питної води» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2008 року у справі № 30/462 залишити без змін, а апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація виробників водоочисної техніки і питної води»- без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

 02.06.08 (відправлено)