Постанова

від 22.06.2011 по справі 2а-1002/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 22 червня 2011 року                      № 2а-1002/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали

за позовом

Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Датос ЛТД"

про

стягнення заборгованості у розмірі 28 317,11грн.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Святошинського району міста Києва (надалі по тексту Прокурор) в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва (надалі по тексту Позивач) звернулися з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Датос ЛТД»(надалі по тексту Відповідач) про стягнення заборгованості по перерахуванню сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 28317,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідачем у строки, встановлені статтею 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003, № 1058-IV  (далі – Закон № 1058-IV) не сплачено внесків в сумі 28317,11 грн.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до яких, враховуючи часткове погашення Відповідачем заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 14413,50 грн., Позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 13903,61 грн.

Відповідач до суду не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надавав.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки –виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що Відповідач не виконав зобов’язань зі сплати 28 317,11 грн. внесків до Пенсійного фонду.

Під час розгляду справи Відповідачем було в добровільному порядку сплачено суму в розмірі 14413,50 грн., отже заборгованість складає 13 903,61 грн.

Відповідач - ідент.код 21525764 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час виникнення окремої процесуальної дії. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший  нормативно-правовий  акт,  під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищезазначене, Суд застосовує законодавство в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058- у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити та сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цим Законом.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважається простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягується з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи вимогою Ю-215 від 03.11.2010 р. було визначено зобов’язання відповідача по сплаті внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до частини третьої статті 106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки та суми фінансових санкцій, страхувальник узгоджує її з органом Пенсійного фонду, а в разі неузгодження має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Оскільки відповідач не оскаржував надіслані позивачем вимоги ні в адміністративному, а ні в судовому порядку, борг по вимогам вважається узгодженим.

Відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 даного Положення передбачено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: участь у формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворювані в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Згідно із статтею 106 Закону № 1058-IV якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу із відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після утримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду має право звернутись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону  України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з частиною шостою статті 20 наведеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною першою статті 5 Закону № 1058- встановлено,  що цей Закон регулює  відносини,  що  виникають  між суб'єктами  системи  загальнообов'язкового  державного  пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках,  передбачених цим Законом,  або в частині, що йому не суперечить.

Згідно пунктом 11.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, платники, зазначені в підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 цієї  Інструкції,  щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків. Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач регулярно подавав встановлену звітність де самостійно визначав суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, але не сплачував їх.

У відповідності до пункту 8.1 вказаної Інструкції, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  пунктами  5.1, 5.2, 5.3  цієї Інструкції, у тому числі обчислені  органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових  внесків  (далі  - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV  у разі виявлення своєчасно не сплачених страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з урахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Протягом 10 робочих днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про оплату недоїмки і протягом 10 днів після її отримання не сплатив визначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 днів після отримання вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду в установленому законом порядку звертається і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу виконавчої служби. У вказаних випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.     

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу відомо про суму заборгованості з внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки зазначена сума є у звітності, яку регулярно подавав відповідач, проте відповідач самостійно не сплатив грошові кошти в повному обсязі відповідно до вимог позивача.

Розмір недоїмки підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті.

Доказів сплати зазначеної суми станом на день розгляду спору суду не надано.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Датос ЛТД» (вул. Жовтнева 11, місто Київ, 13164, ідент. код 21525764) на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва борг у сумі 13903,61 (тринадцять тисяч дев’ятсот три гривні 61 коп.) на рахунок 256053012612 в Головному управлінні Ощадбанку по місту Києву та Київській області, МФО 322669.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук