Постанова

від 10.06.2008 по справі 13/230-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/230-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"10" червня 2008 р.                                                           Справа № 13/230-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю "Херсонес"

до Державної  податкової  інспекції  у м.Херсоні  

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2003 року № 0001472301/0,

за участі представників сторін:

позивача –Шевченка І.Ю., Ільницького Б.І.,

відповідача –Пасічніченко Т.В., Тосік Н.І., Фещенко М.М.,

                                                  в с т а н о в и в:

В період з 19 по 20 березня 2008 року державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведена невиїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонес” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди: жовтень 2006 року, січень, березень, квітень 2007 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки  № 971/23-7/14113558.

За результатами перевірки податковою інспекцією встановлено, що позивачем допущено порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв'язку з чим ним завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1448227,61 грн.

Так, згідно з поданою ТОВ „Херсонес” до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2006 року (вх. від 20.11.06 № 168160) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства, складає - 239524 грн.

Одним із основних постачальників товару (соняшникової олії) у вересні 2006 року по І ланцюгу позивача є ТОВ „Агрокосм” (код 24229322, м. Дніпропетровськ) на загальну суму ПДВ -335878,54 грн. Відвантаження проводилося згідно рахунків та податкових накладних. Розрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі.

До ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відповідачем направлено запит №1171/7/23-704 від 07.02.07 для проведення зустрічної перевірки з питання взаєморозрахунків ТОВ „Агрокосм” та ТОВ „Херсонес”, на який отримано відповідь за вх. № 9510/7 від 06.06.07 про те, що ТОВ „Агрокосм” не є виробником відвантаженого товару, його постачальником по 2 ланцюгу є ПП „Детера” (код 34269184, Львівська область, м. Мостиська) на загальну суму ПДВ - 376258,20 грн.

В свою чергу відповідачем до ДПІ у Мостиському районі Львівської області направлено запити № 5317/7/23-710 від 11.06.07 та № 1336/7/23-704 від 11.02.08 для підтвердження взаєморозрахунків між ПП „Детера” та ТОВ „Агрокосм”, на які отримано відповідь (вх. № 2261/7 від 21.02.08) про неможливість проведення зустрічної перевірки взаєморозрахунків у зв'язку з розшуком посадових осіб та ненаданням підприємством документів податкового та бухгалтерського обліку для перевірки. За результатами обстеження юридичної адреси платника було встановлено, що посадові особи підприємства та документи бухгалтерського обліку відсутні.

Поряд з цим, 17.04.2007 р. ОВС СВ ДПА у Львівській області винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом створення фіктивного приватного підприємства „Детера” з метою викриття незаконної діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди державі.

23.05.07 р. до ДПА в АР Крим та областях України направлено інформацію з повідомленням, про неможливість проведення виїзних планових документальних ПП „Детера” у зв'язку з відсутністю посадових осіб за юридичною адресою та неподання документів до перевірки.

Згідно до листа від ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” рух коштів по рахунку ПП „Детера” № 2600158254 за період 08.06.2006 року по 31.12.2006 року не відбувався. Станом на 25.07.2007 року залишок коштів на вказаному рахунку відсутній.

Таким чином, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо. Перевіркою не встановлено факту надмірної сплати податку на додану вартість підприємством ТОВ „Херсонес” по постачальнику ПП „Детера”.

Згідно з поданою ТОВ „Херсонес” до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за січень 2007 року (вх. від 20.02.07 № 12344) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства, складає 991672 грн.

Так, одним із основних постачальників товару (соняшникова олії) у грудні 2006 р.  по І ланцюгу є ТОВ „Сочавський” (код 34280962, Одеська область, Біляївський район, с. Кам'янка) на загальну суму ПДВ - 84240,20 грн. Відвантаження проводилося згідно рахунків та податкових накладних. Розрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі.

До ДПІ у Біляївському районі Одеської області відповідачем направлено запит № 3436/7/23-704 від 17.04.07 р. для підтвердження взаєморозрахунків ТОВ „Сочавський” з позивачем, на який отримано відповідь (вх. № 7267/7 від 04.05.07), що ТОВ „Сочавський” не є виробником відвантаженого товару, його постачальником по 2 ланцюгу є ТОВ „Шторм” (код 31657105, Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе) на загальну суму ПДВ - 83702,70 грн.

В свою чергу до ДПІ у Комінтернівському районі направлено запит № 4188/7/23-704 від 22.05.07 р. для підтвердження взаєморозрахунків ТОВ „Шторм” з ТОВ „Сочавський” та отримано відповідь (вх. від 13.06.07 № 1057/7), за якою підприємство ТОВ „Шторм” не є виробником відвантаженого товару, його постачальником по 3 ланцюгу є ПП „Трофі” (код 32581027, м. Одеса) на загальну суму ПДВ - 89654,35 грн.

Відповідачем до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси направлено запити № 5585/7/23-704 від 12.07.07 та № 547/7/23-704 від 21.01.08 р. для підтвердження взаєморозрахунків ПП „Трофі” з ТОВ „Шторм” та отримано відповідь (вх. від 21.02.08 № 2269/7), у якій повідомляється, що провести зустрічну перевірку неможливо у зв'язку з тим, що підприємство ПП „Трофі” (код 32581027, м. Одеса) було ліквідовано згідно з рішенням суду №7/437-06-1365 від 08.02.07 р..

Таким чином, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо.

Також, одним із основних постачальників товару (соняшникова олія) у грудні 2006 року по І ланцюгу є ТОВ „Агропрод-7я” (код 34189958, м. Київ) на загальну суму ПДВ - 338269,40 грн. Відвантаження проводилося згідно рахунків та податкових накладних, Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

З метою підтвердження взаєморозрахунків ТОВ „Агропрод-7я” з ТОВ „Херсонес” відповідачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направлено запит № 3438/7/23-704 від 17.04.07 р., на який отримано відповідь (вх. № 15403/7 від 26.09.07) про те, що ТОВ „Агропрод-7я” не є виробником відвантаженого товару, одним із його постачальників по 2 ланцюгу є ПП Коваленко С.О. (ідентифікаційний код 2540512518, Кіровоградська область, м. Світловодськ) на загальну суму ПДВ - 18617,20 грн.

До  Світловодської ОДПІ  направлено запит №8797/7/23-704  від  03.10.07  для підтвердження взаєморозрахунків ПП Коваленко С.О. з ТОВ „Агропрод-7я” та отримано відповідь (вх. від  19.02.08 № 2150/7), що підприємець ПП Коваленко С.О. не надає підтверджуючі документи щодо виробництва ним соняшникової олії та походження сировини, а також реквізити постачальників сировини. Також, повідомляється, що відділом оподаткування фізичних осіб Світловодської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПП Коваленко С.О. за період з 01.07.05 по 30.06.07 (акт №194/1710 від 09.11.07), за результатами якої встановлено, що в порушення пп. 7.2.4 та пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", підприємець відносив до податкового кредиту суми ПДВ до податковим накладним від постачальників, у яких скасовано свідоцтво платника ПДВ.

Таким чином, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо.

Також, одним з постачальників ТОВ „Агропрод-7я” (код 34189958, м. Київ) по 2 ланцюгу є ТОВ „Дружба” (код 19281579, Херсонська область, В. Рогачицький р-н, с. Чистопілля) на загальну суму ПДВ - 20042 грн.

До Великолепетиської МДПІ в Рогачицьке відділення направлено запит № 9256/7/23-704 від 17.10.07 для підтвердження взаємовідносин між зазначеними підприємствами та отримано відповідь (вх. від 29.10.07 № 16999/7), що підприємство ТОВ „Дружба” не є виробником відвантаженого товару, його постачальником по 3 ланцюгу є ПП Харьков Г.Д. (код 1361806219, м. Енергодар) на загальну суму ПДВ - 23938,33 грн.

До ДПІ у м.  Енергодар направлено запит №9727/7/23-704 від 05.11.07 для підтвердження взаєморозрахунків ПП Харьков Г.Д. з ТОВ „Дружба” та отримано відповідь (вх. від 08.11.07 № 17621/7), у якій повідомляється, що провести зустрічну перевірку неможливо у зв'язку зі  смертю платника.

Таким чином, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо.

Отже, відповідачем не встановлено факту надмірної сплати  податку підприємством ТОВ „Херсонес” по постачальникам: ПП „Трофі” на суму 70096 грн, ПП Коваленко С.О. на суму 15593,76 грн. та ПП Харьков Г.Д. на суму 16622,52  грн.

Згідно з поданою ТОВ „Херсонес” до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за березень 2007 року (вх. від 19.04.07 №44587) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства складає - 967084 грн.

Згідно з поданою ТОВ „Херсонес” до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з| ПДВ за квітень 2007 року (вх. від 21.05.07 №64929) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства, складає  373405 грн.

Так, одним із основних постачальників товару (олії соняшникової) у лютому та березні 2007 року по І ланцюгу є ТОВ „Агрокосм” (код 24229322, м. Дніпропетровськ) на загальну суму ПДВ - 1140558,33 грн, у т.ч. у лютому 2007 року на суму - 937517,08 грн та у березні 2007 року - 203041,25 грн. Відвантаження проводилося згідно рахунків та податкових накладних. Розрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі.

До ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська направлено запит № 6683/7/23-704 від 18.07.07 для проведення зустрічної перевірки з питання взаєморозрахунків ТОВ „Агрокосм” з ТОВ „Херсонес” та отримано відповідь, що ТОВ „Агрокосм” не є виробником відвантаженого товару, його постачальником по 2 ланцюгу є ПП „Вігуль” (код 34519778, Львівська область, м. Жовква) на загальну суму ПДВ - 1540342,02 грн.

До ДПІ у Жовківському районі Львівської області направлено запит № 20350/7/2-704 від 26.11.07 для підтвердження взаєморозрахунків ПП „Вігуль” з ТОВ „Агрокосм” та отримано відповідь (вх. № 1483/7 від 04.02.08), у якій повідомляється, що провести зустрічну перевірку взаєморозрахунків ПП „Вігуль” з ТОВ „Агрокосм” не має можливості в зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою та розшуком посадових осіб. Крім того, встановлено невідповідність у значних розмірах задекларованих ПП „Вігуль” податкових зобов'язань протягом лютого 2007 року розмірам податкового кредиту отриманого ТОВ „Агрокосм” на суму ПДВ 1522000 грн.

ПП „Вігуль” задекларувало податкових зобов'язань за лютий 2007 року 18300 грн, а сума ПДВ по операції з ТОВ „Агрокосм” складає 154030 тис. грн. (різниця 152200 грн.). Проте, на письмові виклики інспекції посадові особи в ДПІ у Жовківському районі не з'являються. До ВПМ ДПІ у м. Червонограді направлено запит щодо розшуку посадових осіб ПП „Вігуль” та передані матеріали по кримінальній справі для проведення дослідження матеріалів справи щодо ідентифікації підписів посадових осіб ПП „Вігуль”. ПП „Вігуль”, як проміжна ланка створена з метою мінімізації сплати податків та створення віртуального податкового кредиту по ПДВ у підприємств-покупців по всіх ланках ланцюга постачань.

Таким чином, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо. Перевіркою не встановлено факту надмірної сплати податку підприємством ТОВ „Херсонес” по постачальнику ПП „Вігуль”.

На підставі названого акту перевірки  відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 001472301/0 від 21 березня 2008 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1448227,61 грн та нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 142967,54 грн.

Не погоджуючись з висновками податкової інспекції позивач стверджує, що зроблені податковою інспекцією в акті перевірки висновки нe відповідають обставинам господарських відносин, суперечать нормам діючого законодавства а тому нe можуть бути покладені в основу спірного рішення, виходячи з наступних міркувань.

Так, на думку позивача, у відповідності до підпункту 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою ї подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платник податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому чисг інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротї капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробницті та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльносі платника податку.

За твердженнями позивача продукція, яка придбана підприємством за операціями, на підставі яких віднесено суми податку до податкового кредиту, була використана у власній господарській діяльності, а тому з урахуванням приписів пп. 7.7.1  п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з  будь-яким  продажем  товарів  (робіт,  послуг)  протягом  звітного  періоду,  та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Поряд з цим, позивач вказує, що відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 названого Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 Закону. Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної: дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця): місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В свою чергу підприємством отримано від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладених угод. Крім того, вказана продукція була оплачена підприємством в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Безпосередні постачальники ТОВ „Агрокосм”, ТОВ „Сочавський”, ТОВ „Агропрод-7я”, які поставляли позивачу олію соняшникову, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі як платники податку, мають свідоцтва платника податку на додану вартість, тому згідно положень Закону України „Про податок на додану вартість” вважаються належними платниками ПДВ, що також підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПА України та не заперечується в Акті перевірки.

Відповідачем твердження позивача, висловлені в позовній заяві та під час судового розгляду справи, не визнаються з посиланням на наступні обставини та положення правових норм.

Зокрема, на думку відповідача в п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку – це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України, а п. 1.8 ст. 1 вказує, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1  п. 7.4 ст. 7 того ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку  у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Ця норма, крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно   до   п. 1.8   ст.1   Закону   України про ПДВ,  бюджетне  відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, слідує з поняття „податку”, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття „платника податку”, як особи, що зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Саме з цих норм, за твердженнями відповідача, визначається зміст надмірності сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав для повернення коштів з бюджету.

Відповідач також вказує, що підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового  кредиту є належним чином оформлена податкова накладна (пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ про ПДВ).

У відповідності до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону про ПДВ  право на

нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до приписів ст. 9 цього ж Закону, будь-якій особі, яка реєструється як платник податку  на  додану   вартість,   присвоюється  індивідуальний   податковий   номер,   який використовується  для  справляння  цього  податку.   Нормами  п. 9.3   зазначеного Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані: зареєструватися як платники податку у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання). Отже, податкова накладна, виписана підприємствами - постачальниками, які не: знаходяться за юридичною адресою,  оформлена неналежним чином, так як містить; недостовірну інформацію стосовно юридичної адреси підприємства, є порушенням п. п. д) п. п. 7.2.1  п. п. 7.2 ст. 7 Закону №  168, який передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

В п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно абзацу 1 пункту 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.  

Тобто, для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ не достатньо тільки оформленої податкової накладної. Якщо податкову накладну складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку як платник ПДВ, у платника немає підстав для включення сум ПДВ, зазначених в податкових накладних, виписаних такою особою, до складу податкового кредиту. Податкові накладні, виписані підприємствами - постачальниками позивача, що ліквідовані чи мають ознаки фіктивності, не є дійсними в розумінні ЗУ № 168, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

За таких обставин, фактично, між сторонами виник спір щодо правильного застосування одних і тих же положень діючого законодавства щодо оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим підлягають аналізу положення діючого законодавства з цього приводу в частині спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу, ставки та особливості оподаткування, порядок обліку, звітування, внесення податку до бюджету та його відшкодування визначено положеннями Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, відповідно до пункту 1.3. статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України, а пунктом  1.8. тієї ж статті – бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до підпункту 7.4.1  пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою ї подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платник податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому чисг інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротї капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробницті та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльносі платника податку.

У відповідності до підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 ЗУ про ПДВ для віднесення сум ПДВ до складу податкового  кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, а згідно до приписів підпункту 7.2.4. того ж пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зокрема, за цією статтею будь-якій особі, яка реєструється як платник податку  на  додану   вартість,   присвоюється  індивідуальний   податковий   номер,   який використовується  для  справляння  цього  податку.   Нормами  п. 9.3   зазначеного Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані: зареєструватися як платники податку у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання).

Отже, податкові накладні, виписані підприємствами - постачальниками, які не знаходяться за юридичною адресою, слід вважати такими,  що оформлені неналежним чином, так як містить недостовірну інформацію стосовно юридичної адреси підприємства, оскільки це є порушенням підпункту д) підпункту 7.2.1  пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ, який передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

В пункті 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно абзацу 1 пункту 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.  

Тобто, для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ не достатньо тільки оформленої податкової накладної. Якщо податкову накладну складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку як платник ПДВ, у платника немає підстав для включення сум ПДВ, зазначених в податкових накладних, виписаних такою особою, до складу податкового кредиту. Податкові накладні, виписані підприємствами - постачальниками позивача, що ліквідовані чи мають ознаки фіктивності, не є дійсними в розумінні ЗУ про ПДВ, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

На підставі зазначеного суд доходить висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин спірне рішення відповідає діючому законодавству, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги той факт, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, сплачений позивачем судовий збір відноситься на нього.

На підставі  зазначених правових норм й керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                              п о с т а н о в и в :    

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

                                                  Дата підпису постанови –17 червня 2008 року                                   

                                Суддя                                                                  М.К. Закурін