Рішення

від 25.07.2011 по справі 5015/3398/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.11                                                                                           Справа№ 5015/3398/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання  Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології ХХІ століття», м. Трускавець Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг-Сервіс», м. Трускавець Львівської області

про:  стягнення заборгованості в розмірі 49252 грн. 13 коп.

            В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:  ОСОБА_1.- представник на підставі довіреності № 26 від 01.07.2011 року;

відповідача: не з’явився.

                    Ухвалою господарського суду від 21.06.2011 року прийнято до розгляду  позовну заяву від 20.06.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 49252 грн. 93 коп., порушено провадження  та призначено справу до розгляду на 06.07.2011 року. Ухвалою господарського суду від 06.07.2011 року  розгляд справи було відкладено з огляду на неявку представника відповідача.

                    Представнику позивача роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22  Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 25.07.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, доказів повної чи часткової сплати боргу не подав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Відповідно до ст. 75  Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

          В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

25.07.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 27.07.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології ХХІ століття» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг-Сервіс»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 49252 грн. 13 коп. боргу. Позивач вказує, що між ним та відповідачем 23 вересня 2008 року було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 23/09-08, на підставі якого позивачем поставлено відповідачу товар, за який останній розрахувався не в повному обсязі.

            Позивач зазначає, що станом на 25.07.2011 року борг відповідача перед ним за поставлений товар становить 34734 грн. 58 коп. Сума позову із врахуванням інфляційних втрат в розмірі 11802 грн. 55 коп. та 3% річних в сумі 2715 грн. 00 коп. становить 49252 грн. 13 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 23 вересня 2008 року було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 23/09-08, відповідно до якого позивач (постачальник згідно договору) зобов'язався в порядку та на умовах,  3-визначених цим договором, поставити відповідачу (покупцю згідно договору), а відповідач зобов‘язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності.

Згідно до п.5.4 договору Покупцеві надається товарний кредит Постачальником на -сорок п»ять календарних днів на суму 60000 (шістдесят) тисяч грн. У Покупця настає зобов'язання на сорок шостий календарний день платіжним дорученням перерахувати через установу банку на поточний рахунок постачальника підсумовану вартість одержаного товару по видаткових накладних Постачальника. При несвоєчасній оплаті вартості поставленої продукції, Покупець несе відповідальність, передбачену п.7.2. цього Договору.

Відповідно до п.5.8. договору сторони погодили, що на момент укладення даного договору покупець заборгував постачальнику суму в розмірі 40 415 грн. 05коп. з них 15149 грн.05коп. протермінована оплата на 22. Покупець зобов'язаний сплатити дану заборгованість згідно до п. 5.4 даного договору.

Згадана заборгованість виникла у покупця за поставлений товар постачальником до моменту укладення Договору. Внаслідок скрутного матеріального становища Покупця, в результаті переговорів між сторонами, позивач погодився продовжити відтермінування по оплаті за поставлений товар і відстрочити вже протерміновану заборгованість в розмірі 40 415 грн. 05 коп. згідно до п.5.4. договору - на 45 календарних днів з моменту укладення договору.

Внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у вигляді неоплати позивачу за поставлений товар на 46-тий календарний день з моменту підписання договору. При цьому, позивач продовжував відпускати відповідачу товар, внаслідок чого заборгованість відповідача збільшилась. Так станом на 31 грудня 2008 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 52 734 грн. 63 коп., про що обидві сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків.

Впродовж 2009-2011років відповідач частково гасив заборгованість, а також купував товар у позивача згідно до видаткових накладних:

-  № БДТ0000917, від 2б.05.2009р. на суму 972,2грн.,

-  № БДТ0000925, від 27.05.2009р. на суму 433,3грн.,

-  № БДТ0000918, від 26.05.2009р. на суму 1119,56грн.,

-  № БДТ0001036, від 10.06.2009р. на суму 380грн.,

-  № БДТ0001037, від 10.06.2009р. на суму 943,16грн.,

-  №БДТ 0001054, від 11.06.2009р на суму 209,73грн.,

-  №БДТ0001478, від 27.07.2009р на суму 283,15грн.,

-  №БДТ0002373, від 10.11.2009р. на суму 477,92грн.,

-  №БДТ0002859, від 23.02.2010р. на суму 545,32 грн.,

-  №БДТ0003763, від 02.06.2010р. на суму 185,82грн.

Динаміка поставок і розрахунків відображена у картці рахунку 361 по контрагенту "Саланг-Сервіс",  яка долучена до матеріалів справи.

Станом на 20.06.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем 34 735 грн. 63 коп. Дана заборгованість існує 951 календарний день (кількість днів прострочення платежу —з 08.11.2008р. по 20.06.2011 р.).

15.03.2011р. позивачем була надіслана претензія, яку відповідач залишив без відповіді та реагування.

        На суму боргу, який складає 34735 грн. 63 коп., позивачем нараховано на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 2715 грн. 00 коп.  3% річних та 11802 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

            Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

            Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним  використанням , а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   Згідно із ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

 Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

 До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 34734 грн. 58 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 34734 грн. 58 коп. основного боргу, 2715 грн. 00 коп. річних та 11802 грн. 55 коп. інфляційних.

       Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). В процесі укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо о усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. На основі викладеного можна зробити висновок про те, що під час укладення господарських договорів (в даному випадку договору про надання послуг) сторони є вільними і на свій розсуд визначають будь-які умови договору. Дана правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09-2056, а саме, суд вказав, що суб’єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання зобов’язань встановленням окремого виду відповідальності –договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань. Єдина вимога є та, що цей договір або його умови не повинні суперечити законодавству України. Як зазначає стаття 627 Цивільного кодексу України під поняттям «свобода договору»розуміється, що сторони є вільними: 1) в укладенні договору, 2) у виборі контрагента, 3) у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Дані положення і було дотримано сторонами при укладенні та підписанні договору про поставку товарно-матеріальних цінностей № 23/09-08 від 23.09.2008 року, зокрема у пунктах 5.4 та 5.8 договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг-Сервіс», м. Трускавець, вул. Мазепи, 19Б кв. 6 (код ЄДРПОУ 22410554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології ХХІ століття», м. Трускавець, пл. В.Чорновола, 16/1 (код ЄДРПОУ 31859965) 34735 грн. 63 коп. основного боргу,  3% річних в розмірі 2715 грн. 00 коп., втрати від інфляції в розмірі 11802 грн. 55 коп., 492 грн. 52 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                             Матвіїв Р.І.