Рішення

від 28.07.2011 по справі 5015/3425/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.11                                                                                           Справа№ 5015/3425/11

За   позовом  ТзОВ «Галнафто-Інвест»м. Львів

До  відповідача   ФОП  ОСОБА_1, м. Львів

До  відповідача 2 ТзОВ «Укрспецбудпостач» м. Київ

Про   зобов‘язання до вчинення  дій                       

                 Суддя  Довга О.І.

                 Секретар  Скремета О.О.   

Представники :    

від позивача  ОСОБА_2 –довіреність  26/08 від 16.08.2010  року

від  відповідача  не з‘явився

від відповідача 2 не з‘явився

Представникам сторін  роз’яснено їх права  та обов’язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

          Клопотань про здійснення  технічної фіксації на адресу суду не надходило.  

Суть спору :

На розгляді господарського суду  Львівської області знаходиться справа за   позовом ТОВ «Галнафто-Інвест» до СПДФО ОСОБА_1 та ТзОВ «Укспецбудпостач»про зобов'язання вчинити дії.

Заявою  від 04.07.2011 року, вх. № 14956/11 Позивач уточнив позовні вимоги, та просить стягнути на його користь з Відповідача 2 5064770,25 гривень боргу; в частині боргу, не стягнутій з Відповідача 2, стягнути з Відповідача 1 1000 гривень; судові витрати покласти на Відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог до кожного з них.

Ухвалою від 05.07.2011 року, у зв’язку з неявкою Відповідачів розгляд справи відкладено на 28.07.2011 року.          

            В судовому засіданні 28.07.2011 року Позивач підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених  у позовній заяві,  заяві про уточнення  позовних вимог, та з додаткових пояснень, зокрема, пояснив, що на підставі Договору №01/10Пр купівлі-продажу продукції від 01 жовтня 2007 року з додатками, Договору №03/01Пр купівлі-продажу продукції від 03 січня 2008 року з додатками та Договору №03/02Пр купівлі-продажу продукції від 19 лютого 2008 року з додатками, Позивач поставив Відповідачу 2 цемент, а Відповідач 2 лише частково оплатив його вартість. Таким чином, станом на день подання позову, загальна сума боргу Відповідача 2 перед позивачем становить 5064770,25 гривень. Згідно договору поруки, від 20 квітня 2011 року, укладеного між Позивачем та відповідачем 1, останній зобов’язувався частково відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем 2 своїх зобов’язань по перелічених вище договорах купівлі-продажу продукції. Таким чином, до стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача належить 1000 гривень –сума, в межах якої Відповідач несе відповідальність перед Позивачем згідно умов договору поруки від 20.04.2011 року.

Представники Відповідачів 1 та 2 явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, вимог ухвал суду від 22.06.2011 року та 05.07.2011 року – не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі  клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем 01 жовтня 2007 року було укладено Договір № 01/10Пр купівлі-продажу продукції та Додаток №1 до нього. Також, між Позивачем та Відповідачем 2 03 січня 2008 року було укладено Договір №03/01Пр купівлі-продажу продукції з Додатками №1, 2, 3, 4 до нього та Договір №03/02Пр купівлі-продажу продукції від 19 лютого 2008 року з Додатками №1, 2 до нього.

У відповідності до п. 1.1. зазначених договорів, Позивач (Продавець), зобов’язувався поставити, а Відповідач 2 (Покупець), зобов’язувався прийняти та своєчасно оплатити продукцію.

П. 2.1. зазначених договорів встановлено, що назва, кількість та асортимент товару вказується у Додатках до вищезазначених договорів.

На виконання умов вказаних договорів, Позивачем поставлено, а Відповідачем 2 отримано цемент марок ПЦІІ-А/Ш400, ПЦІІ-А/Ш500, ПЦІ-500, М-500, що підтверджується накладними, долученими до матеріалів справи.В матеріалах справи відсутні докази звернення Відповідача 2 до Позивача з приводу неналежної якості поставленого товару.

З матеріалів справи вбачається, що, в порушення пункту 1.1. договорів, Відповідач 2 лише частково розрахувався за поставлений Позивачем товар. Таким чином, сума боргу Відповідача 2 перед Позивачем становить 5064770,25 грн.

Вказана сума боргу не заперечується Відповідачем 2 та підтверджується матеріалами справи, зокрема, Актом звірки поставок та розрахунків між ТзОВ «Укрспецбудпостач»та ТзОВ «Галнафто-Інвест» по Договору № 01/10Пр від       01.10.2007 року станом на 25 вересня 2008 року, Актом звірки поставок та розрахунків між ТзОВ «Укрспецбудпостач»та ТзОВ «Галнафто-Інвест»по Договору №03/01Пр від 03.01.2008 року станом на 25 вересня 2008 року, Актом звірки поставок та розрахунків між ТзОВ «Укрспецбудпостач»та ТзОВ «Галнафто-Інвест»по Договору № 03/02Пр від 19.02.2008 року станом на 25 вересня 2008 року, а також Актом звірки взаєморозрахунків між ТзОВ «Укрспецбудпостач» та ТзОВ «Галнафто-Інвест»по договорам №03/02Пр від 19.02.2008 року, № 03/01Пр від 03.01.2008 року, № 01/10Пр від 01.10.2007 року станом на 25.09.2008 року.

У відповідності до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Ст. 3 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства, до яких, зокрема, відносяться: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 691 ЦК України встановлює, що  Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У зв’язку з наведеним, позовна вимога щодо стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача 5064770,25 грн. підлягає до задоволення.

Також, 20 квітня 2011 року, між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір поруки (далі –Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Відповідач 1 (Поручитель) зобов’язувався частково відповідати перед Позивачем (Кредитором) за часткове виконання Відповідачем 2 (Боржником) зобов’язань за договорами купівлі-продажу продукції від 01 жовтня 2007 року з додатком № 1 до цього договору, № 03/01ПР від 03 січня 2008 року з додатками №1 –4 до цього договору, № 03/02ПР від 19 лютого 2008 року з додатками 1, 2 до цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Поручитель відповідає перед Кредитором лише за часткове виконання Боржником зобов’язань за вказаними договорами купівлі-продажу продукції, а саме: за виконання Боржником зобов’язань перед Кредитором на суму 1000 гривень.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

П. 2.3. договору поруки від 20 квітня 2011 року встановлено, що в разі невиконання Боржником встановлених договорами купівлі-продажу продукції зобов’язань, в обумовлені цими договорами строки, Поручитель, як солідарний боржник, в частині, передбаченій п. 2.1. цього договору, зобов’язаний виконати в цій частині таке зобов’язання на користь Кредитора протягом трьох днів з моменту заявлення Кредитором відповідної вимоги.

Таким чином, необхідною умовою для виникнення у Поручителя обов’язку виконати зобов’язання Боржника перед Кредитором, є вимога Кредитора.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення Кредитора з вимогою до Поручителя, що вказує на відсутність спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем1.

За таких обставин, позовна вимога стосовно стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 1000 гривень в якості часткового виконання зобов’язань Відповідача 2 перед Кредитором, до задоволення не підлягає.

У відповідності до Декрету КМУ «Про державне мито», із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Виходячи з наведених норм, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на Відповідача 2.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-інвест»до приватного підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Украспецбудпостач»про стягнення боргу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украспецбудпостач»(01042, м. Київ, вул. Тверський тупік, 9, ЄДРПОУ 32310539, МФО 300335, р/р 2600112812 в АППБ «Аваль»м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-інвест» (79008, м. Львів, пр. Свободи, 26, ЄДРПОУ 31441730, р/р 260053959 в ПАТ АКБ «Львів»МФО 325268) 5064770,25 грн.  

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украспецбудпостач»(01042, м. Київ, вул. Тверський тупік, 9, ЄДРПОУ 32310539, МФО 300335, р/р 2600112812 в АППБ «Аваль»м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-інвест» (79008, м. Львів, пр. Свободи, 26, ЄДРПОУ 31441730, р/р 260053959 в ПАТ АКБ «Львів»МФО 325268) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украспецбудпостач»(01042, м. Київ, вул. Тверський тупік, 9, ЄДРПОУ 32310539, МФО 300335, р/р 2600112812 в АППБ «Аваль»м. Київ) в доход державного бюджету 25 415,00 грн. державного мита.

5. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

6. Накази видати в порядку, встановленому ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                  Довга О.І.

Рішення  господарського суду  набирає  законної сили  після  закінчення строку  подання  апеляційної скарги, якщо  апеляційну  скаргу не було подано. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо  його  не скасовано, набирає законної сили після  розгляду справи  апеляційним  господарським судом.

Повний текст рішення складено 29.07.2011 року.