Рішення

від 25.04.2008 по справі 32/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/193

25.04.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фрамар 2007»

ДоДержавного підприємства «Адміністрація річкових портів»

Провизнання договору № 85-УП/01 від 20.12.2007 дійсним

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача                              Євдокимова К.О. –предст.

Від відповідача                    Зубко Є.Г. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору № 85-УП/01 від 20.12.2007 дійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору, що є його обов'язком згідно з умовами договору № 85-УП/01 від 20.12.2007.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні повноважний представник позов не визнав та просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрамар 2007»та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»було укладено договір управління майном № 85-УП/01-12.

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ст. 1029 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1031 Цивільного кодексу України якщо предметом договору управління є нерухоме майно, то договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до п. 4.1 даного договору нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію здійснює Уставник Управління, тобто відповідач, протягом 15 робочих днів з дати підписання договору.

Але, незважаючи на взяті на себе зобов'язання, відповідач, своїм листом від 21.01.2008 № 01/05-35/1, повідомив позивачу, що для нотаріального посвідчення вказаного договору потрібен витяг на право власності з БТІ, яке не в змозі його надати через роз'яснення Міністерства Юстиції України № 19-50-1030 від 15.05.2006, в якому вказано, що гідротехнічні споруди –це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначених для виконання спеціальних технічних функцій, і право власності на ці об'єкти не підлягають реєстрації в бюро технічної інвентаризації, тому відповідач здійснити нотаріальне посвідчення договору не має змоги (копія в матеріалах справи).

Умовами договору управління майном № 85-УП/01-12 визначено, що відповідач передає, а не зобов'язується передати позивачу майно в управління. Оскільки для набрання чинності договором управління майном недостатньо однієї згоди сторін, обов'язковою умовою укладення договору буде вчинення фактичних дій у вигляді передачі майна управителеві. Моментом укладення договору управління майном вважається вручення уставником майна управителеві.

Судом встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі від 01.01.2008, який є невід'ємною частиною договору управління майном № 85-УП/01-12 від 20.12.2007, Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" передало державне майно в управління Товариству з обмеженою відповідальністю «Фрамар 2007», а  Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрамар 2007».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п. 1.7 та п. 1.8 договору управління майном позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок державного підприємства "Адміністрація річкових портів" вигоду отриману у січні та лютому 2008 року.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який  підлягає  нотаріальному  посвідченню  або державній реєстрації, є укладеним з  моменту  його  нотаріального посвідчення або  державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення,  і державної  реєстрації  -  з  моменту державної реєстрації.

Статті 220 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, але якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом  або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з наданих сторонами доказів сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача щодо позовних вимог судом визнаються необґрунтованими та такими, що не спростовують вимог позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір управління майном № 85-УП/01-12 від 20.12.2007, укладений між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрамар 2007», дійсним з дати підписання даного договору.

Зобов'язати сторони договору управління майном № 85-УП/01-12 від 20.12.2007, а саме: Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрамар 2007»виконувати на майбутнє у повному обсязізобовязання, передбачені договором управління майном № 85-УП/01-12.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»(04071,               м. Київ, вул. Електриків, 14, 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 12, код 33404067, рахунок                № 26000075640 в АБ «Експрес-Банк», МФО 322959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрамар 2007» (04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56, код 35093628, рахунок № 26000108034 в АБ «Експрес-Банк», МФО 322959)  85,00 грн. державного мита та           118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                      О.О.Хрипун  

Дата підписання рішення:11.06.2008