Постанова

від 15.05.2008 по справі 8/497/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/497/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.05.08                                                                                       Справа №8/497/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кричмаржевський В.А.  , Шевченко Т. М.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників

позивача: ВолтерО.В., довіреність б/н від 06.08.2007р.;

відповідача-1: Синько А.В., довіреність б/н від 06.12.2007р.;

відповідача-2: не з'явився;

третьої особи -1: не з'явився;

третьої особи-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 8/497/07 та апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в особі Запорізької регіональної дирекції «Страхова Група «ТАС», м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2008р. у справі № 8/497/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім», м.Запоріжжя

до відповідача-1 Закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в особі Запорізької регіональної дирекції «Страхова група «ТАС», м.Запоріжжя

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ГЛ», м.Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Слейпнір», м.Миколаїв   

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Скарлат Олег Дмитрович, м.Миколаїв  

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2008р. у справі № 8/497/07 (суддя Попова І.А.) позов задоволено. Стягнуто з ЗАТ «Страхова група «ТАС» в особі Запорізької регіональної дирекції страхової групи «ТАС» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» 14845грн. 80 коп. страхового відшкодування, 2260грн. 41коп. пені, 370 грн. вартості експертних послуг, 289грн. 55 коп. судових витрат. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ГЛ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» 510 грн. суми заподіяної шкоди, не покритої страховим забезпеченням (франшизи), 8грн. 45 коп. судових витрат.  

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.22, п.37.2, п.34.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та мотивовано тим, що автомобіль ДАФ державний номер ВЕ 7665 АВ, що належить на праві власності ТОВ “ГЛ” та застрахований останнім, про що свідчить страховий поліс, скоїв ДТП. Відповідно до акту товарознавчого дослідження № 331 від 12.06.2005р. матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля ЗАЗ ДЕУ № 18044 НР в результаті його пошкодження у ДТП, складає 15355грн.80коп. Відповідач-1 страхове відшкодування не сплатив у термін встановлений законом. Вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача-1 в сумі 2260грн.41коп. за період з 28.09.2006р. по 31.05.2007р. і експертних послуг в сумі 370 грн. та франшизи за рахунок відповідача-2 суд визнав обґрунтованими та задовольнив їх.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідачем-1 подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2008р. у справі № 8/497/07, оскільки висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і просить прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «Техенергохім». Заявник апеляційної скарги зазначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 13.09.2007р. у справі № 6/138/07 встановлено, що на момент скоєння ДТП автомобіль ДАФ державний номер ВЕ 7665 АВ знаходився в оренді у ТОВ «Слейпнір». Водій же Скарлат О.Д. перебував в трудових правовідносинах з ТОВ «ГЛ», з чого слідує, що Скарлат О.Д. не мав законних підстав для керування вказаним транспортним засобом на момент скоєння ДТП, оскільки не перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Слепнір». Одночасно заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що господарський суд Запорізької області не мав права для визнання водія               Скарлата О.Д. винним у спричиненні ДТП, так як для настання цивільно – правової відповідальності водія, на підставі якої виникає його обов'язок сплатити страхове відшкодування, повинна бути встановлена вина застрахованої особи, яка підтверджується відповідно постановою про притягнення до адміністративної відповідальності при скоєнні правопорушення або вироком суду при розгляді кримінальної справи. Крім того, апелянт стверджує, що суд порушив вимоги процесуального законодавства, оскільки залучив до участі у справі Скарлата О.Д. не врахувавши того, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах, а позивач в даному випадку повинен був звернутися до суду загальної юрисдикції, а не господарського суду. Разом з цим, відповідач-1 вважає, що стягнення господарським судом пені в даному випадку застосовано безпідставно, оскільки рішенням господарського суду Запорізької області від 13.09.2007р. у справі № 6/138/07 вже було стягнуто пеню за несплачене страхове відшкодування, яке здійснено виконавчою службою, що підтверджується випискою з банку від 28.12.2007р., а тому вдруге стягнення пені є безпідставним, оскільки відсутній факт прострочення і сума невиконаного зобов'язання.                         

        У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке. Твердження заявника апеляційної скарги проте, що транспортний засіб експлуатувався не на законних підставах спростовується тим, що відповідно до статті 49 Закону України «Про власність» (який був чинний на момент страхового випадку) передбачає, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом. Більш того, відповідач-1 здійснив виплату страхового відшкодування відповідачу-2, під час якої він не посилався на таку обставину, що транспортний засіб експлуатувався не на законних підставах. Також позивач вказує на те, що з 2005р. страховикам поставлено за обов'язок самостійно визначати причини страхового випадку пункт 34.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Відповідач-1 аварійного комісара або експерта не направив, причини настання страхового випадку не визначив, що свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань з боку страхової компанії. Безпідставним вважає позивач  доводи заявника апеляційної скарги, що зобов'язання по виплаті страхового відшкодування не виникло та пеня не може нараховуватися, в силу того, що за приписами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеня нараховується саме за прострочення виплати страхового відшкодування, яке повинно було статися в місячний строк з дня отримання документів від постраждалої особи. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд, апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області без змін.      

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду є законним і обґрунтованим та просить у задоволені апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15 квітня 2008р. у справі  № 8/497/07 апеляційна скарга відповідача-1 прийнята та призначена до розгляду на 15.05.2008р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 915 від 15.05.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представників позивача та відповідача-1 судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.10.2005 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ ДЕУ № 18044 НР, який належить на праві власності позивачу, та автомобіля ДАФ ВЕ7665АВ, який належить на праві власності ТОВ фірмі “ГЛ”, що має на цей автомобіль страховий поліс № ВА 2568763 страхової групи “ТАС”(а.с.17 т.1). З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.10.06р.(а.с.94-96, т.1), винесеною Солонянським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, слідує, що автомобіль ДАФ ВЕ7665АВ рухався за автомобілем ЗАЗ ДЕУ № 18044 НР, що належить ТОВ фірмі «ГЛ»(а.с.85, 86 т.1) та скоїв на останнього наїзд, спричинивши матеріальну шкоду, про що також вказано у довідці ДАЇ Дніпропетровської області (а.с.18 ,т1). У даній постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.10.06р. вказано, що водій автомобілю ДАФ ВЕ7665АВ Скарлат О.Д. не виконав  вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України (не обрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку) внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль, який належить позивачу.

На момент виникнення ДТП автомобіль ДАФ ВЕ7665АВ знаходився в орендному користуванні у ТОВ “Слейпнір” та перебував під керуванням водія Скарлат О.Д., який знаходився з ТОВ «ГЛ» у трудових відносинах і за домовленістю між ТОВ “Слейпнір” та власником автомобілю  ТОВ “ГЛ” був закріплений за вказаним автомобілем та направлений відповідачем-2 для здійснення послуг з перевезення вантажу ТОВ “Слейпнір”(а.с. 87-90, 123-125, 148 т.1).

Крім того, вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Запорізької області при розгляді спору у справі № 6/138/07 між тими ж сторонами, яке є чинним і виконаним відповідачем-1 Зокрема, цим рішенням встановлено, що на момент скоєння ДТП водій Скарлат, який керував автомобілем ДАФ ВЕ7665АВ, знаходився в трудових відносинах з ТОВ “ГЛ” і саме з його винних дій було спричинено шкоду позивачу .

Відповідно до положень статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової                відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Зі змісту акту товарознавчого дослідження № 331 від 12.06.2005р. вбачається, що матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля ЗАЗ ДЕУ № 18044 НР в результаті його пошкодження та складає 15355 грн. 80 коп.

Як слідує з матеріалів справи, страхова компанія відповідно до вимог п.п.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі Закон) своєчасно була повідомлена ТОВ фірмою “ГЛ” (власником транспортного засобу) про настання страхового випадку, що відповідачечем-1 не заперечується. Позивач, як особа, яка має право на відшкодування  шкоди, відповідно до ст. 35 зазначеного Закону, 27.02.06р. звернувся із заявою до страхової компанії і надав  всі необхідні документи.

Згідно ст. 37.1, 37,2 ст.37 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється на протязі одного місяця з дня отримання страховиком зазначених у ст. 35 Закону документів.

Страховик в порушення вимог Закону до теперішнього часу не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування, доказів виплати суми відшкодування суду не надав.

Відповідно до вимог п.37.2 ст.37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Сума пені, що стягнута судом першої інстанції, розрахована вірно відповідно до вимог ст.37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та підлягає стягненню у сумі 2260,41грн. за період з 28.09.06р. по 27.09.07р.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо стягнення основного боргу та пені є законним та обґрунтованим.  

Вимоги позивача та висновок суду про стягнення з відповідача-1 вартості експертних послуг в сумі 370 грн. відповідають вимогам пункту 34.2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, яким встановлено, що у разі якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має  право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи. Вартість експертних послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт, складеним експертною установою та ТОВ “Техенергохім”, тому висновок суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача-2 суми франшизи колегія зазначає, що відповідно до п. 2 договору страхування (поліс № ВА/2568763) страхова сума складає 51000 грн. за шкоду заподіяну майну третіх осіб. При відшкодуванні шкоди із суми відшкодування вираховується франшиза в розмірі 510 грн. Пунктом 37.5 ст.37 встановлено обов'язок  страхувальника компенсувати потерпілому суму франшизи у повному обсязі одночасно з  виплатою страховиком страхового відшкодування. Відповідач-2 не заперечує проти  відшкодування суми франшизи, про що зазначив у відзиві на позов. Тому суд першої інстанції правомірно стягненув 510 грн. франшизи за рахунок відповідача-2 ТОВ “ГЛ”, як власника застрахованого транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, а також наступним.          

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що транспортний засіб експлуатувався не на законних підставах спростовується тим, що правомірність володіння відповідачем-2 автомобілем ДАФ ВЕ7665АВ підтверджено матеріалами справи і самим відповідачем-2 у відзиві на позов не заперечується. Також судова колегія зазначає, що відповідач-1 здійснив виплату страхового відшкодування відповідачу-2, під час якого він не посилався на таку обставину, що транспортний засіб останнім експлуатувався не на законних підставах.

Пунктом 34.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з 2005р. страховикам поставлено за обов'язок самостійно визначати причини страхового випадку, а саме страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Матеріали справи свідчать проте, що відповідач-1 аварійного комісара або експерта не направив, причини настання страхового випадку не визначив, що свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань з боку страхової компанії.

Безпідставним та необґрунтованим вважає колегія суддів доводи заявника апеляційної скарги проте, що зобов'язання по виплаті страхового відшкодування не виникло та пеня не може нараховуватися, у зв'язку з тим, що, як зазначалось вище, розмір пені та порядок її виплати встановлений приписами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: пеня нараховується за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування, яке повинно було статися в місячний строк з дня отримання документів від постраждалої особи.

Вимога страховика про надання доказів винних дій водія Скарлета у ДТП є без підставною, оскільки є рішення господарського суду Запорізької області у справі № 6/138/07, яким встановлений факт винних дій водія у спричиненні позивачу матеріальної шкоди та  ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вимагається від позивача надання таких документів, як вироку суду по кримінальній справі відносно водія Скарлата чи доказів притягнення його до адміністративної відповідальності. Не передбачено надання таких доказів і  страховим полісом.

Пунктом 21.4 Закону передбачена відповідальність водія транспортного засобу того, що зробив ДТП, тільки у разі експлуатації транспортного засобу без наявності страхового полісу.    

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач-1 не довів належним доказами обставин, на які він посилається у  апеляційній скарзі.   

Вищенаведені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на позивача.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в особі Запорізької регіональної дирекції «Страхова Група «ТАС», м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2008р. у справі                           № 8/497/07 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кричмаржевський В.А.  Шевченко Т. М.