Постанова

від 03.06.2008 по справі 24/247-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/247-Б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2008 р.                                                                                    № 24/247-Б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПанової І.Ю.,

суддівЗаріцької А.О. (доповідач у справі),

Продаєвич Л.В.

розглянувши  касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від        12 березня 2008 року

у справі № 24/247-б господарського суду міста Києва

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Промік"

додочірнього підприємства "Лісообробна компанія" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромпостач"

провизнання банкрутом

ліквідаторРедька В.П.

за участю представників сторін:

ДПІ у Печерському районі м. Києва Куракіна Ю.В.,

ліквідатора Редьки В.П.,

ДП "Лісообробна компанія" ТОВ "Енергопромпостач" Тернового Р.Б.,

В С Т А Н О В И В  :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промік" (далі –ТОВ "Промік") звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство і визнання банкрутом дочірнього підприємства "Лісообробна компанія" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромпостач" (далі –ДП "Лісообробна компанія" ТОВ  "Енергопромпостач") на підставі ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон).

Постановою господарського суду міста Києва від 30 липня 2007 року ДП "Лісообробна компанія" ТОВ  "Енергопромпостач" визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Редьку В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14 січня 2008 року (суддя Митрохіна А.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ДП "Лісообробна компанія" ТОВ  "Енергопромпостач" ліквідовано, провадження у справі припинено.

ДПІ у Печерському районі м. Києва з ухвалою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 березня      2008 року (судді: Дзюбко П.О. –головуючий, Дикунська С.Я.,              Сотніков С.В.) відмовлено ДПІ у Печерському районі м. Києва у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 14 січня 2008 року.

В обґрунтування ухвали суд апеляційної інстанції послався на ст.ст. 1, 14, 15 Закону та ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) і вказав, що оскільки скаржник не є стороною або учасником провадження у справі про банкрутство боржника, він не має права на оскарження постанови господарського суду першої інстанції.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 березня 2008 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.  

Касаційна скарга мотивована порушенням Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема ст. 128 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" та         ст.ст. 42, 43, 91 ГПК України.  

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, такий випадок встановлений ст. 106 ГПК України.

Крім того, вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.           

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України право подати апеляційну скаргу (подання) на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають лише сторони у справі, а також прокурор.

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 106  ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати як сторони, так і інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, заявник апеляційної скарги –ДПІ у Печерському районі м. Києва, не набув статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернувся з грошовими вимогами до боржника, тому ще не має права на оскарження процесуальних документів у справі.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених вказаним вище Законом, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків цим Законом не передбачені.

Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 7 серпня 2007 року, оскільки вона подана не учасником справи про банкрутство.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає чинному законодавству та підстав для її зміни або скасування не вбачає.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 березня             2008 року у справі № 24/247-б залишити без змін.

Головуючий                                                                            І.Ю. Панова         

Судді                                                                                                А.О. Заріцька

             Л.В. Продаєвич