Постанова

від 22.05.2008 по справі 33/09-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/09-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2008 р.                                                           Справа № 33/09-08

Колегія суддів у складі:                     головуючого  судді Погребняка В.Я.

                                                                                         судді Демченка В.О.

                                                                                         судді Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача  -  Захарченка О.А. –довіреність №1281/08 від 29.1008 р.,

відповідача -   не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 938Х/3-9 від 18.04.08 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 25 березня 2008 року у справі № 33/09-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС, с. Комсомольське Зміївського району Харківської області

до  Житлового товариства «Дельта», с. Комсомольське Зміївського району Харківської області

про стягнення 196862,66 грн.,

встановила:

Позивач, ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС, у січні 2008 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 196862,66 грн. за договором № 112 на постачання питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації, укладеним між сторонами 01 квітня 2004 р., а також за договором № 113 на постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеним між сторонами 01 квітня 2004 р.

До прийняття рішення по справі (у лютому 2008 року) позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 194086,92 грн. заборгованості за договором № 112 на постачання питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації від 01 квітня 2004 р., за договором № 113 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 квітня 2004 р., та за угодою про реструктуризацію заборгованості від 16 жовтня 2003 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2008 р. у справі № 33/09-08 (суддя Савченко А.А.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 67258,21 грн. основного боргу, 672,58 грн. державного мита та 40,90 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі № 33/09-08 від 25.03.2008 р. в частині відмови у стягненні заборгованості за угодою від 16.10.2003 р. про реструктуризацію заборгованості за договорами № 08-593, № 08-594, № 08-184 в сумі 126828,71 грн. на підставі п. 4 ст. 267 ЦК України за спливом строку позовної давності. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, допущено неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач стверджує, що за угодою від 16.10.2003 р. про реструктуризацію заборгованості за договорами № 08-593, № 08-594, № 08-184 встановлено строк дії цієї угоди до 16.10.2008 р., а тому, на думку позивача, перебіг строку позовної давності щодо вимог по вказаній угоді взагалі не починався. Отже, як вважає позивач, відмовивши у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі сплином строку позовної давності, місцевий господарський суд фактично порушив право позивача та позбавив його можливості звернутися за захистом свого права після закінчення строку дії угоди у разі невиконання боржником своїх зобов'язань по оплаті.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача зазначив, що позовні вимоги стосовно суми боргу у розмірі 126828,71 грн. за угодою від 16.10.2003 р. про реструктуризацію заборгованості ним дійсно заявлені безпідставно, разом з тим, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог повинні бути інші –у зв'язку з ненастанням строку оплати, а не у зв'язку з закінченням строку позовної давності, як встановлено місцевим господарським судом.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином (ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлена за належною адресою відповідача та повернута до суду за закінченням терміну зберігання).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні, та враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів, позивач посилався на те, що відповідачем порушені умови вищезазначених угод щодо своєчасної оплати заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд  посилався на їх обґрунтованість та підтвердження   належними доказами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині суми боргу у розмірі 126828,71 грн. за угодою від 16.10.2003 р. про реструктуризацію заборгованості, місцевий господарський суд посилався на сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем по справі.

Матеріали справи свідчать, що 01.04.2004 р. між сторонами по справі були укладені договори № 112 на постачання питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації та № 113 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов договору № 112 на постачання питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації позивач зобов'язався забезпечувати відповідача питною водою та приймати стічні води до каналізації в розмірі встановленого ліміту водоспоживання, водовідведення, які визначаються та затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади або уповноваженим ними органом залежно від технічного стану і пропускної здатності (продуктивності) водопровідних та каналізаційних споруд, водопровідної й каналізаційної мережі, але не вище обсягів, узгоджених технічними умовами на приєднання абонента, та встановленої потужності каналізаційних очисних споруд,  а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні, а саме на підставі п.п.6.3, 6.4 договору відповідач не пізніше ніж за 10 днів до початку споживання сплачує позивачеві 100% вартості заявленого обсягу споживання у розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця; розрахунки визначаються за фактичними показниками приладів обліку та здійснюються на підставі рахунків, які виписуються позивачем. Кінцеві розрахунки здійснюються на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа, який слідує за розрахунковим періодом.

Відповідно до умов договору № 113 на постачання теплової енергії в гарячій воді позивач зобов'язався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Відповідно до п. 6.5 договору відповідач за 10 днів до початку розрахункового періоду повинен сплачувати позивачеві 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач належним чином виконав умови укладених договорів, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач в порушення умов вищевказаних договорів не виконав належним чином свої зобов'язання в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого станом на 31.01.2008 р. утворилась заборгованість в сумі 67258,21 грн., яка до цього часу не сплачена.

Сума боргу у цій частині відповідачем визнана, у зв'язку з чим місцевим господарським судом обгрунтовано, з посиланням на ст. 526 ЦК України, позовні вимоги задоволені.

Рішення суду у цій частині жодною із сторін не оскаржується.

Як свідчать  матеріали справи, в обґрунтування вимог про стягнення боргу в розмірі 126828,71 грн. позивач посилався на угоду б/н від 16.10.2003 р. про реструктуризацію заборгованості, п. 1.1 якої встановлено, що за станом на день її укладення боржник (відповідач) має перед кредитором (позивачем) заборгованість за надані комунальні послуги за договорами б/н, №№08-184, 08-593, 08-594 в сумі 308417 грн., а п. 1.2 даної угоди встановлені підстави її укладення –укладення боржником договорів про реструктуризацію заборгованості з мешканцями квартир ЖТ «Дельта»на суму 86 860 грн. строком погашення від 18 до 60 місяців відповідно до Закону України від 20.02.2003  № 554-IV «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».

П. 2.5 угоди передбачений обов'язок боржника по мірі надходження реструктуризованої заборгованості від мешканців не пізніше 3-х банківських днів після 10 числа поточного місяця перераховувати дані суми на поточний рахунок кредитора.

Строк дії зазначеної угоди сторонами встановлений до 16 жовтня 2008 року.

До матеріалів справи позивачем додані перелічені в угоді про реструктуризацію договори між сторонами по справі: від 01.11.1997 року на відпуск теплової енергії для опалення житлового будинку, 08-184 від 04.01.2000 року на відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водоспоживання житлового будинку, 08-593 від 01.11.2002 року на забезпечення абонента питною водою та прийняття стічних вод до каналізації, 08-594 від 01.11.2002 року на постачання споживачеві теплової енергії.

Таким чином, аналізом зазначених договорів та угоди про реструктуризацію від 16 жовтня 2003 року встановлено, що відповідною угодою реструктуризовані борги відповідача, які утворилися станом на 16.10.2003 р. за  зобов'язаннями,  що виникли з укладених сторонами раніше договорів (договори № 08-184, № 08-593, № 08-594).

Згідно зі ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Оскільки раніше укладеними договорами були встановлені зобов'язання відповідача як щодо порядку, так і щодо строків розрахунків за спожиту теплову енергію, отриману воду та приймання стічних вод, а угодою про реструктуризацію заборгованості від 16.10.2003 р. змінено як порядок, так і строки виконання зобов'язання по оплаті заборгованості з наданих позивачем житлово-комунальних послуг в розмірі 308 417 грн., то судова колегія вважає, що раніше взяті на себе зобов'язання з оплати заборгованості припинилися в зв'язку з взяттям на себе відповідачем нового зобов'язання по угоді, укладеній між тими ж сторонами.

При цьому із визначених угодою сум реструктуризованої заборгованості позивачем заявлено до стягнення 126828,71 грн.

Факт сплати  відповідачем заборгованості за даною угодою в розмірі 181 588,29 грн. як грошовими коштами, так і шляхом проведення взаємозаліків сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині 126828,71 грн. заборгованості, місцевий господарський суд посилався на пропуск позивачем строку позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач. При цьому рішення суду мотивовано тим, що за змістом угоди про реструктуризацію боргу сторони лише визначили розмір боргу, не змінивши при цьому строки, порядок та умови оплат за зобов'язаннями, які виникли за вищевказаними договорами. Угода має назву «про реструктуризацію заборгованості», але фактично сторонами не було реструктуризовано цей борг на визначений термін за певних умов, не встановлено   строки виконання.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи та положенням чинного законодавства.

Так, згідно з п.2.5. угоди від 16.10.2003 р., по мірі надходження реструктуризованої заборгованості Боржник повинен не пізніше 3-х банківських днів  після 10 числа поточного місяця перерахувати дані суми  на розрахунковий рахунок Кредитора з зазначенням в платіжному документі «Реструктуризація по угоді».

Строк дії зазначеної угоди про реструктуризацію відповідно до п.4.1. сторонами встановлений до 16 жовтня 2008 року.

Тобто, укладенням такої угоди сторони змінили строки оплати заборгованості, визначивши її альтернативно: або по мірі надходження реструктуризованої заборгованості не пізніше 3-х банківських днів після 10 числа поточного місяця, або в будь-якому випадку кінцевий строк її оплати –до 16 жовтня 2008 року.

У відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вже зазначалося, на виконання даної угоди відповідачем були погашені зобов'язання в розмірі 181 588,29 грн.

Залишок коштів в розмірі 126 828,71 грн. залишився несплаченим, що відповідачем не заперечується. Разом з тим, відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду не надано доказів, які б свідчили про настання обставин, з якими ЦК України пов'язує початок перебігу строків позовної давності, в даному випадку відповідач не надав доказів, які свідчать про погашення  фізичними особами –мешканцями житлового будинку заборгованості в розмірі 181 588,29 грн., після чого і почався би перебіг строку позовної давності; строк, же встановлений п.4.1. угоди від 16.10.2003 р. –ще не настав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що згідно матеріалів справи, початок перебігу строку позовної давності повинен рахуватися з 17 жовтня 2008 року (відповідно до п. 4.1 угоди про реструктуризацію).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 126828,71 грн. є безпосередньою заборгованістю відповідача перед позивачем, строк оплати якої встановлений до 16.10.2008 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача стосовно стягнення суми коштів у розмірі 126828,71 грн. не виникло права на звернення до суду, оскільки строки оплати відповідних сум відповідачем не були порушені станом на дату подання уточнень позовних вимог (лютий 2008 року).

У відповідності до ст. 84 ГПК України судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Ст. 43 ГПК України встановлено, що оцінка доказів судом здійснюється при повному, об'єктивному та всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з  постановою  Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.  за № 11 «Про судове рішення»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 126828,71 грн. за пропуском строку позовної давності порушені норми матеріального та процесуального права, таке рішення прийняте при неповному дослідженні та неповній оцінці усіх фактичних обставин справи, через що воно підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, оскільки, мотивуючи відмову в задоволенні позову пропуском строку позовної давності, місцевий господарський суд фактично порушив право позивача та позбавив його можливості звернутися за захистом свого права після закінчення строку дії угоди у разі невиконання боржником своїх зобов'язань по оплаті заборгованості за угодою від 16.10.2003 р.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В задоволенні позову в цій частині слід відмовити, але з мотивів відсутності порушення права позивача на стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п.п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС, с. Комсомольське Зміївського району Харківської області   задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 березня 2008 року у справі № 33/09-08 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 126828,71 грн. за пропуском строку позовної давності скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.

В іншій частині (в частині задоволення позовних вимог) рішення господарського суду Харківської області від 25 березня 2008 року у справі № 33/09-08 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                 Погребняк В.Я.

                                 суддя                                                 Демченко В.О.

           суддя                                                 Шевель О.В.