Рішення

від 30.05.2008 по справі 5/43-08-1619

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/43-08-1619

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа  

За позовом: Приватного підприємства „Технострой”, м. Одеса.

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.

Про стягнення 155 176, 50 грн.                           

                                                                               Суддя      Могил С. К.

Представники:

від позивача: Піроженко В. М., на підставі посвідчення –керівник підприємства.

від відповідача: Громова А. О., на підставі довіреності.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.05.2008 року до 30.05.2008 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Приватне підприємство „Технострой” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” про стягнення 119 924, 20 грн., заборгованості за виконані роботи за договором підряду та неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором у сумі 35 252, 30 грн.

Відповідачем до суду було надано відзив на позов від 29.05.2008 року №21/655 відповідно до якого відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просив суд винести рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав та доводів які викладені у відзиві на позов.

В процесі розгляду справи представниками сторін до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.  

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін суд встановив:

Між позивачем та відповідачем по справі був укладений договір підряду від 30.07.2004 року №21/137 за умовами якого позивач (підрядник за договором) зобов'язався на свій ризик, за свій рахунок та з своїх матеріалів провести роботи з прокладення кабельної траси 10кВ по ПС Кільце до ПС Таірова відповідно до додатку №1 до договору та технічного завдання, а відповідач (замовник за договором) зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору сторони домовились про те, що загальна вартість обладнання та робіт за договором складає 399 750, 00 грн. у тому числі ПДВ 20% 66 625, 00 грн. Разом з тим, відповідно до розділу 5 укладеного договору сторони домовились про те, що замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 70% кошторисної вартості по кожному виду робіт на придбання обладнання, матеріалів і витрат на організацію виконання робіт. Остаточний розрахунок за виконану роботу проводиться після підписання замовником прийомо-здаточного акту, на протязі трьох днів.    

Відповідно до п. 8.4 договору, договір набрав чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.  

Як встановлено судом, на виконання своїх зобов'язань за договором відповідач перерахував позивачу 70% вартості робіт, які повинні бути виконані позивачем. З матеріалів справи вбачається що розмір перерахованого відповідачем авансу становив –279 825, 00 грн. Вказані встановлені судом обставини в процесі розгляду справи сторонами не заперечувались та підтверджуються наявною у матеріалах справи випискою банку з особового рахунку позивача від 20.08.2004 року.

В свою чергу, на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем були виконанні підрядні роботи, які були прийняті відповідачем у повному обсязі та без зауважень. Встановлені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи довідками про вартість виконаних робіт за листопад 2004 року, січень, квітень 2005 року та червень 2006 року, а також актами прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2004 року, січень, квітень 2005 року та червень 2006 року. Загалом вартість фактично виконаних позивачем робіт за договором відповідно до довідок про вартість виконаних робіт та актів прийому виконаних робіт становить 399 749, 20 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В процесі розгляду справи факт виконаних робіт, їх якість та інші складові укладеного між сторонами по справі підрядного договору позивачем та відповідачем не заперечувались, проте, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в зв'язку з  тим, що строк оплати за договором ще не настав, оскільки акти виконаних робіт досі між сторонами по справі не складені.

Розглянув заперечення відповідача, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядні роботи були виконані позивачем у чотири етапи, що цілком підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про вартість виконаних робіт та актами прийому виконаних робіт. Оригінали зазначених документів судом були досліджені у судовому засіданні. Так, у листопаді 2004 року вартість виконаних робіт становила 53 469, 60 грн.; у січні 2005 року вартість виконаних робіт становила 66 627, 60 грн.; у квітні 2005 року вартість виконаних робіт становила 233 052, 00 грн.; у червні 2006 року вартість виконаних робіт становила 46 600, 00 грн.  Разом з тим позивач здійснив авансовий платіж у розмірі 279 825, 00 грн. Таким чином, доводи відповідача про відсутність підписаних між сторонами по справі актів виконаних робіт суд розглядає критично та повністю відхиляє.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було доведено відсутність у нього боргових зобов'язань перед позивачем. Таким чином, борг відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором підряду від 30.07.2004 року №21/137, за проведені роботи з прокладення кабельної траси 10кВ по ПС Кільце до ПС Таірова становить 119 924, 20 грн. (399 749, 20 грн. –279 825, 00 грн. = 119 924, 20 грн.).

Щодо вимог про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд вважає, що в цій частини вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до умов договору, у разі несвоєчасного виконання умов договору, а саме п. 5.2, відповідач повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день прострочення (пункт 6.4 договору). Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України –якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Проте, ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. За приписами ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність для стягнення штрафних санкцій строком в один рік. Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а також ст. 258 Цивільного кодексу України, яка встановлює строк протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, суд вважає що у задоволенні позову в частині вимог про стягнення неустойки в сумі 35 252, 30 грн. слід відмовити у повному обсязі з урахуванням пропуску позивачем строку спеціальної позовної давності.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у ході судового розгляду справи в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго”, код 00131713, (65029, м. Одеса, вул. Промислова, 28Б), р/р 26000005010040 в філії ВАТ „Перший інвестиційний банк”, МФО 300506 на користь Приватного підприємства „Технострой”, код 31368614, (65010, м. Одеса, проспект Адміральський, 8, кв. 6), р/р 2600130510980 в філії АКБ „Інвестбанк” м. Одеси, МФО 328094, а саме:

- 119 924 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 20 коп. основного боргу за виконані роботи за договором підряду від 30.07.2004 року №21/137 за проведені роботи з прокладення кабельної траси 10кВ по ПС Кільце до ПС Таірова;

- 1 199 (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп. державного мита;

- 91 (дев'яносто одна) грн. 21 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 30.05.2008 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя