Рішення

від 26.07.2011 по справі 5015/3099/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11                                                                                           Справа№ 5015/3099/11

За позовом: Приватного підприємства «ПАУБ», м.Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Бондарівка», м.Львів

про стягнення  63700,00 грн.

                                                                             Суддя  Кітаєва С.Б.

                                                                   при секретарі Стасів І.І.

Представники:

від позивача: Гіркий П.Г. –директор  підприємства

від відповідача: ОСОБА_1- представник ( довіреність від 30.06.2011 року)

     Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представникам  сторін роз‘яснено. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору:

      Позов подано Приватним підприємством «ПАУБ», м.Львів

до відповідача, Львівського комунального підприємства «Бондарівка», м.Львів,про стягнення  63700,00 грн., у тому числі: 45290 грн. основного боргу, 14900,41 грн. інфляційних ( нарахованих за період з 01.11.2008 р по 01.06.2011 р), 3% річних в сумі 3510,29 грн ( за період з 01.11.2008 р по 01.06.2011 р); просить відшкодувати судові витрати.

Ухвалою від 09.06.2011 року порушено провадження у справі , прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 13.07.2011 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі.

Розгляд справи відкладався з підстав , зазначених в ухвалі суду від 13.07.2011 року. В судовому засіданні 20.07.2011 року оголошувалась перерва до 26.07.2011 р .

З підстав, наведених у позовній заяві позивач просить заявлені вимоги  задоволити. Стверджує, зокрема, що  відповідно до договорів №1 і №2, укладених 05.06.2008 р і 24.07.2008 р між позивачем і відповідачем, ПП «ПАУБ» виконало роботи з ремонту м»якої покрівлі на загальну суму 75290 грн, що підтверджується актами виконаних робіт №1,2,3 за червень-липень 2008 р, які підписані представниками обох сторін.  ЛКП «Бондарівка»частково, в сумі 30 000,00 грн , провело розрахунок за виконані роботи. Борг склав 45290,00 грн. 04.03.2011 р  позивач скерував відповідачу претензію №5  з вимогою погасити заборгованість. Претензія отримана відповідачем. Гарантійним листом №01-08/163 від 28.03.11 р  ЛКП «Бондарівка»визнало заборгованість в сумі 45290,00 грн перед ПП «ПАУБ»і зобов»язувалось погасити заборгованість в березні-травні 2011 року. Станом на 01.06.2011 року заборгованість не погашена. Окрім суми основного боргу (45290 грн) позивач , згідно ч.2 ст.625 ЦК України нарахував і заявив до стягнення інфляційні і 3% річних, розраховані за період з 01.11.2008 р по 01.06.2011 р , відповідно в сумах : 14900,00 грн. інфляційних і 3510,29 грн –3% річних.

Відповідач  у відзиві, його представник в судових засіданнях, визнає позовні вимоги лише в частині суми основного боргу (45290,00 грн.). Стосовно інфляційних та 3% річних відповідач позовні вимоги не визнає з наступних підстав :

:позивач у розрахунку інфляційних вказав середній індекс інфляції у розмірі 1.329, однак не навів детального розрахунку  яким чином вираховано  середній індекс інфляції за спірний період в розмірі 1.329;

:в Актах прийняття виконаних підрядних робіт №№1,2,3 в графах «здав підрядник«та «прийняв замовник»стоять підписи представників сторін, однак не зазначено конкретну дату підписання зазначених актів.  За таких обставин  відповідач не може погодитися оплатити інфляційні втрати та 3 % річних. Розрахунки позивача стосовно  нарахування інфляційних витрат та 3% річних відповідач вважає безпідставними.

   Крім заперечень на позов відповідач у відзиві доводить до відома суду, що ЛКП «Бондарівка» на банківському обслуговуванні перебувала в АКБ «Трансбанк». Під час настання фінансової кризи в Україні, кошти, які перебували на рахунку в банку були заблоковані, що унеможливлювало вчасно розрахуватися з підрядниками, в тому числі із позивачем. Станом на 01.03.2010 р в банку було відкликано ліцензію та розпочато процедуру ліквідації. На сьогоднішній день на рахунку в Трансбанку  знаходиться 91239,07 грн, якими відповідач й надалі не може розпоряджатися. Саме із цієї причини й виникла дебіторська заборгованість.  

       Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.        

      Розглянувши матеріали справи ,заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

       Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи 05 червня 2008 року і 24 липня 2008 року між ЛКП «Бондарівка»та ПП «ПАУБ»було укладено договори  №1 і №2  на виконання робіт з ремонту м»якої покрівлі житлового будинку за адресою м.Львів, вул.Гашека,15 (далі –договори).

     Позивач виконав роботи , відповідно до вказаних договорів, на загальну суму 75290 грн, що підтверджується актами виконаних робіт а саме  : актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 року  на суму 10 000 грн, актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року  на суму 30 500 грн,  актом №3 приймання виконаних  робіт за листопад 2010 р  на суму 34790,009 грн. Акти виконаних робіт підписані обома сторонами без зауважень  та претензій, скріплені печатками  замовника та підрядника. При цьому, роботи по актах №№1 і 2 виконані  за договором №1  від 05.06.2008 р , а по акту №3 –за договором №2 від 24.07.2008 р.

      В пунктах 2.4 зазначених вище договорів  сторонами встановлено, що  замовник перераховує підряднику аванс  в розмірі 50 відсотків договірної ціни на виконання вищевказаних робіт. Відповідно до умов , встановлених сторонами в пунктах 2.5 договорів, - кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом трьох місяців з дня підписання  акту здавання об»єкту в експлуатацію. Замовник має право затримати  кінцеві розрахунки  за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні об»єкту в експлуатацію до їх усунення.

Відповідно до пунктів 2.6 договорів акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним. Уповноважений представник замовника  на протязі трьох днів перевіряє реальність акту і підпису його в частині фактично виконаних обсягів робіт, якщо розрахункові матеріали  подані в повному обсязі і не потребують додаткової перевірки. Здавання –приймання робіт після закінчення ремонту об»єкту здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформлюється актом здавання об»єкту в експлуатацію.  

      Типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт»затверджені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві».  

Підрядні роботи –це будівельні, монтажні , ремонтні та інші будівельні роботи, передбачені контрактом ( договором) підряду.

Акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником –замовнику (забудовнику). Адресна частина акту заповнюється відповідно до контракту (договору) на виконання робіт. Вартісні показники форми  відображаються за рівнем цін, визначених у договірній ціні, складеній у поточних цінах, підтверджених підрядником та узгоджених з замовником, якщо інше не передбачене контрактом (договором) на  виконання робіт.  Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми №КБ-3) складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. Довідка складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства, якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, незалежно від форми власності цього підприємства та джерел фінансування цих робіт. Довідка складається у двох примірниках  і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником –забудовнику. У разі вимоги фінансуючого банку складається третій примірник і надсилається на його адресу. Вартісні показники форми довідки , як зазначено  у названому наказі, відображаються за поточним рівнем цін відповідно до контракту.

    Матеріалами справи підтверджується, що Львівським комунальним підприємством «Бондарівка» було частково перераховано кошти в сумі 30000 грн.,  за виконані позивачем роботи, а саме :платіжними дорученнями №238 від 17.06.2008 р на суму 10 000 грн, №247 від 10.07.2008 р на суму 10 000 грн і №129 від 22.10.2008 р на суму 10 000 грн. Таким чином,  виконані позивачем роботи залишились неоплаченими відповідачем в сумі 45290 грн.

    04.03.2011 року  позивач скерував відповідачу претензію за №5, у якій заявив вимоги погасити  заборгованість в сумі 45 290,00 грн; попереджував , що у випадку непогашення  заборгованості, позивач звертатиметься  з позовом до господарського суду  Львівської області з вимогою стягнути  суму заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач отримав претензію 07.03.11 року, що підтверджується наявним у справі  поштовим повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції та  фіскальним чеком. Проте, відповідач заборгованість не погасив. Натомість , за №01-08/163 від 28.03.2011 року  звернувся до  приватного підприємства «ПАУБ»з гарантійним листом,  у якому визнав заборгованість в сумі 45290 грн перед позивачсем за виконані роботи з ремонту м»якої покрівлі житлового будинку на вул.Гашека 15, які були виконані в червні і липні місяця 2008 року. Відповідач зобов»язувався погасити заборгованість в березні-травні 2011 року. Гарантійний лист  підписаний директором ЛКП «Бондарівка»О.В.Кізь, завірений печаткою комунального підприємства.

      Як вбачається із матеріалів справи відповідач вже  звертався до позивача із гарантійним листом від17.07.2008 року. Зі змісту цього гарантійного  листа  слідує, що відповідач , у зв»язку з проведенням капітального ремонту рубероїдної покрівлі житлового будинку що на вулиці Гашека,15 площею 440 м.кв. і нестачею коштів для проведення робіт в повному об»ємі покрівлі площею 820 м.кв, яка знаходиться в незадовільному стані для подальшої експлуатації, переконливо просив підрядника, ПП «ПАУБ», який виконував дані роботи, провести ремонт покрівлі на залишковій площі в обсязі 380 м.кв. Оплату за виконані роботи площею 380 м.кв. станом цін на липень м-ць 2008 р, що становить 34790 грн. в т.ч. ПДВ -5798 грн. ЛКП «Бондарівка»гарантувало. ( гарантійний лист підписаний директором ЛКП «Бондарівка»Кізь О.В., завірений печаткою комунального підприємства).

   Відповідач не заперечує, що станом на момент звернення з даним позовом до суду,  сальдо в розрахунках між ПП «ПАУБ»та ЛКП «Бондарівка» за вказаними вище договорами склало 45290,00 грн на користь ПП «ПАУБ». Відповідач станом на час вирішення спору по суті визнає заявлену вимогу позивача про стягнення  45290,00 грн. основного боргу за виконані роботи по договорах №1 і №2 від 05.06.2008 р та від 24.07.2008 р. Доказів оплати або доказів спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

    У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

       У відповідності до ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію  (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

         Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких  умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Згідно з ч.1 ст.173 ГК України  господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт  (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити  певну дію  господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь  іншого суб»єкта  (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт  (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати  від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

      Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також  з  угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.        

      Згідно з ч.1, ч.2 , ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином  відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

   До виконання господарських договорів застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

    Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

     Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання  або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором  не було виконано належним чином.

    Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок  у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

     Згідно ст.599 ЦК України , ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

     Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу  не спростована документальними доказами відповідачем, визнається ним, становить 45290 грн,  підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

     Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента  та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

     Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

    Договір є обов”язковим для виконання сторонами.

    За своєю правовою природою договори від 05.06.2008 р №1 і від 24.07.2008 р №2 містять ознаки договору підряду.

     Відповідно ж до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов»язаний одержати спеціальний дозвіл. Положеннями ст.839 ЦК України  закріплено  традиційний принцип підрядних договорів, за яким підрядник виконує роботи на власний ризик, з свого матеріалу та своїми засобами. Забезпечення робіт матеріалами та обладнанням покладається на підрядника, якщо інше не обумовлено умовами.

     Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання , на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

        За  прострочення виконання грошового зобов»язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України  нараховано три проценти річних від простроченої суми за невиконання договірних зобов»язань в  розмірі 3510,29 грн. та 14900,00 грн втрат від інфляційних процесів за період з 01.11.2008 р по 01.06.2011 р.

      Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України  передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.  У разі відмови однієї із сторін від  підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

     Факт укладення зазначених вище договорів і на виконання їх виконання підрядних робіт підтверджується наявними у справі матеріалами ( договорами, актами  виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт). Дані обставини визнаються відповідачем.

     Із змісту  пунктів 2.5 договорів вбачається, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом трьох місяців з дня підписання  акту здавання об»єкту в експлуатацію.

Тобто, цим пунктом договорів  передбачені зокрема дві конкретні події, а саме подія , пов»язана  з датою  підписання акту, та строки (терміни) оплати  виконаних робіт.

    Предметом зазначених вище договорів був ремонт м»ягкої покрівлі житлового будинку, що на вул.Гашека 15.В даному випадку, йдеться про підрядні роботи,   здавання яких  та прийняття по акту в експлуатацію не передбачено чинним законодавством. Позивач не є генеральним підрядником, виконував  підрядні  роботи з ремонту покрівлі  житлового будинку і не на нього покладений обов»язок  по введенню об»єкта ( в даному випадку –будинку) в експлуатацію. На думку суду п.2.5 договорів  №1  від 05.06.2008 р і №2 від 24.07.2008 р  стосується   остаточного розрахунку між сторонами за виконані ремонтні роботи; строк настання зобов»язання по оплаті виконаних робіт зовсім не пов»язаний  з підписанням акту приймальної комісії про здачу об»єкту в експлуатацію. Позивач не виконував роботи по будівництву житлового будинку, а лишень роботи по ремонту покрівлі цього будинку. На підставі  встановленого суд прийшов до висновку, що обов»язок по оплаті вартості підрядних робіт  у замовника -відповідача виникає після  трьох місяців з дня підписання  кожного акту приймання виконаних підрядних робіт.   

   Згідно ст.251 ЦК України  строком є певний період у часі, зі спливом якого  пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням  якого пов»язана  дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов»язана діячи подія, яка має юридичне значення.

   Відповідно до ст..253 ЦК України перебіг строку починається з наступного  дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

   Моментом початку спливу трьохмісячного строку, передбаченого в п.2.5 договорів, є дата  підписання  актів приймання виконаних підрядних робіт. Вказаний у цьому пункті трьохмісячний строк по своїй суті відповідає поняттям строку та терміну ст..251 ЦК України.

   Поряд з цим, акти приймання виконаних робіт №№1,2,3 не містять дати їх підписання.  Відповідно, за таких обставин, підлягає застосуванню ч.2 ст.530 ЦК України.

Позивач, як вже відзначено вище в рішенні, 04.03.2011 року скерував відповідачу претензію з вимогою сплатити борг в сумі 45290 грн. за виконані роботи. Претензія-вимога отримана відповідачем 07.03.11 року.

Кошти не перераховані позивачу у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги. Відповідно , з 11.03.11 року  правомірним є нарахування відповідачу за прострочку виконання грошового зобов»язання інфляційних втрат і 3% річних до 01.06.2011 року, оскільки  до цієї дати ( до 01.06.2011 р) нарахування  інфляційних і 3% річних проводив  позивач у розрахунку, що доданий ним до позовної заяви. Господарський суд розглядає справу в межах заявлених вимог. Частиною чотири статті 22 Господарського процесуального кодексу України  передбачено , зокрема, права  позивача у справі, але не суду.

Із врахуванням наведеного, виходячи із діючих у спірному періоді ( з 11.03.11 р до 01.06.11 р) індексів інфляції, кількості прострочених днів, суми боргу, суд дійшов висновку, що  вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних підлягають частковому задоволенню.  А саме  стягненню з  відповідача на користь позивача підлягає  1 598,74 грн. інфляційних втрат та  3% річних в  розмірі 305,24 грн  .       

     Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).   

        Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

    Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. В результаті розгляду справи, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що таке порушення існує на момент подання  до господарського суду позовної заяви.

Відповідно до ст..4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони  та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст..32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст..33 ГПК України  кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст..43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення ст..ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України , відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю  спростовували доводи, викладені в позовній заяві, та обґрунтовували неправомірність  та безпідставність заявлених позивачем вимог, зокрема,  про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

     Позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню.

     Судові витрати покладаються на відповідача , відповідно до ст..49 ГПК України : стягненню на користь позивача підлягає 471,94 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

   На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2.32,33,34,36, 43,49.75,82,84,85,116 ГПК України, суд-

                                                  ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити  частково.

2.Стягнути з Львівського комунального підприємства «Бондарівка» (79031 , м.Львів, вул..Гашека 15, код ЄДРПОУ 31658250) на користь Приватного підприємства «ПАУБ»(79052, м.Львів, вул..Сяйво 17/56, код ЄДРПОУ 19327459) 45290,00 грн. основного боргу, 1 598,74 грн. інфляційних втрат ,  3% річних в  розмірі 305,24 грн , 471,94 грн       держмита та  236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3..Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті вимог позивачу відмовити.

В судовому засіданні 26.07.11 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Із врахуванням вихідних днів 30.07.11 р і 31.07.11 р , повне рішення складено 01.08.11 р.

Суддя                                                                                             Кітаєва С.Б.