Рішення

від 27.07.2011 по справі 8/17-2130-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/17-2130-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р.Справа  № 8/17-2130-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Андрійчук В.В.,

від відповідача Боярський В.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТ” до Приватного підприємства „Український логістичний консалтинговий центр” про стягнення 514824,22 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2011 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТ”, порушено провадження у справі № 8/17-2130-2011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 29.06.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 29.06.2011 р. оголошено перерву до 18.07.2011 р., у судовому засіданні 18.07.2011 р. –до 27.07.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 27.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТ” (далі –ТОВ „ЕЛІТ”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „Український логістичний консалтинговий центр” (далі –ПП „Український логістичний консалтинговий центр”) 494595,28 грн. боргу, 301703,12 грн. пені, 3709,46 грн. –3% річних, 16519,48 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ „ЕЛІТ” посилається на положення ст.ст.525,526,530,625,665,693 ЦК України, договір поставки від 25.02.2009 р. № 002, специфікацію від 22.02.2010 р. № 2 до нього, вимогу про повернення грошових коштів від 13.12.2010 р. № 650, акт зведення взаєморозрахунків, видаткові накладні, банківські виписки тощо та зазначає, що в зв'язку з частковим невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором від 25.02.2009 р. № 002 ТОВ „ЕЛІТ” відмовилось у встановленому порядку від названої угоди, тому ПП „Український логістичний консалтинговий центр” має повернути передоплату в межах вартості непоставленого товару.

В судовому засіданні 27.07.2011 р. позивач подав заяву, якою зменшив власні вимоги на суму пені.

ПП „Український логістичний консалтинговий центр” в однакових за змістом відзивах на позов просить відмовити в його задоволенні, оскільки умовами договору від 25.02.2009 р. № 002 передбачено перерахування авансу в розмірі 100% ціни товару, яке ТОВ „ЕЛІТ” не здійснило, а, відтак, на підставі ст.538 ЦК України ПП „Український логістичний консалтинговий центр” вірно зупинило виконання свого зобов'язання по поставці товару.

В судовому засіданні 27.07.2011 р. представник відповідача визнав уточнений позов.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

25.02.2009 р. між ТОВ „ЕЛІТ” (Покупець) та ПП „Український логістичний консалтинговий центр” (Постачальник) укладено договір поставки № 002 (Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити загальну вартість на умовах Договору (п.1.1 Договору). Кількість товару та ціна за одиницю товару узгоджується сторонами додатково і вказується в специфікаціях до Договору, які являються його невід'ємною частиною (п.3.1 Договору). Строк поставки на отримання товару вказується у специфікаціях (п.4.2 Договору). Приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін на складі Покупця згідно наданих Продавцем видаткових накладних на товар... (п.4.3 Договору). Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.9 Договору).

22.02.2010 р. сторони шляхом оформлення специфікації № 2 узгодили, що Постачальник зобов'язується здійснити Покупцеві продаж масла кокосового гідрогенізованого у кількості 500 т на загальну суму 6320000,00 грн. з ПДВ. Строк відвантаження: квітень –червень 2010 р.

Договір та специфікація підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками контрагентів.

В якості передоплати за майбутню поставку Покупцем перераховано, а Постачальником прийнято кошти в загальній сумі 1516000,00 грн., а саме 03.03.2010 р. –1264000,00 грн. та 28.04.2010 р. –252000,00 грн., про що свідчать наявні у справі банківські виписки.

Товар поставлено на загальну суму 1021404,72 грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.04.2010 р. № ЛЦ-000001 на суму 262999,92 грн., від 12.04.2010 р. № ЛЦ-000002 на суму 252000,00 грн., від 06.07.2010 р. № ЛЦ-000005 на суму 252201,60 грн. від 08.07.2010 р. № ЛЦ-000006 на суму 254203,20 грн.

Факти отримання грошових коштів і товару в названих розмірах сторонами не заперечуються та додатково підтверджуються актом зведення взаєморозрахунків станом на 30.09.2010 р.

13.12.2010 р. Покупець оформив вимогу № 650, в якій повідомив Постачальника про відміну замовлення на підставі ч.2 ст.693 ЦК України та необхідність повернення 494595,28 грн. передоплати в семиденний строк з дня отримання даної вимоги. Остання отримана Постачальником 24.12.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом від 28.12.2010 р. № 004 Постачальник відповів, що поставка залишку товару не відбулась через неповне перерахування Покупцем вказаних у специфікації № 2 до Договору коштів. Цим же листом запропоновано переглянути в бік збільшення ціну товару та умови поставки.

У подальшому Покупець звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Господарський суд, проаналізувавши наведену норму матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання за Договором поставки.

При цьому строк виконання Постачальником обов'язку передати товар узгоджено в специфікації № 2 (квітень – червень 2010 р.), у той час як момент виникнення зобов'язання оплатити вартість товару письмово контрагентами не закріплено. За усною домовленістю, яка прямо вбачається з дій Покупця, котрий перерахував кошти, і Постачальника, котрий прийняв оплату, Покупець сплатив 1516000,00 грн. авансу.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Виходячи з наведених приписів законодавства, умов Договору та специфікації № 2 до нього, до кінця червня 2010 р. Постачальник мав передати товар вартістю, вказаною у специфікації № 2, проте цього не зробив.

В ст.693 ЦК України закріплено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором  купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до ст.530 цього кодексу; у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 цього кодексу (ч.1); якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.1 ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Отже, Покупець вправі розірвати угоду в односторонньому порядку у випадку непередачі йому товару у встановлений строк.

Вказаним правом ТОВ „ЕЛІТ” скористалось, направивши вимогу від 13.12.2010 р. № 650, в якій відміняє замовлення на підставі ч.2 ст.693 ЦК України та наполягає на поверненні в семиденний строк з дня отримання вимоги передоплати, на яку не поставлено товар.

Приймаючи до уваги викладене та зміст ч.1 ст.530 ЦК України, після спливу семиденного строку з моменту отримання претензії, тобто з 24.12.2010 р., у ПП „Український логістичний консалтинговий центр” виник обов'язок повернути 494595,28 грн. передоплати.

Помилковими являються наведені у відзивах на позов твердження відповідача про те, що ним згідно із ст.ст.538,693 ЦК України цілком правомірно зупинено виконання власного зобов'язання поставити товар до перерахування авансового платежу в повному обсязі, т.я. в Договорі 100% передоплата не узгоджена. Усна домовленість сторін у цій частині, на яку послався представник ПП „Український логістичний консалтинговий центр” у судових засіданнях, ніякими доказами не підтверджена.

Таким чином, з урахуванням того, що в засіданні суду 27.07.2011 р. під звукозапис представник відповідача визнав уточнений позов, вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що з матеріалів справи вбачається невиконання Постачальником зобов'язання повернути здійснену на його користь передоплату, господарський суд дійшов висновку, що ПП „Український логістичний консалтинговий центр” має сплатити за прострочення перерахування основного боргу в сумі 494595,28 грн. за період з січня по березень 2011 р. включно 3% річних у сумі 3709,46 грн. та інфляційні втрати в сумі 16519,28 грн.

Відтак, позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також слід задовольнити.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Український логістичний консалтинговий центр” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 23, кв. 20; код 36288675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТ” (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А; код 32396857) 494595/чотириста дев'яносто чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять/грн. 28 коп. основного боргу, 3709/три тисячі сімсот дев'ять/грн. 46 коп. 3% річних, 16519/шістнадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять/грн. 48 коп. інфляційних втрат, 5148/п'ять тисяч сто сорок вісім/грн. 24 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 01.08.2011 р.

     Суддя                                                                                       Лічман Л.В.