Рішення

від 02.06.2008 по справі 5020-4/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" червня 2008 р. справа № 5020-4/139

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Плимут» (вул. Л. Толстого, 62-14, місто Севастополь, 99003)

до відповідача: Приватного підприємства «Вейс»(вул. Гвардійська, 2, місто Севастополь, 99002)

про стягнення заборгованості в розмірі 11841,72 грн.,

суддя Остапова К.А.,

За участю представників:

Від позивача: Андрюшин І.Л., довіреність  б/н   від 31.07.2007,

Від відповідача:  не з'явився,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Плимут» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства  «Вейс»про стягнення заборгованості  в розмірі 11841,72грн. (у тому числи основний борг –5989,02 грн., пеня –5669,86 грн., інфляційне відшкодування –182,84 грн.).

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором №51 від 17.05.2007.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судові засідання, які відбулись 22.05.2008, 02.06.2008, не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 07.05.2008, від 22.05.2008 не виконав, відзив суду не надав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд визнав за можливе вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами в зв`язку з тим, що вони  в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно зі статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив :

17.05.2007 позивач та відповідач уклали договір №51 від 17.05.2007 (а.с. 18).

Предметом договору відповідно до розділу 1 є поставка позивачем та передача у власність відповідачеві товару, зобов`язання відповідача приймати товари та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного договору.

Згідно з розділом 4 договору сторонами була передбачені наступні форми оплати послуг: оплата товару покупцем здійснюється в гривнях за безготівковим розрахунком шляхом перерахуванням постачальнику грошових коштів на розрахунковий рахунок або готівкою в касу постачальника. За згодою постачальника дозволяється оплата партії товару частками. Покупець зобов`язується провести повну оплату товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки.

Строк дії договору –31.12.2007 (розділ 5 договору).

Позивач на виконання умов договору в період з 24.05.2007 по 27.12.2007 поставив відповідачеві товар на загальну суму 7219,12 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи.

Як зазначив позивач, відповідач не в повному обсязі оплатив вартість поставного товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Плимут»в сумі 5989,02 грн.

Згідно з наданим позивачем актом звірки, складеним сторонами договору, сума непогашеної відповідачем перед позивачем вартості  товару склала 5989,02 грн. (а. с. 39).

З метою досудового вирішення спору позивач направив відповідачеві письмову претензію від 12.03.2008 за вихідним номером 62  на суму 5989,02 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив суму заборгованості за поставлений товар, позивач розрахував суму заборгованості із застосуванням статей 549, 625 Цивільного кодексу України. Загальна сума боргу склала  11841,72 грн. (у тому числі основний борг –5989,02 грн., пеня –5669,86 грн., інфляційне відшкодування –182,84 грн.).

Протягом розгляду справи позивач письмовою заявою (вхідний номер 8468 від 28.05.2008) зменшив суму позовних вимог до 10932,36 грн. (у тому числі основний борг –5079,66 грн., пеня –5669,86 грн., інфляційне відшкодування –182,84 грн.) у  зв`язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем.

Неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем з`явилось підставою для звернення  позивача до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16.01.2003 № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19.06.2003 № 980-IV і Законом України від 18.11.2003 № 1255-IV, що вступив в дію в 01.01.2004) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Крім того, при вирішенні спору суд керується положеннями Господарського кодексу України. Відповідно до пункту 1 розділу IX “Прикінцеві положення” Господарського кодексу України цей кодекс набрав чинності з 01.01.2004.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто всі умови договору, визначені на розсуд сторін, погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, є обов`язковими для дотримання і виконання сторонами договору.

Оскільки відповідач підписав договір №51 від 17.05.2007, таким чином він прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені умовами договору, у тому числі і оплачувати поставлений товар своєчасно та в повному обсязі.

Виконання умов договору позивачем підтверджується матеріалами справи.

Як зазначив позивач в письмовій заяві про зменшення суми позову (вхідний номер 8468 від 28.05.2008), відповідач частково вже після початку розгляду даної справи у суді перерахував позивачеві в рахунок погашення боргу 909,36 грн., у зв`язку з чим розмір основного боргу відповідача перед позивачем зменшився до 5079,66 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Приватного підприємства «Вейс»суми основного боргу по договору 5079,66 грн., підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок  випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не  звільняється  від  відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті  застосовуються  до  боржника,  у  разі порушення ним грошового зобов'язання, незалежно від наявності вини у його діях.

Така позиція міститься в постанові Верховного Суду України у справі №25/21-04-275 від 22.02.2005

При цьому інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Суд, перевіривши приведеній позивачем розрахунок індексу інфляції вважає його правильними, а суму індексу інфляції 182,84 грн. такою, що підлягає  стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Згідно з статтями 549, 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків, які застосовуються у разі порушення зобов`язання, є пеня як один з різновидів неустойки.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір пені складає 5669,86 грн.

Відповідно до розділу 6 договору за прострочення оплати партії товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості партії товару за кожний день прострочення.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України, яка регламентує порядок застосування штрафних санкцій, передбачає, що нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 №543/96 –ВР (із змінами і доповненнями) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З змісту зазначеної статті випливає, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, стягненню підлягає пеня за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та з урахуванням передбаченого сторонами для оплати строку в 21 календарний день  з моменту поставки, і яка не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, тобто в сумі  558,85 грн.,

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 5821,35 грн. (у тому числі основний борг –5079,66 грн., пеня –558,85 грн., інфляційне відшкодування –182,84 грн.), в решті позов залишається без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача господарські витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статями 526, 549, 611, 617, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України, статтями 20, 22, 49, 75, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  Приватного підприємства «Вейс» (вул. Гвардійська, 2, місто Севастополь, 99002, ідентифікаційний код  19187024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плимут»(вул. Л. Толстого, 62-14, місто Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 23441190) заборгованість по оплаті за отримані товароматеріальні цінності в сумі 5821,35 грн. (у тому числі основний борг –5079,66 грн., пеня –558,85 грн., інфляційне відшкодування –182,84 грн.),  а також витрати по сплаті державного мита в сумі 118,42 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.

3.          В решті позову –відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням  законної сили.

Суддя                                                                                                                                  Остапова К.А.

Рішення оформлено та підписано

у відповідності до вимог

статті 84 ГПК України

09.06.2008.