Постанова

від 09.06.2008 по справі 8/312-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/312-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09.06.2008                                                                               Справа № 8/312-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом'якової В.В. при секретарі Шульженко Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом комунального підприємства агрофірми радгоспу "Білозерський"

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області  

про  визнання частково недійсними податкових повідомлень - рішень

за участю представників сторін:

прокурор - Мяло Н.В. посв. №1 від 09.01.07 р.

від позивача - гол. бух. Лихацька О.Б. дов. №902 від 05.06.08 р.; юрист Іванова О.В. дов. №903 від 05.06.08 р.

від відповідача - зав. юр. сектором Байк Н.В. дов. 2/10/10-007 від 08.01.08р.; ГДПРІ Андрюк А.М. дов. №3154/10/10-007 від 04.0608 р. ; заст. нач. інспекції Іващук Т.М. дов. №3152/10/10-007 від 04.06.08 р.; ГДПРІ Яремчук О.В. дов. №3153/10/10-007 від 04.06.08 р.; заст. нач. інспекції Сковородько Л.В. дов. №3151/10/10-007 від 04.06.08 р.(05.06.08 р.)

          Комунальне підприємство агрофірма радгосп “Білозерський” (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечиними  податкових повідомлень-рішень  Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області № 0001462301/0 від 6 травня 2008 року в частині  визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1777365 грн.  та  в  частині застосування штрафних санкцій в сумі 888682 грн. 50 коп., про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001472301/0 від 6 травня 2008 року про застосування штрафних санкцій в сумі 52076 грн. Позивач зазначає в позовній заяві про те, що  агрофірма є сільськогосподарським підприємством, з власного винограду виготовляє виноматеріал, який реалізує підприємствам вторинного виноробства. При реалізації виноматеріалу агрофірма нараховувала податок на додану вартість  та відносила до спеціальної декларації № 2 з подальшим використанням коштів на власні потреби (розвиток матеріально- технічної бази), як це передбачено п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість". Приймаючи рішення про донарахування податку на додану вартість за реалізовані позивачем виноматеріали, податкова інспекція виходила із того, що вони є алкогольними напоями і згідно із Законом України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15.03.1995  № 329/95-ВР   є підакцизними товарами, але акцизний збір не сплачується при реалізації їх заводам вторинної переробки для виробництва вина. Позивач посилається на приписи  Закону України від 07.05.1996  № 178/96-ВР „Про ставки акцизного збору на спирт та алкогольні напої" (із змінами та доповненнями), якими  встановлено перелік підакцизної продукції та ставки на неї відповідно до кодів ТН ЗЕД за Гармонізованою системою опису та кодування товарів. З цього переліку вбачається, що тільки для вин товарної позиції 2204 встановлено ставки акцизного збору, але не для виноматеріалів цієї товарної групи. Тому позивач констатує тезу, що виноматеріали, які реалізуються ним заводам вторинного виноробства і мають код 2204 29, не відносяться до підакцизних товарів, а є  сировиною для виготовлення підакцизного товару. Цим же Законом встановлено лише ставки акцизного збору на виноматеріали, які відповідають коду УКТ ЗЕД 2204 30, що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб"єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду).

          Позивач також посилається на норми Закону України  „Про акцизний збір   на алкогольні напої та тютюнові вироби",  яким визначено особливості нарахування та сплати   акцизного збору з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв, включає в перелік платників акцизного збору українських виробників алкогольних напоїв. Підпунктом „в" пункту 2 ст. З Закону встановлено , що вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів виключені з об"єктів оподаткування акцизним збором.

          Рішення щодо збільшення податкового кредиту по загальній декларації на 131 180,63 грн. та зменшені по спеціальній декларації на відповідну суму, на думку позивача, є також безпідставним. Допоміжні матеріали, перелічені в таблиці на ст. 24-28 акту перевірки, використовуються агрофірмою для виробництва виноматеріалу відповідно до технологічних інструкцій та ДСТУ.

          Відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість" п.11.29, Постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року „Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" (п.4),    „ Правил обліку податку на додану вартість для вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України", затвердж. наказом ДПА України, Державного комітету статистики України від 23.06.2004 року № 419/453 п/п 4.5.2 -4.5.6, якщо підприємства, що придбали допоміжний матеріал і заздалегідь знають, у виробництві якого товару він буде використовуватися, то суму ПДВ можливо відразу віднести в ту декларацію, в якій буде відображено продаж товару для виготовлення якого придбані матеріали використовуються. Так як виноматеріал не є підакцизним товаром і при його реалізації заводам вторинного виноробства передбачена пільга ( п. 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість"), то і допоміжний матеріал, який придбавається для його виробництва, також повинен обліковуватися по спрощеній декларації.

          Що стосується застосування фінансових санкцій в сумі 52 076,00 грн., позивач зазначає, що зводячи податкові зобов'язання та податковий кредит (за скороченною декларацією) податкова виключила із податкового кредиту за серпень –суму 39654,11 грн та за листопад 2007 р –суму 12421,61 грн.,  вважаючи їх такими, що повинні обліковуватися по загальній декларації, у зв"язку із виключенням товару, який використовується для виробництва виноматеріалу, як такого, що повинен обліковуватися по спрощеній декларації, оскільки виноматеріал є підакцизним товаром. Допоміжний матеріал, який придбавається для  виробництва виноматеріалів, на думку позивача, має  обліковуватися по спрощеній декларації.

          Представники позивача в судовому засіданні  підтримали позовні вимоги, просять позов задовольнити.

          Державна податкова інспекція у Білозерському районі Херсонської області (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що п. 11.29. ст. 11   Закону України  "Про податок на додану вартість" має чітке обмеження -  дія цього підпнкту не розповсюджується на операції з реалізації сільськогосподарським товаровиробником підакцизних товарів. Відповідно до пункту 2 постанови Верховної Ради України від 12.09.1996 № 365/97 -ВР „Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір", до переліку підакцизних товарів відносяться ті, на які встановлено ставки акцизного збору Законами України ..Про ставки акцизного збору на спирт та алкогольні напої", „.Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби", „Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби",  ..Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”. Перелік підакцизних товарів, визначених названими законами, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Статтею 1 Закону „Про ставки акцизного збору на спирт та алкогольні напої" встановлено перелік підакцизних товарів та розмір ставок акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої, згідно з яким вина та виноматеріали відносяться до товарної позиції 2204 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, та відповідно до підакцизних товарів. Тобто, до підакцизних товарів відносяться всі види виноробної продукції за кодами товарних підкатегорій, які є частиною позиції 2204 УКТ ЗЕД та відносяться до алкогольних напоїв, що підпадають під визначення у статті Закону „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”. Виноматеріали. шо реалізуються  підприємствам вторинного виробництва як сировина для виробництва підакцизних товарів, є алкогольними напоями і відносяться до підакцизних за товарною позицією УКТ ЗЕД 2204.

          Згідно ст. 2 Закону „Про ставки акцизного збору на спирт та алкогольні напої” на виноматеріали встановлено ставку акцизного збору в розмірі 1 грн. за 1 літр. Така ставка акцизного збору не застосовується при їх реалізації підприємствам вторинного виноробства, але при цьому законодавством виноматеріали не виключено із переліку підакцизних товарів.

          Позивач згідно ліцензії № 258 від 19.04.2006  виданої Державним департаментом регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну, на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція), має дозвіл на виробництво:  вина тихі ГСТУ 202.002-96;  виноматеріали оброблені ГСТУ 202.001-96;  виноматеріали коньячні РСТУССР 1905-81;  виноматеріали шампанські ТУ 10.04.05.41-89.

          Якщо товар (продукцію) включено до переліку підакцизних товарів (виноматеріали віднесені до переліку підакцизних товарів з кодом 22.04.30 за Гармонізованою системою опису та кодування товарів, але реалізація їх підприємствами вторинного виноробства здійснюється без акцизного збору у зв'язку зі спрямуванням на виробництво підакцизних товарів), то незалежно від того, чи акцизний збір з товару сплачується на загальних підставах, чи на зазначений товар встановлено пільгу зі сплати акцизного збору, норми Закону України  "Про податок на додану вартість" (п.11.29) щодо спеціального режиму використання сум ПДВ з операцій з продажу таких товарів, у тому числі виноматеріалів. які реалізуються підприємствам вторинною виноробства, не діють. Операції з реалізації виноматеріалів, виготовлених з власної сировини, включаються до податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

          Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 “Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість, щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", яка також має чітке обмеження - її дія не розповсюджується на операції з реалізації сільськогосподарським товаровиробником підакцизних товарів.

          Твердження Позивача щодо не віднесення допоміжних матеріалів до підакцизних товарів, які використовуються для виробництва виноматсріалу (підакцизного товару),  спростовується нормами технологічних інструкцій та ДСТУ та п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271, так як виноматеріал є підакцизним товаром і відноситься до Загальної декларації, тому і допоміжний матеріал, який придбавається для його виробництва також є підакцизним товаром і повинен обліковуватися по Загальній декларації.

          Представники податкової інспекції в судовому засіданні просять відмовити в задоволенні позову.

          В розгляд справи вступив прокурор Херсонської області, представник прокуратури просить відмовити в задоволенні позову.

          При дослідженні матеріалів справи, встановлено, що оскаржувані податкові повдіомлення-рішення прийняті за висновками планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства агрофірми-радгоспу “Білозерський” за період  01.10.06 –31.12.07, яку проводили фахівці ДПІ у Білозерському районі Херсонської області   в березні-квітні 2008 року (акт перевірки від 29 квітня 2008 року № 162/23/00413506).

          ДПІ встановлено  заниження податку на додану вартість в жовтні-грудні 2006 року, січні-липні, вересні, жовтні, грудні 2007 року в розмірі 1784752 грн. 05 коп. Зокрема, податкова інспекція вказує  на те, що  при реалізації виноматеріалів (обсяги продажу 11451276,78 грн.) підприємствам вторинного виробництва агрофірма  нараховувала податок на додану вартість на реалізовану продукцію, але  включала до спеціальної декларації, а потрібно було  включити ПДВ в сумі 1908546 грн. 13 коп. до загальної декларації. На думку перевіряючих, виноматеріал є алкогольним напоєм та підакцизним товаром, оскільки ставки акцизного збору встановлені на виноробну продукцію, яка відноситься до товарної позиції 2204. Також фахівцями ДПІ було виявлено включення  до податкового кредиту спеціальної декларації 131180 грн. 63 коп. з вартості придбаних допоміжних матеріалів на загальну суму 787083 грн. 78 коп. (арк. 24-28 акту перевірки), які використовуються агрофірмою для виробництва виноматеріалу.

          ДПІ збільшено податкові зобов'язання по загальним деклараціям на 1908546 грн. 13 коп. та зменшено  по спеціальним деклараціям на відповідну суму, збільшено податковий кредит по загальним деклараціям на 131180 грн. 63 коп. та зменшено по спеціальним деклараціям на відповідну суму. Також були виявлені інші порушення, які позивач не оскаржує. За висновками перевірки  ДПІ у Білозерському районі прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001462301/0 від 06.05.2008  про визначення  податкового  зобов'язання  по податку на додану вартість в розмірі 1784752 грн.основного платежу та 892376 грн. штрафної санкції,  № 0001472301/0 від 06.05.2008 про застосування штрафу по податку на додану вартість в сумі 52076 грн. Рішення № 0001462301/0 позивач оскаржує в частині донарахування  1 777 365 ,00 грн та суми 888682,50 грн. штрафу, рішення № 0001472301/0 оскаржує в повному обсязі.

          Розглянувши  матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, які надані сторонами, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

          Пунктом 11.29 ст. 11 Закону „Про податок на додану вартість встановлено     спеціальний режим оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників      незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, які за попередній звітний (податковий) рік (а для  новостворених  підприємств  -  за поточний звітний     період) одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та  продуктів її переробки суму, що становить не менше 50%  загальної суми валового доходу підприємства.  Суть спеціального режиму оподаткування полягає в тому,  що за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім  підакцизних  товарів), виготовлену  на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним  підприємствам молока та м'яса живою вагою, підприємствами  не здійснюються розрахунки з бюджетом.  Тобто,  суми ПДВ, належні до сплати в бюджет, залишаються в  розпорядженні сільськогосподарських  товаровиробників, а суми ПДВ, визначені як від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом,  з бюджету не відшкодовуються. Суми ПДВ, що залишились у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, зараховуються на спеціальний рахунок та використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі   нецільового використання  акумульованих  коштів  вони стягуються до Держбюджету  України в безспірному порядку. Така норма поширюється виключно на власне  вироблену продукцію як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення, роботи, послуги, що виготовляються чи виконуються сільськогосподарськими товаровиробниками власними трудовими ресурсами на  власних  виробничих  потужностях,   але   не   може застосовуватись до підакцизної продукції.     

          Щодо віднесення виноматеріалів, які поставляє позивач заводам вторинного виробництва, до алкогольних напоїв, хоч і незавершеного виробництва, розбіжностей між сторонами немає. Також сторони погоджуються з тим, що позивач не сплачує і не повинен сплачувати акцизний збір з вказаних в акті перевірки оборотах виноматеріалів. З матеріалів справи випливає, що спір між сторонами виник через різне тлумачення поняття підакцизного товару, позивач стверджує, що виноматеріали, які він реалізує  заводам вторинного виробництва для виготовлення алкогольних напоїв, не є підакцизною продукцією, податковий орган вважає виноматеріал підакцизною продукцією. Законодавчо вказане поняття - „підакцизний товар” чітко не визначене.

          Акцизний збір –це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції)(ст.1 Декрету КМУ „Про акцизний збір” ). Об”єкт оподаткування акцизним збором визначається відповідно до ст. 3 Декрету КМУ „Про акцизний збір” це  є обороти з реалізації в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини,  шляхом їх продажу, обміну на інші товари, безоплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини , обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки, крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів...Акцизний збір обчислюється за ставками у процентах до обороту з продажу товарів або  у твердих сумах з одиниці реалізованого товару тощо. Аналогічні положення закріплені в Законі України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.1995, який виключає з об”єктів оподаткуванн акцизним збором обороти з реалізації української сировини, що використовується для виробництва підакцизних товарів ( підпункт „в” пункту 2 ст. 3 Закону). Таким чином, законодавчо визначено, які обороти  з продажу яких товарів підлягають оподаткуванню акцизним збором, а які  не є об”єктами оподаткування акцизним збором, отже, не є „підакцизними”.

          Обороти з реалізації (передачі) виноматеріалів як підакцизної продукції, яка використовується як сировина  для  виробництва  іншої  підакцизної продукції, не є об'єктом оподаткування акцизним збором. ДПІ не заперечує факт відсутності об”єкта оподаткування акцизним збором при реалізації  української сировини, в даному випадку це виноматеріали, яка використовується для виробництва підакцизних товарів (вина, коньяку, шампанського та інших) . Отже, суд вважає, що ці виноматеріали не є підакцизним товаром. Позивач не користується при реалізації виноматеріалів заводам вторинного виробництва будь-якою пільгою щодо сплати акцизним збором або нульовою ставкою акцизного збору, як це вважає податковий орган з посиланням на Закону України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” від 07.05.1996 № 178/96-ВР. Навіть, якщо законодавець  у зазначеному Закону встановить ставку акцизного збору для  оборотів з продажу  української сировини, що використовується для виробництва підакцизних товарів, такі норми будуть протирічити приписам Декрету „Про акцизний збір” та Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”. Закон „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт та алкогольні напої” не визначає суб'єктів та об”єктів  сплати акцизного збору, а тільки  встановлює  ставки акцизного збору на алкогольні напої відповідно до кодів виробів Української  класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України „Про Митний тариф України”.  Стаття 1 цього Закону свідчить, що для виноматеріалів виноградних товарної позиції 2204 30 встановлено ставку акцизного збору  -  0 грн. з одиниці товару.  В згаданому Законі є виключення, зокрема, в ст. 2 встановлено ставку акцизного збору на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30) , що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали , вироблені на підприємствах первинного виробництва для суб”єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції –1 грн. за 1 літр.

        Крім цього, суд вважає помилковим ствердження відповідача на те, що на виноматеріали встановлена ставка акцизного збору 0 грн. Віднесення виноматеріалів, які реалізує позивач,  до переліку товарів з кодом 2204 30 є припущенням відповідача, яке не підтверджується документально.  Група 22 товарів має назву “Алкогольні та безалкогольні напої і оцет”, до коду 22.04 згруповані товари під назвою „Вина виноградні, включаючи вина кріплені, сусло виноградне, крім того, що включене до товарної позиції 2009”,  код  22.04.30 - „інше виноградне сусло”. Виноматеріали під цим кодом відсутні. Відповідно до  Закону України „Про виноград та виноградне вино” від 16.06.2005 № 2662-1У „сусло -  це свіжовіджатий сік, що одержують при подрібненні та пресуванні винограду чи мезги, призначений для виробництва виноматеріалів, бродіння якого здійснюється у місці переробки винограду”, а „виноматеріали, в свою чергу, це продукти первинної переробки винограду, призначені для виготовлення вина”. Ствердження позивача про те, що  виноматеріали, які реалізуються ним,  відповідають кодам Української класифікації  товарів зовнішньоекономічної діяльності  2204 29, податковою інспекцією  не спростовано.

          Отже, віднесення податковою інспекцією виноматеріалів до  товарів за гармонізованою системою по коду 2204 30 без відповідного висновку Торгово-промислової палати  є необґрунтованим.

          Враховуючи викладене, ДПІ помилково прийшла до висновку, що позивач реалізовував підакцизний товар, відповідно агрофірмі помилково донараховано ПДВ та застосовані до неї фінансові санкції.     

          Суд також  вважає, що відповідач неправильно тлумачить зміст п. 11.29 статті  11  Закону  України "Про  податок  на   додану вартість", який передбачає «До 1 січня року,

наступного  за  роком,  в  якому  Верховна  Рада України ратифікує протокол  про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинити  дію  пункту  7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього  Закону  в  частині  сплати  до  бюджету  податку  на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного

виробництва,   включаючи  продукцію  (крім  підакцизних  товарів),виготовлену     на     давальницьких     умовах     із     власної сільськогосподарської  сировини,  за  винятком операцій з поставки переробним   підприємствам   молока   та  м'яса  живою  вагою…»Словосполучення „ крім підакцизних товарів”  стосується  тільки продукції, яка виготовлена на давальницьких умовах і з власної сільськогосподарської сировини. Розповсюджувати  вказівку про підакцизні товари на першу частину речення, де йдеться про поставки товарів власного виробництва, як це пропонує податкова інспекція, є неправомірним.  Таким чином,  умову  "крім  підакцизних товарів" законодавець віносить лише до продукції, виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської   сировини,   а   не   до  товарів  власного виробництва. Давальницька  сировина    це сировина (матеріали,  напівфабрикати, комплектуючі, енергоносії та інні),    яку    надано    замовником    (власником)    виробникові

(переробникові)  та  прийнято  останнім  для  переробки,  обробки, збагачення чи використання без отримання права власності на неї та без  оплати  її  вартості.  Передана  сировина   після   переробки передається замовнику або іншій особі в іншому якісному стані.

          Таку точку зору підтримав Вищий господарський суд України  в постанові від 16.10.2003 по справі № 2-15/2974-2003 по аналогічній справі.

          Приймаючи рішення, суд керувався нормами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункт   4.4.1 пункту 4.4 ст. 4 якого передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта,виданого на підставі закону,  або коли  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого  органу, рішення приймається на користь платника податків.

          Задовольняючи позов, суд відносить судовий збір у справі на Державний бюджет України. Витрати позивача щодо сплати судового збору підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України. Надмірно сплачене держмито підлягає поверненню позивачу з Держбюджету при поданні ним відповідної заяви. Витрати в розмірі 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  не сплачуються в адміністративних справах, отже, суд роз'яснює позивачу, що за поверненням сплачених 118 грн. витрат на ІТЗ він має звернутися з відповідною заявою до Судового інформаційного центру.

Керуючись ст.ст.94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                         П О С Т А Н О В И В:

          1. Позов задовольнити. Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції  у Білозерському районі  Херсонської області № 000146230110 від 06.05.08 року нечинним в частині визначення комунальному підприємству агрофірмі радгоспу "Білозерський" податкового зобов'язання в сумі 1777365 грн. та в частині застосування штрафних санкцій 888682 грн. 50 коп.

          2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі  Херсонської області № 00147230110 від 06.05.08 року про застосування до комунального підприємства агрофірми радгоспу "Білозерський" 52076 штрафу по податку на додану вартість.

   3. Відшкодувати агрофірмі-радгоспу "Білозерський" (Херсонська область, Білозерський район, село Дніпровське, вул. Центральна, 3, код ЄДРПОУ 30731319) 6 грн. 80 коп. судових витрат з державного бюджету.

          4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

          5. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                           Суддя                                                              В.В. Хом'якова

Постанову складено у повному обсязі

   та підписано 12.06.2008р.