Постанова

від 02.06.2008 по справі 13/323(16/469)

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/323(16/469)

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

          02.06.2008  року                                                            Справа № 13/323(16/469)

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Лазненко Л.Л.

Склад судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.05.2008.

при секретарі                    

судового засідання                    Шугайчук О.М.

за участю представників сторін

від позивача                              Шарій О.А., дов. №86 від 08.01.2008

від 1-го відповідача          Литвін І.А., дов. б/н від 10.10.2007

від 2-го відповідача          Пащенко В.В., дов. №11-12/1-3 від 08.01.2008

від 3-го відповідача          Литвін І.А., дов. б/н від 14.02.2008

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Головного управління юстиції у Луганській області

на ухвалу

господарського суду           Луганської області

від                                         03.03.2008

у справі                               № 13/323(16/469) (головуючий суддя Яресько Б.В.,

судді Лісовицький Є.А., Пономаренко Є.Ю.)

прийняту відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України

за позовом                               Державного підприємства „Попаснянський

вагоноремонтний завод”, м. Попасна

до 1-го відповідача                    Державної виконавчої служби Луганської області в

особі відділу примусового виконання рішень ДВС,

м. Луганськ

2-го відповідача                    Головного управління Державного казначейства

України у Луганській області

3-го відповідача                    Головного управління юстиції у Луганській області

орган виконання судових рішень           Підрозділ примусового виконання рішень головного управління юстиції у Луганській області

про                                         стягнення 10363 грн. 21 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.03.2008 у справі №13/323(16/469) (головуючий суддя –Яресько Б.В.) задоволено скаргу Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод” (ДП „Попаснянський ВРЗ”) подану в порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України на дії підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Луганській області (ППВР ГУЮ) по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 17.11.2007 №13/323(16/469), визнано незаконними дії ППВР ГУЮ у Луганській області по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №5688197 від 13.12.2007; визнано недійсною постанову ППВР ГУЮ у Луганській області про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №5688197 від 13.12.2007.

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на норми статей 19, 124 Конституції України, 115 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Закону України „Про виконавче провадження”, статті 48 Бюджетного кодексу України, пунктами 3.1 та 4.5 „Положення про Державне казначейство” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 мотивована обгрунтованістю заявлених вимог.

Задовольняючи скаргу позивача на дії виконавчого органу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення є обмеженням права стягувача на обов”язкове виконання рішення суду.

Виконання судового рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України за відсутності спеціального порядку такого виконання, здійснюються в загальному порядку шляхом прийняття державною виконавчою службою наказу до виконання і направлення його до органу Державного казначейства України.

Головне управління юстиції не погодилося з прийнятою господарським судом ухвалою та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її як таку, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні скарги позивача.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що:

- по-перше, Державний бюджет України не є юридичною особою, а стороною у виконавчому провадженні, в даному випадку боржником, може бути фізична або юридична особа;

по-друге, наказ господарського суду Луганської області від 17.11.2007 у справі №13/323(16/469) не відповідає вимогам статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки в ньому не зазначено боржника і його реквізити, тому не може бути прийнятий до виконання;

по-третє, норма статті 9 Закону України „Про виконавче провадження” не робить ніяких виключень щодо вимог, поставлених до виконавчого документа, та не зобов”язує виконавця надсилати виконавчий документ до Державного казначейства України всупереч вимогам статті 19 цього закону.

вчетверте, позивач звернувся до суду зі скаргою, при цьому в якості суб”єкта оскарження зазначив підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, який є структурним підрозділом Головного управління юстиції у Луганській області та не має статусу юридичної особи.

Позивач у справі, ДП „Попаснянський ВРЗ”, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу господарського суду від 03.03.2008 такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу –без змін.

Головне управління Державного казначейства України в Луганській області подало пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначило, що повернення платникам помилково сплачених зборів здійснюється з відповідних рахунків, відкритих о органах Держказначейства шляхом оформлення платіжних доручень на підставі відповідних документів, у тому числі виконавчих органів, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету зборів та інших надходжень.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.11.2007 у справі №13/323(16/469) задоволено позов Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод”, пунктом 2 резолютивної частини цього рішення стягнуто з державного бюджету України на користь ДП „Попаснянський ВРЗ” зайве стягнуту суму виконавчого збору у розмірі 10363 грн. 21 коп.

На виконання зазначеного рішення був виданий наказ від 17.11.2007 №13/323(16/469) (а.с. 76, т.4).

Позивач у справі, ДП „Попаснянський ВРЗ”, заявою №881-ю від 04.12.2007 пред”явив  даний наказ на примусове виконання до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області (а.с. 84, т. 4).

Постановою підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області ВП №5688197 від 13.12.2007 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 17.11.2007 №13/323(16/469) про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Попаснянський вагоноремонтний завод” зайве стягнутої суми виконавчого збору у розмірі 10363 грн. 21 коп.

В постанові зазначено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виконавчий документ не відповідає вимогам статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, відсутні реквізити боржника, а саме: відсутній рахунок, з якого необхідно стягнути кошти.

Не погодившись із зазначеною постановою позивач у справі, ДП „Попаснянський ВРЗ”, звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою №893-ю від 21.12.2007 на дії підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Луганській області (ППВР ГУЮ) по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 17.11.2007 №13/323(16/469), в якій просив визнати незаконними дії ППВР ГУЮ у Луганській області по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №5688197 від 13.12.2007, визнати недійсною вказану постанову ППВР ГУЮ у Луганській області.

Під час розгляду даної скарги місцевим господарським судом виконавчий орган, ППВР ГУЮ, заперечував проти заявлених вимог, посилаючись на частину 2 статті 9 Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до якої виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На даний момент цей порядок не розроблений, тому примусове виконання наказу у справі №13/323(16/469) здійснюється відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”. Державний бюджет України не є юридичною особою, а тому відповідно до статті 11 Закону України „Про виконавче провадження” не може бути стороною у виконавчому провадженні.

Пред”явлений до виконання наказ не відповідає вимогам встановленим статтею 19 Закону України „Про виконавче провадження” до виконавчого документу. В наказі не зазначено найменування боржника, його місцезнаходження та ідентифікаційний код.

Також ППВР ГУЮ вважає безпідставним твердження позивача, що державний виконавець повинен був прийняти наказ до виконання та спрямувати його до органів Державного казначейства, оскільки стаття 9 Закону України „Про виконавче провадження” не робить ніяких виключень щодо вимог встановлених до виконавчих документів та не зобов”язує виконавця всупереч вимогам статті 19 цього Закону надсилати виконавчий документ до Державного казначейства України.

Ухвалою Господарського суду від 03.03.2008 у справі №13/323(16/469) скаргу ДП „Попаснянський вагоноремонтний завод” було задоволено з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Згідно статті 2 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.   

Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України „Про виконавче провадження” виконанню Державною виконавчою службою підлягають виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Невиконання судового рішення за своєю суттю є обмеженням права стягувача на обов'язкове виконання рішення суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах та в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 48 Бюджетного Кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Пунктами 3.1 та 4.5 "Положення про Державне казначейство", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1232, встановлені завдання Державного казначейства до яких віднесено, зокрема: забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка що передбачає розрахунково –касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Таким чином, органи Державного казначейства не можуть здійснювати примусове виконання рішень, тобто виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що посилання скаржника на відсутність в наказі відомостей про боржника, в даному випадку, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з посиланням на невідповідність наказу приписам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлені вимоги до виконавчого документу, оскільки, як судове рішення, так і виданий на його виконання наказ у цій справі, стосуються стягнення на користь позивача суми зайво стягнутого виконавчого збору саме з Державного бюджету України, а не з будь-якої іншої юридичної особи, яка б згідно ст. 11 цього Закону могла бути стороною виконавчого провадження –боржником.

Отже, хоча Державний бюджет України не є боржником у розумінні  ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", безпосереднє виконання судового рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України, згідно ч. 2 ст. 9 цього Закону покладено на органи Державного казначейства України і, за відсутності спеціального порядку такого виконання, має здійснюватись в загальному порядку, тобто, шляхом прийняття державною виконавчою службою наказу до виконання і направлення його до органу Державного казначейства України, а саме - до Головного управління Держказначейства Україні у Луганській області, яке є стороною у даній справі, а у разі, якщо наказ є незрозумілим для державного виконавця, він не позбавлений права звернутись до суду за відповідними роз'ясненнями в порядку ст. ст. 5, 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського Суду України від 14.02.2008 у справі №16/489.

Судова колегія вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на відсутність у наказі рахунку боржника, оскільки стаття 19 Закону України “Про виконавче провадження” не містить зазначеної вимоги до виконавчого документу.

З огляду на приписи статті 4 Закону України „Про державну виконавчу службу” та статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією відхиляються доводи апеляційної скарги, що підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області не може бути суб”єктом оскарження в порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України

Згідно статті 4 Закону України „Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснює державний виконавець у порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження”.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби згідно статті 1212 Господарського процесуального кодексу України розглядаються господарським судом за участю відповідного органу цієї служби.

За змістом статей 18, 1212 Господарського процесуального кодексу України учасник виконавчого провадження (особа залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою, заявою (поданням), бере участь у її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження прав і обов”язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення –як заінтересовані особи.

За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 03.03.2008 у справі №13/323(16/469) прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права при повному та всебічному розгляді всіх обставин, що мають значення для її вирішення, а відтак відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Луганській області на ухвалу господарського суду Луганської області від 03.03.2008 у справі №13/323(16/469) залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 03.03.2008 у справі №13/323(16/469) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                Л.Л. Лазненко