Постанова

від 12.06.2008 по справі 20/52-08-841

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/52-08-841

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" червня 2008 р. Справа № 20/52-08-841

Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду   у   складі:

Головуючого                                                                       Лашина В.В.

Суддів :                                                                                Єрмілова Г.А.                                                                                                                          Воронюка О.Л.

при секретарі                                                             Толок В.В.          

за участю представників сторін:

 Від позивача (Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради) -  Торкаєнко О.О., довіреність  № 01-13/721,  дата видачі : 28.01.08;  

 Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Відкритого акціонерного товариства “Одесліфт”

на рішення  господарського суду Одеської  області від 23.04.2008 р.  

зі справи № 20/52-08-841

за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до  Відкритого акціонерного товариства “Одесліфт”

про виселення та стягнення 26 144,89 грн.

                                                     В С Т А Н О В И Л А:

       03 березня 2008 р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі –ПУКВ ОМР) звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Одесліфт” (далі –ВАТ „Одесліфт”)  про виселення з нежилого підвального приміщення загальною площею 104 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 148, а також стягнення з останнього заборгованості з орендної плати у сумі 24 868,71 грн. та судових витрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачу згідно з договором оренди № 328/203 від 20.08.2003 р., укладеним між сторонами, було надано у строкове платне користування об`єкт комунальної власності –вказане вище не житлове підвальне приміщення, однак відповідач свої зобов`язання з цього договору в частині оплати орендної плати не виконував три місяці поспіль, у зв`язку з чим йому було надіслано повідомлення № 01-15/9 від 08.01.2008 р. про відмову від договору оренди та необхідність звільнення орендованого приміщення. Відповідач орендоване приміщення не звільнив.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 23.04.2008 р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково, ВАТ „Одесліфт” виселено з не житлового приміщення першого поверху загальною площею 104 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 148, з ВАТ „Одесліфт” на користь ПУКВ ОМР стягнуто 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення орендної плати провадження у справі припинено, а в частині стягнення пені позовні вимоги залишені без розгляду.

   Не погоджуючись з цим рішенням, ВАТ „Одесліфт” в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині виселення відповідача зі спірного не житлового приміщення, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки згідно з п. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Як вважає апелянт, розірвання договору оренди повинно було здійснюватися у порядку, встановленому ст. 188 ГК України, тобто сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Також апелянт наводить приписи ст. 651 ЦК України, за якими договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором, або законом. Однак, як вказує скаржник, позивачем договір оренди не був розірваний у встановленому ст. 188 ГК України порядку, спірний договір не втратив чинність та діє згідно до п. 1.2. цього договору до 20.08.2008 р., у зв`язку з чим відсутні правові підстави для виселення відповідача.

В судове засідання не з'явився представник відповідача, який  був належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення, про причини неявки, суд не повідомив.

     Заслухавши пояснення представника позивача - Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних під став.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Одеського міського голови № 1018-01р 20.08.2003 р. між сторонами був укладений договір № 328/203 оренди не житлового приміщення, за умовами якого ПУКВ ОМР передало ВАТ „Одесліфт” у строкове платне користування нежиле підвальне приміщення загальною площею 104 кв.м, розташоване по вул. Люстдорфська дорога, 148 у м. Одесі під розміщення майстерні. Строк дії договору визначений сторонами до 20.08.2008 р.

     Пунктом 2.4 договору встановлено  обов`язок ВАТ „Одесліфт” вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

     З матеріалів справи також видно, що відповідачем свої зобов`язання з оплати орендної плати не виконувались три місяці поспіль та на дату звернення позивача з позовною заявою утворилась заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 24 868,71 грн.

      У зв`язку з цим, ПУКВ ОМР на підставі ст. 782 ЦК України повідомленням № 0115/9 від 08.01.2008 р. відмовилось від договору оренди та запропонувало ВАТ „Одесліфт” звільнити орендоване приміщення та оплатити заборгованість з орендної плати.

    В процесі розгляду справи відповідачем заборгованість з орендної плати була погашена згідно до платіжного доручення № 73 від 29.02.2008 р.

     Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПУКВ ОМР в частині виселення ВАТ „Одесліфт” зі спірного не житлового приміщення, господарський суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

   Аналізуючи матеріали справи та чинне законодавство, судова колегія доходить до висновку, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права.

    Твердження ВАТ „Одесліфт” про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, судова колегія вважає неспроможними з огляду на таке.

    Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

    Частинами 1 та 3 ст. 291 ГК України визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

    Отже, згаданими приписами встановлено порядок дострокового розірвання договору оренди з дотриманням вимог, передбачених частинами 2-5 ст. 188 ГК України.

  Одночасно з цим, у відповідності до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 7 ст. 193 ГК України передбачено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

  Однак статтею 782 Цивільного кодексу України встановлені умови та особливий порядок розірвання договору оренди в односторонньому порядку, за яким наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

  Тобто, відповідно до зазначеного вище орендодавцю не потрібно здійснювати процедуру розірвання договору оренди у судовому порядку при умові невнесення орендарем орендної плати три місяці поспіль та одержання ним від орендодавця повідомлення про відмову від договору оренди у зв`язку з цим порушенням договору оренди. Саме з моменту отримання такого повідомлення договір оренди вважається вже розірваним та виникає обов`язок орендаря повернути орендоване майно орендодавцю.

   Посилання апелянта на те, що заборгованість ВАТ „Одесліфт” виникла у зв`язку з заборгованістю комунальних підприємств міста, які є замовниками послуг відповідача, судова колегія вважає безпідставними, враховуючи наступне.

    Відповідно д ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

   Про те, що сплата орендної плати здійснюється незалежно від наслідків господарської діяльності ВАТ „Одесліфт” вказується й в п. 2.4 договору оренди № 328/203 від 20.08.2003 р.

   Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

  Разом з тим, у п. 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення передбачено виселення відповідача з нежилого приміщення першого поверху загальною площею 104 кв.м, тоді як предметом спору було саме нежиле підвальне приміщення загальною площею 104 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 148, внаслідок чого можуть виникнути певні проблеми при примусовому виконанні цього рішення, а тому пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області підлягає зміни шляхом заміни речення „нежилого приміщення першого поверху” на речення „нежиле підвальне приміщення”.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                 П О С Т А Н О В И Л А :

       Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одесліфт” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 23.04.2008 р. по справі  № 20/52-08-841 - без змін.

Головуючий                                                                     В.В. Лашин

           Суддя                                                                                    Г.А. Єрмілов

             Суддя                                                                                  О.Л. Воронюк

Постанова підписана