Постанова

від 10.06.2008 по справі 33/18-08-1007

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/18-08-1007

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" червня 2008 р. Справа № 33/18-08-1007

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін:

від ДП „Південь”: Батурін С.Є. –за дорученням    

від ПП „Технострой”: Матвєєв Д.П., Манолов А.Ф. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Технострой”, с.м.т. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області

на рішення господарського суду  Одеської області

від  25 квітня 2008 року                    

у справі № 33/18-08-1007                                                                                                                                                                                                                                                                                        

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь”, с.м.т. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області

до Приватного підприємства „Технострой”, с.м.т. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И Л А:

   21.03.2008 р. Державне підприємство Міністерства оборони України „Південь” (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Технострой” (далі відповідач, ПП) про визнання договору підряду від 15.08.2006 р. –недійсним.

   Остаточні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до наказу Міністра оборони України № 286 від 15.07.1998 р. було створено Підприємство та затверджений його Статут. Після державної реєстрації Підприємство набуло статус юридичної особи, і є унітарним комерційним підприємством.

   15.08.2006 р. між сторонами у справі був укладений договір підряду на будівництво складсько-торгівельного комплексу.

   Але, цей договір є недійсним, так як суперечить законодавству України.

   Так, у зв'язку з закінченням терміну дії контракту укладеного між Міністерством оборони України та гр. Кравчук В.Ф. –07.07.2006 р. Міністр оборони України видав наказ № 390 „Про  заходи щодо забезпечення керівництва державним підприємством Міністерства оборони України „Південь”, яким до укладення контракту з керівником державного підприємства поклав виконання обов'язків директора Підприємства на гр. Нерубащенко О.В., який відповідно до наказу по Підприємству № 33 від 10.07.2006 р. з названої дати приступив до виконання обов'язків директора.

   На цей час гр. Нерубащенко О.В. вже займав посаду Генерального директора державного підприємства „Укрконверсбуд”, що також знаходиться у віданні Міністерства оборони України.  

   Контракт між Міністерством оборони України і гр. Нерубащенко О.В. не укладався.

   Згідно Статуту Підприємства –керівним органом управління підприємства визначений директор, з яким орган управління підприємством повинний укласти контракт, після чого директор набуває повноважень передбачених Статутом, у тому числі діяти від імені підприємства без довіреності та укладати договори (ст. ст. 6.2; 6.3; 6.4 Статуту). Такого органу управління, як виконуючий обов'язки директора підприємства у Статуті не міститься і повноваження виконуючого обов'язки підприємством Статутом не визначені.     

   Оскільки, ні Статутом Підприємства, ні наказом Міністерства оборони України гр. Нерубащенко О.В. не було надано відповідних повноважень, то останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо керування підприємством в повному обсязі і діяти від імені підприємства без довіреності, в тому числі і на укладання договору від 15.08.2006 р., який є недійсним та тягне за собою наслідки недійсного договору на підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України.  

   У відзиві на позов відповідач позовні вимоги Підприємства вважав необґрунтованими та безпідставними та просив суд залишити їх без задоволення.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2008 р. (суддя Мазур Д. Т.) позов задоволений повністю та договір підряду на будівництво складсько-торгівельного комплексу від 15.08.2006 р., укладений  між сторонами у справі визнаний недійсним з моменту його вчинення. З відповідача на користь позивача стягнуто 42 грн. 50 коп. понесених витрат на сплату держмита та 59 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що підписаний гр. Нерубащенко О.В., як директором Підприємства, договір від 15.08.2006 р. містить в собі неправдиві відомості, оскільки гр. Нерубащенко О.В. на посаду директора органом управління майном держпідприємства не призначався, а призначення останнього на посаду „виконуючий обов'язки директора” суперечить діючому законодавству України, у зв'язку з чим виконання гр. Нерубащенко О.В. обов'язків директора Підприємства слід визнати такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та не мають необхідного обсягу дієздатності щодо здійснення прав та обов'язків органу управління державного підприємства. У зв'язку з взаємним порушенням актів діючого законодавства при укладенні спірного договору судові витрати у справі покладені судом на сторони у рівних частинах.

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Підприємства. В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.            

   У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

   До початку розгляду справи по-суті представником позивача заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2008 р. у справі № 15/61-08-1463.

   Назване клопотання відхилено колегією суддів з огляду на те, що копія названого судового рішення не містить в собі даних про те, що воно набрало законної сили, а крім того справа № 15/61-08-1463 ніяким чином не пов'язана зі справою № 33/18-08-1007 та стосується взаємовідносин інших сторін зовсім за іншим договором.    

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Міністра оборони України № 286 від 15.07.1998 р. було створено Підприємство та затверджений його Статут, відповідно до якого органом управління майном Підприємства є Міністерство оборони України. Після державної реєстрації Статуту в Овідіопольській районній держадміністрації Одеської області 23.06.1999 р. Підприємство набуло статусу юридичної особи, і є унітарним комерційним підприємством.

   Наказом Міністра оборони України (органом управління майном) № 390 від 07.07.2006 р. „Про заходи щодо забезпечення керівництва державним підприємством Міністерства оборони України „Південь” до укладення контракту з директором – виконання обов'язків директора Підприємства покладено на гр. Нерубащенко О.В., який в той час вже займав посаду Генерального директора державного підприємства „Укрконверсбуд”, що також знаходиться у віданні Міністерства оборони України.

   Згідно наказу по Підприємству № 33п від 10.07.2006 р. гр. Нерубащенко О.В. вступив в обов'язки директора підприємства з 10.07.2006 р. на підставі наказу Міністра оборони України № 390 від 07.07.2006 р.

   Наказом Міністра оборони України № 663 від 14.11.2006 р. гр. Нерубащенко О.В. увільнений від виконання обов'язків директора Підприємства з 15.11.2006 року.

   15.08.2006 р. між Підприємством, в особі виконуючого обов'язки директора Нерубащенко О.В., та ПП, в особі директора Снурнікова І.О., був укладений договір підряду на будівництво складсько-торгівельного комплексу за адресою с.м.т. Авангард, вул. Базова, 21 Овідіопольського району Одеської області.

   Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір з боку Підприємства підписаний особою, яка не має відповідної дієздатності щодо управління підприємством і, зокрема, повноважень для укладання господарських договорів, так як належний контракт між Міністерством оборони України і гр. Нерубащенко О.В. не укладався. Статут Підприємства такого органу управління, як виконуючий обов'язки директора підприємства не передбачає та повноваження виконуючого обов'язки директора підприємства Статутом не визначені. Оскільки, ні Статутом Підприємства, ні наказом Міністерства оборони України гр. Нерубащенко О.В. не було надано відповідних повноважень, то останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо керування підприємством в повному обсязі і діяти від імені підприємства без довіреності, в тому числі і при укладені договору від 15.08.2006 р. Крім того, при укладені спірного договору гр. Нерубащенко О.В. займав посаду виконуючого обов'язки директора Підприємства за сумісництвом. Вищенаведене свідчить про те, що при призначенні гр. Нерубащенко О.В. на посаду виконуючого обов'язки директора Підприємства і при підписані останнім спірного договору були порушені вимоги чинного законодавства України, а саме: ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України № 8-92 від 15 грудня 1992 року „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, постанова Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993 року „Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності”, ч. 4 ст. 65 ГК України, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 3 квітня 1993 року „Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”, а тому спірний договір є недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.  

   З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

   Згідно преамбули Статуту Підприємства його засновником є Міністерство оборони України, яке є органом управління майном. Відповідно п. 6.3 Статуту наймання керівника Підприємства здійснюється органом управління майном шляхом укладення з ним контракту. Керівник діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його в усіх вітчизняних та іноземних установах та організаціях, зокрема, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові (поточні) та інші рахунки (п. 6.4 Статуту).

   Як слідує з наказів Міністра оборони України № 390 від 07.07.2006 р. та № 663 від 14.11.2006 р., а також наказу по Підприємству № 33п від 10.07.2006 р. –гр. Нерубащенко О.В. з 10.07.2006 р. по 15.11.2006 р. виконував обов'язки керівника Підприємства  відповідно до рішення компетентного органа управління майном Підприємства, а саме Міністерства оборони України та одночасно займав посаду Генерального директора державного підприємства „Укрконверсбуд”, що також знаходиться у віданні Міністерства оборони України.

   Контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству.

   Матеріали справи свідчать, що трудовий договір, у формі контракту, між Міністерством оборони України та гр. Нерубащенко О.В. укладено не було.

  Але, згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. № 9 з відповідними змінами –фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлено, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу, у зв'язку з чим фактичний допуск до роботи гр. Нерубащенко О.В. в якості виконуючого обов'язки керівника Підприємства за наказом органа управління майном –Міністерства оборони України повністю спростовують доводи позивача та висновки місцевого суду про те, що гр. Нерубащенко О.В. Міністерством оборони України не було надано відповідних повноважень та останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо керування підприємством в повному обсязі і діяти від імені підприємства без довіреності.

   Не заслуговують на увагу і ствердження позивача про те, що при призначенні гр. Нерубащенко О.В. на посаду виконуючого обов'язки керівника Підприємства Міністерство оборони не надало йому відповідної дієздатності щодо управління підприємством, і, зокрема повноважень для укладання господарських договорів, оскільки повноваження керівника Підприємства прямо визначені пунктом п. 6.4 Статуту та він має право діяти без довіреності від імені Підприємства, представляти його в усіх установах та організаціях, в тому числі і укладати господарські договори, а чинне законодавство України правовий статус виконуючого обов'язки керівника ніяким чином не відрізняє від статусу керівника підприємства, установи, так як надає першому весь перелік повноважень останнього.

   Пунктом четвертим Постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.1993 р. „Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” встановлено, що керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності). Пунктом 5 цієї Постанови доручено Міністерству праці разом з Міністерством юстиції та Міністерством фінансів розробити і затвердити положення про умови роботи за сумісництвом, передбачивши в ньому особливості застосування цієї постанови для окремих категорій працівників (наукових, медичних і фармацевтичних працівників, професорсько-викладацького складу та інших), а також визначити перелік робіт, що не вважаються сумісництвом.

   Згідно „Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”, що затверджене наказом Мінпраці України, Мінюстом України, Мінфіном України від 28.06.1993 р. за № 43 та зареєстрованого Мінюстом 30.06.1993 р. за № 76 затверджений перелік робіт, які не є сумісництвом.

   Відповідно до п. 12 Додатку до вищеназваного Положення –усі працівники, крім основної роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом, а саме виконувати обов'язки, за які установлена доплата до окладу (ставки) в процентах або в українських карбованцях, у зв'язку з чим виконуючий обов'язки директора Підприємства гр. Нерубащенко О.В. не обіймав цю посаду за сумісництвом, як стверджує позивач, оскільки, як зазначено вище виконання обов'язків не є сумісництвом, а лише виконував обов'язки директора Підприємства згідно наказу Міністра оборони України за № 390 від 07.07.2006 р.

   Крім того, при ухвалені судового рішення від 25.04.2008 року місцевий суд не врахував те, що відповідно до вимог ст. 241 ЦК України –правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

   Як слідує з матеріалів справи та пояснень представників сторін договір від 15.08.2006 р. в наступному був схвалений Підприємством, оскільки останнє на виконання саме цього договору відповідним платіжним дорученням здійснило авансовий платіж відповідачеві в сумі 300000 грн., в якому зазначило призначення платежу –аванс за договором від 15.08.2006 р., а тому спірний договір створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки для Підприємства з моменту його вчинення, оскільки не лише підписаний уповноваженою на це особою, а ще й схвалений в наступному Підприємством, внаслідок чого підстави для задоволення позову –відсутні.

   Посилання скаржника на рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2008 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 р. у справі № 28/125-07-2351, не заслуговують на увагу, так як вказані судові рішення скасовані постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2008 р., а справа № 28/125-07-2351 передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

   Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства.  

                         Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                        П О С Т А Н О В И Л А:  

   Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Технострой”, с.м.т. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області –задовольнити частково.   

   Рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2008 року у справі № 33/18-08-1007 –скасувати, а в позові Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь”, с.м.т. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області до Приватного підприємства „Технострой”, с.м.т. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області про визнання договору підряду від 15.08.2006 р. недійсним –відмовити.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.            

            Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 11.06.2008 р.