Рішення

від 12.06.2008 по справі 2/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/72

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

12.06.2008                                                                                               Справа  № 2/72

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „УКСІЛ”, м. Перечин

ДО відкритого акціонерного товариства „Стеатит”, м. Перечин

ПРО стягнення коштів у сумі 150166, 17 грн., які позивач міг отримати за весь час незаконного володіння відповідачем приміщеннями виробничого корпусу загальною площею 2237 кв.м., які знаходиться в м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –Марамигін П.В. –представник за довіреністю від 18.09.2007р.;

від відповідача – Борисенко М.П. –директор ВАТ „Стеатит”,

                               Лошак О.В. –представник за довіреністю від 31.10.2007р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення коштів у сумі 150166, 17 грн., які позивач міг отримати за весь час незаконного володіння відповідачем приміщеннями виробничого корпусу загальною площею 2237 кв.м., які знаходиться в м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33.

В засіданні суду 04.06.2008 року та 09.06.2008 року судом у відповідності до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін було оголошено перерву для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обгрунтування своєї позиції з приводу позовних вимог та їх заперечень.

Позивач та його представник в засіданні суду позовні вимоги підтримує в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Вказує на те, що відповідач протиправно володів майном, яке належить позивачу та в порушення умов договору купівлі-продажу від 15.05.2007р. та додатку до вищезгаданого договору № 2 неправомірно користувався нерухомим майном, а саме виробничим приміщенням, яке за договором належало на праві власності позивачу, поза межами строку, встановленого Графіком поетапного вивільнення приміщень згідно п. 7.1.2 договору купівлі-продажу від 15.05.2007р., що спричинило упущену вигоду в сумі 150166, 17 грн., які позивач міг отримати за весь час незаконного володіння відповідачем приміщеннями.

В ході судового розгляду справи представником позивача було подано заяву про відшкодування позивачу витрат на адвокатські (юридичні) послуги пов'язані з веденням даної справи в суді у розмірі 10000 тисяч гривень, які були надані останньому, згідно договору від 09.04.2008р. № 17 про доручення виконати певні юридичні послуги та належно підтверджені платіжним дорученням № 169 від 24.04.2008р.  

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2008 року по справі № 2/72

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у поданому суді письмовому поясненні. Зокрема вказує на те, що існують всі підстави вважати доводи позивача безпідставними та не обґрунтованими, в зв'язку з тим, що жодний  елемент з усіх, які складають в цілому склад правопорушення –позовна заява та доводи позивача, не підтверджуються належними матеріалами, які ґрунтуються на точних даних, а тільки на припущеннях, оскільки останнім не доведено понесення збитків у вигляді не отриманого прибутку, обумовлених діями відповідача.    

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між відкритим акціонерним товариством „Стеатит”, м. Перечин та товариством з обмеженою відповідальністю „УКСІЛ”, м. Перечин було укладено договір купівлі-продажу № б/н від 15.05.2007 року. Відповідно до додатку до договору № 2 від 15.05.2007р. продавець (відкрите акціонерне товариство „Стеатит”, м. Перечин) зобов'язується вивільнити поетапно приміщення загальною площею 2237, 0 кв.м., згідно Графіку та п. 7.1.2. договору. Обидва документи, зі сторони продавця підписувалися директором М.П. Борисенко.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2007р. в позивача виникло право власності на об'єкт нерухомості, яке зареєстроване в РКП „Бюро технічної інвентаризації Перечинської райради про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.09.2007р. № 16002235.

Відповідач, в порушення вищезгаданих умов договору купівлі-продажу передав по акту приймання-передачі побутові приміщення загальною площею 407,1кв.м. тільки 20.06.2007р., хоча згідно графіку мав передати до 25.05.2007р., а решту приміщень тільки 24.02.2008р. при процедурі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 09.01.2008р. № 5/314, про що свідчить постанова заступника начальника відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції від 26.02.2008р.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача –відкритого акціонерного товариства „Стеатит”, м. Перечин суми 150166, 17 грн., які позивач міг отримати за весь час незаконного володіння відповідачем приміщеннями виробничого корпусу загальною площею 2237кв.м., які знаходиться в м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33, з тих підстав, що порушено відповідачем вимоги чинного законодавства, а саме  ст. 390 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що власник майна має право вимагати від особи,  яка знала або могла знати,  що вона володіє майном  незаконно  (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним; ст. 530, ст. 621 ЦК України та умови договору купівлі-продажу від 15.05.2007р.

Посилається на те, що відповідач свідомо та незаконно використовував майно та одержував доходи, які міг би одержувати за весь час недобросовісного володіння відповідачем, позивач –товариства з обмеженою відповідальністю „УКСІЛ”, м. Перечин.

Сума заборгованості вираховувалась позивачем згідно довідки Закарпатської Торгово-промислової палати від 04.12.2007р. № 15.03-07/731 (ставка 1-го кв.м. виробничого приміщення у м. Перечин у другому півріччі 2007р. складала в середньому 2,5 доларів США). Оскільки загальна площа виробничого приміщення становить 2237кв.м., а загальний строк неправомірного користування склав 158 днів, то розрахунок суми позову становить 29735, 87 доларів США, виходячи з середнього

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2008 року по справі № 2/72

курсу долару США. Відтак, по відношенню до української гривні за даними комплексної інформаційно-правової системи сума боргу становить 150166, 17 грн.

Аналізуючи доводи позивача стосовно завданню йому збитків внаслідок неправомірного користування нерухомим майном,, суд констатує про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським  визнається  зобов'язання, що виникає між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-

господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від  зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є  правовідношення, в якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на   користь   другої  сторонни (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором,  законом.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасного звільнення та передачі придбаного позивачем майна належним чином доведений, документально підтверджений. Жодних доказів протилежного матеріали справи станом на день винесення рішення не містять.  Натомість, відповідач звільнив належні позивачеві приміщення тільки 24.02.2008р. при процедурі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 09.01.2008р. № 5/314, про що свідчить постанова заступника начальника відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції від 26.02.2008р.

В силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини,  визнані  господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими,  не доводяться  при  розгляді  справи.  Таке  припущення  може    бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до п.п 1,  4 ч.  1 ст. 611 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання,  якщо  це  встановлено договором  або  законом,  або  розірвання договору;  відшкодування збитків та моральної шкоди.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2008 року по справі № 2/72

Згідно п.  1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що   прострочив,  якщо  він  не  приступив  до  виконання зобов'язання або не виконав його у строк,  встановлений  договором або законом.

Згідно ст.  614  ЦК  України  особа,  яка порушила зобов'язання,  несе відповідальність за наявності її вини  (умислу або   необережності),  якщо  інше  не  встановлено  договором  або законом.  Особа є невинуватою,  якщо вона доведе,  що  вжила  всіх залежних  від  неї  заходів щодо належного виконання зобов'язання. Таким чином,  як випливає з приписів  даної  правової  норми,  яка порушила зобов'язання,  несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку матеріалами справи підтверджується факт наявності вини відповідача у належному виконанні договору купівлі-продажу  в частині обов'язку по передачі відчуженого майна та заподіяння збитків внаслідок такого порушення, відтак, позовні вимоги про стягнення суми 150166,17грн. упущеної вигоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача про те, що згідно висновку Закарпатської Торгово-промислової палати орендна плата за користування аналогічним приміщенням  становила б суму 19458грн. не можуть бути взяті до уваги, оскільки як доказами, поданими позивачем, так і з висновку, поданого відповідачем, вбачається, що середня вартість оренди аналогічного приміщення визначена в розрізі від 2,5 доларів США до 5 дол. США, відтак, поданий позивачем розрахунок не суперечить дійсним обставинам справи.

Стосовно заяви представника позивача про відшкодування позивачу витрат на адвокатські (юридичні) послуги пов'язані з веденням даної справи в суді у розмірі 10000 тисяч гривень, які були надані останньому, згідно договору від 09.04.2008р. № 17 про доручення виконати певні юридичні послуги та належно підтверджені платіжним дорученням № 169 від 24.04.2008р., СУД констатує, що дана заява підлягає частковому задоволенню і є розумною винагородою за надання послуг в розмірі 5%-ків від суми позовних вимог, що складає 7500,00 грн.  

Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги позивачем доведені матеріалами справи, належно обґрунтовані нормами чинного законодавства, відповідачем не спростовані та не заперечені, отже підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1.    Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Стеатит” (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Червоноармійська, № 33, код 14313814) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „УКСІЛ” (Закарпатська область, м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33, код 34570661) суму 150166,17грн. упущеної вигоди, а також суму 1501,66 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7500грн. у відшкодування адвокатських (юридичних) послуг.

3. Скасувати вжиті ухвалою від 12.06.2008р. заходи до забезпечення позову шляхом накладеного арешту на нерухоме майно (заборону відчуження), що

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.06.2008 року по справі № 2/72

належить ВАТ „Стеатит”, м. Перечин, вул. Червоноармійська, 33 (код ЄДРПОУ 14313814) еквівалентне сумі 150166, 17 грн. (сто п'ятдесят тисяч сто шістдесят шість гривень 17коп.) в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

     Суддя                                              О.Ф. Ремецькі