Постанова

від 09.06.2008 по справі 18/48-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/48-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2008                                                                                   Справа № 18/48-08  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Білецька Л.М. (доповідач)

суддівГерасименко І.М., Прудніков В.В.

при    секретарі    судового засідання:Прокопець Т.В.

за  участю   представників сторін:

від позивачаКовган Наталя Леонідівна, довіреність №06/06-1  від 06.06.08,  головний бухгалтер;Ляшенко Леонід Борисович, довідка ЄДРПОУ № 224 ,  керівник;

від відповідача: Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю „Ніко-ТЕЛ”, м. Нікополь

на рішеннявід  04.03.2008 року

господарського судуДніпропетровської області

у справі№ 18/48-08

за  позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мастер Плюс”, м. Нікополь

дотовариства з обмеженою відповідальністю „Ніко-ТЕЛ”, м. Нікополь

простягнення 15 218, 20 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2008 р. у справі № 18/48-08 (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-ТЕЛ", Дніпропетровська область, м. Нікополь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Мастер плюс", Дніпропетровська область, м. Нікополь 13 000,00 грн. основного боргу, 1 109,10 грн.  - пені, 141,09 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивовано тим, що відповідач доказів погашення заборгованості в сумі 13 000, 00 грн. за договором не надав. Вимога позивача про накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача задоволенню не підлягають, оскільки в порушення ст. 66, 67 ГПК України позивач не надав суду доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду першої інстанції.

   Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що:

-          судом вирішено справу за неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права;

-          відповідно до п.1. ст. 39 чинного Закону України „Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 року, та ст. 24 Закону України „Про зв'язок" від 16.05.1995 p., який діяв на момент укладення договору, Позивач був зобов'язаний здійснювати діяльність, яка підлягала ліцензуванню у сфері телекомунікацій, тільки за наявності ліцензій;

-          позивачем при укладенні договору № 010801 були порушені пп.. 1 п.2. ст. 30 Закону України „ Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000 р. який наголошує, що користування радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг суб'єктами господарювання здійснюється на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію;

-          згідно з п. 4 ст. 39 Закону України „ Про телекомунікації" Позивач, як оператор телекомунікацій, зобов'язаний надавати споживачам ( Відповідачу) вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають;

-          позивач, при укладанні договору № 010801 від 01.08.2001 р. не повідомив Відповідача про відсутність ліцензії на надання телекомунікаційних послуг, ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію радіообладнання, тобто істотні умови, вищеназваного договору, якими Відповідач керувався були змінені. Згідно п.1. ст. 638 Цивільного Кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договору даного виду. Своїми діями Позивач фактично вчинив правочин без відповідного дозволу ( ліцензії), що згідно ст. 652 Цивільного Кодексу України може вважатися підставою для розірвання договору.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та вважає її необґрунтованою. Суд першої інстанції при винесенні рішення вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення об'єктивно з дослідженням доказів та відповідно чинного законодавства України. Просить апеляційну скаргу не задовольняти, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2008р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 26.05.2008року, ухвалою суду від 26.05.2008 року розгляд справи був відкладений до 09.06.2008 року.

У зв'язку з черговою відпусткою судді Науменко І.М. та учбовою відпусткою судді Голяшкіна О.В. згідно розпорядження в.о. голови судової палати № 277 від 04.06.2008р. справа № 5/92-08 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого - Білецької Л.М.(доповідач), суддів –Прудніков В.В., Герасименко І.М.

У судовому засіданні відповідач підтримав доводи по апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення. Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу не задовольняти, рішення суду залишити без змін.

          Вислухавши думку представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, інші матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до умов договору № 010801 від 01.08.2001 р. на надання інформаційних послуг (п.1.1) позивач на замовлення відповідача виконав підключення до інформаційної мережі обладнання, що підтверджується актом виконаних робіт № 119/1 від 13.12.2001 p., підписаного представниками сторін на суму 50 490,00 грн.

Згідно додатку № 1 до Договору вартість договору складає 50 490,00 грн. одноразової виплати та 13 762,56 грн. щомісячної плати. Згідно Протоколу узгодження до Договору розмір щомісячної плати складає 6 881,28 грн.

Згідно додаткової угоди до Договору № 1 від 30.12.2004 р. оплата здійснюється на р/рахунок продавця в строк до 01.12.2005 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач свої зобов'язання щодо розрахунків по акту № 119/1 від 13.12.2001 р. виконав частково у сумі 37 490,00 грн., у зв'язку з чим 02.07.2007 р. за № 38/07 позивач надіслав відповідачу претензію про оплату заборгованості, яку відповідач отримав, але залишив без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 13 000,00 грн. боргу по договору в примусовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вказівок закону, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до суду доказів погашення заборгованості в сумі 13 000,00 грн. за Договором не надав.

Відповідно до п.5.1 Договору за затримку платежів за договором більш, ніж на один місяць замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.З ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 2 218,20 грн. пені за період з 10.06.2006 р. по 10.06.2007 р. згідно із п.5.1. умов договору № 010801 від 01.08.2001 р. на надання інформаційних послуг підлягає задоволенню частково за період з 10.06.2006 р. по 10.12.2006 р. в сумі 1 109,10 грн.

Також судова колегія погоджується з тим, що вимога позивача про накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача в якості забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки в порушення ст.66, 67 ГПК України позивач не надав доказів як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Тому суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку та застосував відповідне законодавство, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.            

  Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

    Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ніко-ТЕЛ”, м. Нікополь - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2008року у справі № 18/48-08 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Л.М.Білецька

Суддя                                                                                В.В.Прудніков

Суддя                                                                                І.М.Герасименко

З оригіналом згідно

Помічник судді                                         О.В.Водопоєнко