Рішення

від 05.06.2008 по справі 14/47пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/47пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.06.08 р.                                                                                                    Справа № 14/47пн                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокотгор",                 ЄДРПОУ 34990030, м.Донецьк

до відповідача  Донецької міської ради, ЄДРПОУ 26502957, м.Донецьк

про визнання права

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Д'яченко А.В.-по дов.

від відповідача: Головченко О.І.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокотгор", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецької міської ради, м.Донецьк про визнання права позивача на отримання в оренду земельної ділянки площею 9,06 га по вулиці Норильській (в районі ДК ім.Франко) у Кіровському районі м.Донецька для будівництва групи житлових будинків садибного типу, шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього права на отримання спірної земельної ділянки в оренду на умовах та в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №01/15-3456 від 05.06.2008р., в якому повідомив суд про відсутність предмету спору по цій справі, враховуючи ті обставини, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували відмову відповідача у оформленні відповідного договору оренди. Крім цього, за твердженням відповідача, передача в оренду земельних ділянок здійснюється виключно на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, внаслідок чого неправомірною є передача земельної ділянки в оренду згідно з рішенням суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

09.05.2007р. позивач звернувся до Донецького міського голови з заявкою про надання земельної ділянки, розташованої по вулиці Норильській (в районі ДК ім.Франко) у Кіровському районі м.Донецька для будівництва групи індивідуальних житлових будинків котеджного типу.

На підставі рішення Донецької міської ради від 30.09.2005р. №21/2 "Про затвердження правил забудови м.Донецька", рішення Донецького міського голови (віза) питання щодо надання позивачу в оренду земельної ділянки було передано на розгляд постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів.

22.11.2007р. постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів позивачу було надано акт вибору земельної ділянки, в якому зазначено, що земельна ділянка орієнтовною площею 9,06 га по вулиці Норильській (в районі ДК ім.Франко) у Кіровському районі м.Донецька є придатною для проектування та будівництва групи житлових будинків садибного типу.

Крім цього, позивачем також було отримано наступні дозволи та узгодження органів державної влади та місцевого самоврядування:

-          24.07.2007р. висновок №01/35-4972 Донецького міського управління земельних ресурсів про узгодження містобудівного обґрунтування;

-          27.07.2007р. узгодження №1681/07 Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції;

-          26.07.2007р. висновок №01-1/1036-з відділу культури Донецької міської ради;

-                   15.10.2007р. висновок №01/14-5548 Головного управління містобудування та архітектури про погодження місця розташування групи житлових будинків садибного типу;

-          17.12.2007р. висновок №2837/07 Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції;

-          24.12.2007р. висновок №05/3142 відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області;

-          25.12.2007р. висновок №01/35-9889 Донецького міського управління земельних ресурсів;

-          16.01.2008р. висновок №01-1/70-з відділу культури Донецької міської ради.

Таким чином, враховуючи викладене, за твердженням позивача, він має законні підстави на набуття в оренду земельної ділянки площею 9,06 га, для будівництва групи житлових будинків садибного типу по вулиці Норильській (в районі ДК ім.Франко) у Кіровському районі м.Донецька.

Листом №299 від 26.05.2008р. Донецькою міською радою було повідомлено позивача про неможливість передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Підставою для відмови в передачі позивачу земельної ділянки на праві оренди відповідачем вказано ті обставини, що внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" отримання права оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, на теперішній час відбувається виключно на аукціонах.

Як вказує позивач, бездіяльність органів місцевого самоврядування щодо оформлення документів на відведення спірної земельної ділянки в оренду є необґрунтованою та незаконною, внаслідок чого позивачем заявлені вимоги про визнання за ним права на отримання в оренду земельної ділянки площею 9,06 га, розташованої по вулиці Норильській (в районі ДК ім.Франко) у Кіровському районі м.Донецька, для будівництва групи житлових будинків садибного типу, шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №01/15-3456 від 05.06.2008р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності з п.3 глави 2 частини 3 додатку „Правила забудови міста Донецька” до рішення Донецької міської ради №23/17 від 16.12.2005р. особа, зацікавлена у відведенні земельної ділянки для будівництва, звертається з клопотанням про погодження місця розташування об”єкта до Донецької міської ради.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до Донецького міського голови, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Таким чином, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви.

Крім цього, згідно Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004р. №427 юридична особа, заінтересована у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень якої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки, яка реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів (далі - комісія), утвореній відповідною радою або держадміністрацією.

Результати роботи комісії оформляються актом вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, який підписується головою і членами комісії, скріплюється печатками і разом з матеріалами, що використовувалися під час його складання, передається юридичній особі, для подання до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації з метою прийняття відповідного рішення.

Внаслідок внесення змін Законом України від 28.12.2007р. N107-VI до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України, набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, має здійснюватись виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Проте, за висновками суду, правовідносини щодо оренди землі виникли між органами місцевого самоврядування та позивачем з моменту подання клопотання щодо надання в оренду спірної земельної ділянки, тобто, до набрання чинності змінами до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.4 п.3 мотивувальної частині рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 норми ст.58 Конституції України можуть розповсюджуватись на юридичні особи.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість розгляду документів з відведення позивачу спірної земельної ділянки у зв'язку із внесенням змін до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" є необґрунтованими та такими, що порушують права позивача на оренду земельної ділянки.

Крім цього, як було зазначено в рішенні Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 2 та пункту 8 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

З урахуванням викладеного, положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими, зокрема, було внесено зміни до Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі” на момент розгляду спору втратили чинність.

Відповідно до ч.6 ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла при подачі позивачем заявки на оренду землі, проведення відповідними органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки вимагається у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки.  

Одночасно, за змістом матеріалів справи, стосовно оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Донецьк, Кіровський район, вул.Норильська, була подана тільки одна заявка -  Товариства з обмеженою відповідальністю „Прокотгор”. Відповідачем вказані обставини не спростовані,  доказів подання заявок іншими особами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи, що позивач є єдиною особою, яка реалізувала своє право на оренду спірної земельної ділянки, проведення аукціону  або конкурсу  щодо набуття права оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Донецьк, Кіровський район, вул.Норильська, нормами ст.16 Закону України "Про оренду землі" не передбачено.

Відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За висновками суду, порушені права позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України.

Зокрема, згідно з вказаною статтею захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся до Донецького міського голови в передбаченому законодавством порядку з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду з наданням для цього необхідних документів.

Листом №299 від 26.05.2008р. Донецької міської ради було повідомлено позивача про неможливість передачі в оренду спірної земельної ділянки, внаслідок чого, посилання відповідача на відсутність предмету спору по цій справі судом до уваги не приймаються.

При цьому, посилання відповідача на неправомірність позовних вимог у зв'язку з відсутністю відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду спірної земельної ділянки суд вважає безпідставними, враховуючи, що предметом позовних вимог є визнання права позивача на оренду спірної земельної ділянки в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокотгор", м.Донецьк з заявкою до Донецького міського голови.

Тобто, рішенням суду фактично визначається порядок отримання позивачем земельної ділянки в оренду, проте, рішення суду безпосередньо не є документом, на підставі якого позивач отримує в оренду спірну земельну ділянку.

За таких обставин, суд вважає позов до відповідача обґрунтованим, внаслідок чого позовні вимоги про визнання права позивача на отримання в оренду земельної ділянки площею 9,06 га для будівництва групи житлових будинків садибного типу, розташованої по вулиці Норильській (в районі ДК ім.Франко) у Кіровському районі м.Донецька шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови, підлягають задоволенню.

При визначенні підвідомчості цієї справи господарським судам суд виходив з того, що між сторонами існує спір про право позивача на отримання в оренду спірної земельної ділянки.

Тобто, правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у позивача права на оренду носять договірний характер.

При цьому, відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкт господарських відносин.

Враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача , судові витрати підлягають віднесенню на останнього в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокотгор", м.Донецьк до Донецької міської ради задовольнити повністю.

Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокотгор", м.Донецьк на отримання в оренду земельної ділянки площею 9,06 га, розташованої по вулиці Норильській (в районі ДК ім.Франко) у Кіровському районі м.Донецька для будівництва групи житлових будинків садибного типу шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокотгор", м.Донецьк з заявкою до Донецького міського голови.

Стягнути з Донецької міської ради, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокотгор", м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 05.06.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 05.06.2008р.

               Суддя