Ухвала

від 19.07.2011 по справі 5019/1369/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/1369/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"19" липня 2011 р.                                                                            Справа  № 5019/1369/11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос»

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Соланум»                 

про стягнення заборгованості в розмірі 220336 грн. 07 коп.

                                                                                                               Суддя  Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник Зіміна О.В. (довіреність №2 від 04.01.2011 року);

від відповідача : представник не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Соланум»про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 220336,07 грн., з яких: 214060,00 грн. основного боргу, 1759,40 грн. трьох відсотків річних, 4516,67 грн. інфляційних втрат. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.   

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки в суд не повідомив. Ухвала з призначенням справи до розгляду повернулась до господарського суду з відміткою пошти «за даною адресою адресат не значиться».

Відповідно до положень ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.      

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткових накладних №УГ-0000447 від 11.04.2009 року, №УГ-0000438 від 10.04.2009 року, №УГ-0000791 від 22.05.2009 року, №УГ-0000990 від 17.07.2009 року, та Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №27 від 10.04.2009 року, №125 від 22.05.2009 року, №17 від 17.07.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос»передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Соланум»товар в кількості, асортименті, за цінами, на загальну суму 214060,00 грн..    

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1  цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України  договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.     

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про оплату товару №114 від 15.03.2011 року, проте відповідач відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України  у семиденний строк з дня пред'явлення претензії не оплатив заборгованість перед позивачем.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу за період з 23.03.2011 року по 01.07.2011 року нараховано 3% річних в розмірі 1759,40 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4516,67 грн.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 214060,00 грн. основного боргу, 1759,40 грн. трьох відсотків річних, 4516,67 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосопдарське підприємство «Соланум»  (35220, Рівненська область, Демидівський район, с.Лопавше, вул.Зелена, 31, код ЄДРПОУ 34134212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос»  (33024, м.Рівне, вул.Соборна, 370в, код ЄДРПОУ 30946915) 214060,00 грн. основного боргу, 1759,40 грн. трьох відсотків річних, 4516,67 грн. інфляційних втрат,  2203,36 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                              Мамченко Ю. А.

  Повний текст рішення суддею підписаний  «25»липня 2011 року