Рішення

від 04.04.2008 по справі 5/23-08-919

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04"

квітня 2008 р.

Справа  № 5/23-08-919

За

позовом:  Фізичної особи -підприємеця ОСОБА_1

До

відповідача: Орендного

підприємства "ТАІСА" 

3-тя

особа: Одеська

товарна біржа

про визнання дійсним

біржового контракту, визнання права власності та зобов'язання зареєструвати

право власності 

Суддя      Могил С. К.

Представники:

Позивача:

ОСОБА_2. за довіреністю

Відповідача:

не з'явився

Третьої

особи: не з'явився

Суть

спору: Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з

позовною заявою до Орендного підприємства "ТАІСА" про визнання

дійсним біржового контракту № 418/08 від 17.01.2008 року щодо купівлі-продажу

нерухомого майна -павільйону ПТ-30, визнання права власності за ФОП ОСОБА_1. на

павільйон ПТ-30, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання КП „ОМБТІ

та РОН” зареєструвати право власності на павільйон ПТ-30, який розташований за

адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач

відзив на позов не надав, але надав до суду заяву в якій з позовом погодився та

просив суд розглянути справу без його участі.

Третя

особа надала до суду заяву в якій також з позовом погодилась та просила

розглянути справу без участі представника третьої особи.

Дослідивши

матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю

відповідача та третьої особи в порядку ст. 75 Господарського процесуального

кодексу України, за наявними в ній матеріалами. 

Розглянувши

матеріали справи, суд встановив:

25.11.1994

року між Міським комітетом приватизації Міської ради народних депутатів м.

Одеси та Орендним підприємством "ТАІСА" був укладений договір

купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1. Згідно акту прийому - передачі комунального майна від 22.12.1994 року

№79, майновий комплекс розташований у АДРЕСА_1був прийнятий Орендним

підприємством "ТАІСА".

В

наступному, між Орендним підприємством "ТАІСА" та Фізичною

особою-підприємцем   ОСОБА_1 17.01.2008

року був укладений Біржовий контракт № 418/08. Відповідно до пункту 1

укладеного Біржового контракту Орендне підприємство "ТАІСА"

зобов'язалось передати у власність, а ФОП ОСОБА_1. оплатити та прийняти товар,

а саме павільйон ПТ-30 (відповідно до технічного паспорту від 27.03.2001 року

павільйон ПТ-30 загальною площею 48,7 кв. м., що складається з торговельного

залу, коридору, підсобного приміщення і туалету та розташований за адресою:

АДРЕСА_1). У відповідності до п. 3 Біржового контракту товар становиться

власністю покупця після оплати за товар.

Як

встановлено судом та не заперечується сторонами по справі та третьою особою

позивач виконав свої обов'язки передбачені Біржовим контрактом перед

відповідачем у повному обсязі.

За

твердженням позивача, до теперішнього часу - 24.03.2008 року (дата надходження

позовної заяви до господарського суду Одеської області) на його вимоги

відповідачем не здійснено жодних кроків для нотаріального посвідчення Біржового

контракту № 418/08 укладеного 17.01.2008 року між Орендним підприємством

"ТАІСА" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як це вимагає діюче

законодавство України, що зумовило його звернутись до суду.

Відповідно

до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона

(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність

другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти

майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 334 Цивільного

Кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором

виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або

законом.

Розглядаючи

позовні вимоги позивача, судом було встановлено, що укладений правочин за

своїми ознаками є договором купівлі - продажу нерухомого майна, який,

відповідно до Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому нотаріальному

посвідченню.

Так,

згідно ст. 657 Цивільного Кодексу України договір купівлі - продажу земельної

ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого

нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному

посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно

до ч.2 ст. 220 Цивільного Кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх

істотних умов договору, що 

підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове

виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального

посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне

нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Також у відповідності до ст.

15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного

Кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів

можуть бути, зокрема визнання права та припинення дії, яка порушує право.

Власник

майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування

та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного Кодексу України). За

приписами ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити

позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не

визнається іншою особою.

Досліджуючи

матеріали справи, з огляду на приписи чинного законодавства, приймаючи до уваги

що позивач відповідно до умов Біржового контракту від 17.01.2008 року виконав

свої зобов'язання, а відповідач передав, і позивач прийняв павільйон ПТ-30,

загальною площею 48,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Орендного

підприємства "ТАІСА" про визнання Біржового контракту дійсним

підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 15, 16, 181, 220, 334, 526, 655

Цивільного Кодексу України, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та

наявними матеріалами справи.

          Частиною 1 ст. 32 Господарського

процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести 

ті  обставини,  на 

які  вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

За

таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази

та доводи сторін, суд вважає, що позивач набув у встановленому законом порядку

право власності на павільйон ПТ-30, загальною площею 48,7 кв.м., розташований

за адресою: АДРЕСА_1 і згідно чинного законодавства є власником придбаного за

біржовим контрактом майна і набуте ним право власності не заперечується.

Щодо

реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до п.1.3. Тимчасового

положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,

затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 6/5 та

зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28.01.2003 року за реєстраційним

№66/7387, з послідуючими змінами та доповненнями (далі по тексту Положення),

реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства

бюро технічної інвентаризації. У відповідності з додатком 1 до цього Положення,

яким визначені правовстановлюючі документи на нерухоме майно на підставі яких

здійснюється реєстрація прав власності за суб'єктами, до останніх відносяться у

тому числі рішення судів, третейських судів про визнання права власності на

об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти

нерухомого майна за конкретним суб'єктом.

У

відповідності до п.1.4 Положення, поняття державної реєстрації прав власності

на нерухоме майно передбачає собою внесення запису до Реєстру прав власності на

нерухоме майно у зв'язку із виникненням, існуванням або припиненням права

власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів

нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, коштом особи, що

звернулася до БТІ.

Закон

України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”

від 1 липня 2004 р. № 1952-1У регулює відносини, пов'язані з державною

реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та

правочинів щодо нерухомості. Відповідно до вимог ст. 19 цього Закону, якою

встановлений перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме

майно, рішення суду, стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих

прав, що набрали законної сили також визначено як підставу для державної

реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на

нерухоме майно, обмеження цих прав.         

Цим

Законом встановлено обов'язок місцевого органу державної реєстрації прав

провести реєстрацію у встановленому порядку. Таким чином, суд вважає, що вимоги

позивача про зобов'язання БТІ здійснити реєстрацію, в розрізі згаданого закону,

є такими, що задоволенню не підлягають. 

За

таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене та наявні у справі

документальні докази суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому

задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача

відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись

ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати дійсним Біржовий контракт №

418/08 від 17.01.2008 року укладений між Орендним підприємством

"ТАІСА" та Фізичною особою-підприємцем   ОСОБА_1 щодо купівлі -продажу павільйону

ПТ-30, загальною площею 48,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Стягнути з Орендного підприємства

"ТАІСА"  р/р 26001000418008 в

філії АКБ „ІмексБанк”, МФО 388584 (65010, м. Одеса, вул. пр-т. Адміральський,

42, код 20990252) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Інд. номер

НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) 28 (двадцять вісім) грн. 34 коп. держмита, 39 (тридцять

девять) грн. 34 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ

видати згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення

підписано 07.04.2008 року.

Рішення

господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання.

Суддя                                                                                      

Могил С.К.