Постанова

від 02.03.2007 по справі 9/134б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 02.03.2007                                                                                          

№ 9/134б

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 (дов. №

9564 від 14.12.2005 року);

від

інших кредиторів:

1)          товариства з обмеженою

відповідальністю “Ексім-Трейдінг” - Мухінський В.О. (дов. б\н від 03.01.2007

року);

2)          приватного підприємства

“Регіон-Ресурс” - Мартинюк І.Г. (дов. б\н від 25.10.2006 року);

3)          товариства з обмеженою

відповідальністю  “Агросфера Україна”

-  Волошин О.І. (дов. б\н від 05.02.2007

року);

відкритого

акціонерного товариства “Кредобанк” - Навроцькі Т.В. (дов. № 0644 від

25.07.2006 року);

 від боржника - Рамот І.І. (дов. № 1 від

01.02.2007 року);

з

участюрозпорядника майна - ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_1);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_3, м. Луцьк Волинської області

 на ухвалу Господарського суду Чернігівської

області від 24.11.2006

 у справі № 9/134б (Iвченко С.М.)

 за заявою                               Суб"єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3,м. Луцьк Волинської

області 

 до                                                   Закритого

акціонерного товариства "Бахмачконсервмолоко", м. Бахмач

Чернігівської області

 про                                                 

визнання банкрутом

 Суть ухвали і скарги:

Ухвалою

господарського суду Чернігівської області від 24 листопада 2006 року, яка

прийнята у справі № 9\134-б (суддя - С.М. Івченко), за заявою суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (надалі - Ініціюючий

кредитор, Підприємець) до закритого акціонерного товариства

“Бахмачконсервмолоко” (надалі - Боржник, Товариство) про визнання останнього

банкрутом, визнані кредитори до Боржника із відповідними сумами вимог,  а вимоги конкурсних кредиторів, які виникли

до порушення справи про банкрутство та не були заявлені, визначені такими, що

вважаються погашеними. При цьому, розпорядника майна Боржника зобов'язано

скласти реєстр визнаних судом вимог, скликати збори кредиторів та надати

рішення зборів кредиторів про обрання комітету кредиторів та пропозиції

щодо  наступної судової процедури (т. 5

л.с. 125-126).

Суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, не погоджуючись з прийнятою

ухвалою судом першої інстанції, звернувся до Київського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  скасувати цю ухвалу та прийняти нове рішення

про відмову у визнанні  кредиторських

вимог, а також винести окрему ухвалу, якою зобов'язати органи управління

Товариством припинити порушення законодавства. (т. 6  л.с. 3-4).

Представники

приватного підприємства “Регіон-Ресурс”, товариства з обмеженою

відповідальністю “Ексім-Трейдінг”, товариства з обмеженою відповідальністю

“Агросфера Україна”, відкритого акціонерного товариства “Кредобанк”, закритого

акціонерного товариства “Бахмачконсервмолоко” у судовому засіданні 26.02.2007

року не погоджуються з вимогами, що викладені Ініціюючим кредитором в

апеляційній скарзі, а тому просять залишити ухвалу господарського суду

Чернігівської області м. Києва від 24 листопада 2006 року без змін, а

апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у тому числі у

відзивах на апеляційну скаргу № 12\02 від 12.02.2007 року, № 09\02 від

09.02.2007 року, запереченні на апеляційну скаргу від 12.02.2007 року (т. 6

л.с. 36-40) та наданих поясненнях.

В

судовому засіданні 26.02.2007 року оголошено перерву до 02.03.2007 року об

11:00 год., яке було продовжено з участю представника товариства з обмеженою

відповідальністю  “Агросфера Україна” -  Волошина О.І. (т. 6 л.с. 48-50, 55).

Київський

апеляційний господарський суд відхиляє подане представником суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3  02.03.2007 року письмове клопотання №

01\03-01 від 01.03.2007 року про відкладення розгляду справи у зв'язку із

неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання 02.03.2007

року  та необхідністю надання додаткових

доказів у справі (т. 6 л.с. 54) з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст.

4-1  ГПК України господарські суди

розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим

Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків,

встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин

спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77  ГПК України у якості такої обставини

визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників

судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції

справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з

урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Між тим, з положень ст.

77 ГПК України вбачається, що неявка будь-якого учасника у судове засідання в

апеляційній інстанції у господарській справі не є безумовною підставою для

відкладення такого розгляду справи та розгляд справи відкладається лише у разі

неможливості вирішення справи - це по-перше. По-друге, відповідно до ст.ст. 33,

34, 43 ГПК України достатність наявних у справі доказів для розгляду

господарської справи по суті оцінюється господарським судом відповідно до ст.

43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом. Щодо посилання скаржника на неможливість явки

представника Ініціюючого кредитора в судове засідання по розгляду апеляційної

скарги останнього, апеляційний суд зазначає, що у визначеному клопотанні в

порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України не викладено жодних поважних причин

неможливості явки представника скаржника у відповідне судове засіданні та не

додано жодного належного доказу на підтвердження поважності причин неможливості

такої явки. До того ж, в клопотанні не зазначено про неможливість явки

безпосередньо Ініціюючого кредитора, який відповідно до ст.ст. 1, 28 ГПК

України також має право представляти свої інтереси в господарських судах. Щодо

посилання у згаданому клопотанні на необхідність надання додаткових документів

у справі до викладеного також слід додати, що в судовому засіданні 26.02.2007

року була оголошена перерва до 02.03.2007 року для прийняття постанови (т.  6 л.с. 48-50), тобто відповідно до норм ст.

74 ГПК України заслуховування представників сторін, подання та розгляд поданих

ними доказів у справі вже відбулось в судовому засіданні 26.02.2007 року, а

подання будь-яких доказів в судовому засіданні, у якому судом апеляційної

інстанції оголошується прийнята постанова у господарській справі господарським

процесуальним законодавством не передбачена. До того ж, у вищезазначеному

клопотанні не наведені підстави та обґрунтування з метою дотримання вимог ст.

101 ГПК України щодо порядку подання суду апеляційної інстанції додаткових

доказів у господарській справі.

Враховуючи,

що матеріали справи містять належні докази повідомлення Ініціюючого кредитора,

інших відсутніх кредиторів Боржника та Боржника 

про день і час судового засідання по розгляду апеляційної скарги Підприємця,

що підтверджується протоколом судового засідання від 26.02.2007 року та

розпискою від 26.02.2007 року  (л.с.

47-50), апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу

Ініціюючого кредитора без участі представників останнього та представників

інших відсутніх кредиторів Боржника та Боржника.

Заслухавши

усні пояснення представників Ініціюючого кредитора, інших кредиторів Боржника

та Боржника в судовому засіданні 26.02.2007 року, та представника кредитора -

товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера Україна” в судових

засіданнях, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою господарського суду Чернігівської

області від 17.04.2006 рокубуло порушено провадження у справі № 9\134-б про

банкрутство закритого акціонерного товариства “Бахмачконсервмолоко” за заявою

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в порядку Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом".

Кредиторами

у справі подані заяви із кредиторськими вимогами до Боржника, заявлениими у

відповідних сумах із обґрунтуванням підстав 

виникнення таких вимог (т. 1- т. 5).  

Ухвалою

господарського суду Чернігівської області від 24 листопада 2006 року визнані

кредитори до Боржника із відповідними сумами вимог,  а вимоги конкурсних кредиторів, які виникли

до порушення справи про банкрутство та не були заявлені, визначені такими, що

вважаються погашеними. При цьому, розпорядника майна Боржника зобов'язано скласти

реєстр визнаних судом вимог, скликати збори кредиторів та надати рішення зборів

кредиторів про обрання комітету кредиторів та пропозиції щодо  наступної судової процедури.

В

обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що реєстр

вимог кредиторів не складений, але Товариством наданні відзиви щодо заявлених у

справі кредиторських вимог. Також, місцевий суд зазначив, що вимоги кредиторів,

щодо яких відсутні заперечення з боку Боржника підлягають задоволенню та

включенню до реєстру вимог кредиторів; не підлягають включенню вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю

“Лосинівський маслосирзавод”, відкритого акціонерного товариства “Глобинський

маслосирзавод” та  товариства з обмеженою

відповідальністю “Арго”, як такі, заборгованість перед якими погашена в повному

обсязі, а вимоги відкритого акціонерного товариства “Хорольський

молочноконсервний комбінат  дитячих

продуктів” є поточними вимогами, що виникли під час процедури банкрутства

Боржника. Крім цього, суд першої інстанції не приймає заперечення Товариства

щодо частини вимог Ініціюючого кредитора та вимог Чернігівського лінійного

виробничого управління магістральних газопроводів дочірньої компанії

“Укртрансгаз”, оскільки заявлені вимоги щодо пені, річних та інфляційних

збитків не є штрафними санкціями і на них не розповсюджується  мораторій на задоволення вимог кредиторів.

При цьому, місцевий суд керувався ст.ст. 14, 15, 16, 23 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України  (т. 5 л.с. 125-126).

Між

тим, вказаний висновок суду першої інстанції в частині порядку розгляду вимог

конкурсних кредиторів та проведення попереднього засідання у справі про

банкрутство слід визнати як таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин,

що мають значення для справи, з 

недоведеністю обставин, що мають значення  для справи, які місцевий господарський суд

визнав встановленими, та невірним застосуванням 

норм  матеріального права (п.п. 1,

2, 4  ч. 1 ст. 104 ГПК України).

          За таких обставин, оскаржувана ухвала

суду першої інстанції підлягає 

скасуванню в частині порядку розгляду вимог конкурсних кредиторів та

проведення попереднього засідання, а апеляційна скарга, відповідно, частковому

задоволенню. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне, керуючись,

зокрема, ст.ст. 4-1, 106 ГПК України та ст. 14, 15 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

справу № 9\134-б передати на розгляд господарського суду Чернігівської області

для проведення попереднього засідання у встановленому Законом України "Про

відновлення платоспроможності  боржника

або визнання його банкрутом" порядку та визначеної процедури проведення

попереднього засідання у справі про банкрутство Боржника.

До

вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла враховуючи наступне:         

Згідно

до ч. 2 ст. 4-1  ГПК України  господарські суди розглядають справи про

банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням

особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею

4-3 ГПК України  визначено, що сторони та

інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення

поданими суду доказами. Господарський суд створює  сторонам та іншим особам, які беруть участь у

справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і

правильного  застосування законодавства.

Частиною

2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть

бути підтверджені іншими засобами доказування.

Частиною

1 ст. 99 ГПК України  встановлено, що в

апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у

першій інстанції  з урахуванням

особливостей, передбачених у цьому розділі.

Частиною

2 ст. 101 ГПК України  визначено, що  апеляційний суд не зв'язаний доводами

апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення

місцевого суду у повному обсязі.

Згідно

ч. 2 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського

суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на

рішення місцевого господарського суду.

Відповідно

до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" (надалі - Закон) мораторій на задоволення вимог

кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань

щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких

настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на

забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і

зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення

мораторію.

Пунктами

8, 9 ст. 3-1 Закону передбачено, що невиконання або неналежне виконання

обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що

завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для

анулювання його ліцензії. Про невиконання або неналежне виконання обов'язків,

покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу,

яка направляється державному органу з питань банкрутства. Невиконання або

неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з

цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути

підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх

обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно

до п.п. 4, 5 ст. 12 Закону  мораторій на

задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у

справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення

на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється

стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф,

пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання

грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів

(обов'язкових платежів). Мораторій на задоволення вимог кредиторів

застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у

зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому

частиною десятою статті 17 цього Закону.

Згідно

п.п. 9, 10 ст. 13 Закону розпорядник майна зобов'язаний, зокрема, розглядати

разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до

боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про

банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести

реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про

результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру

вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником. При здійсненні своїх

повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно,

враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Розпорядник майна несе

відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до

законодавства України.

Пунктами

13-15 ст. 13 Закону встановлено, що керівник або орган управління боржника

виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі

нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до

статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим

чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій,

уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна

боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає

понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Розпорядник майна не

має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім

випадків, передбачених цим Законом. Призначення розпорядника майна не є

підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Відповідно

до пунктів 1, 2 ст. 15 Закону попереднє засідання господарського суду

проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання

суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші

учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього

Закону.  У попередньому засіданні

господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо

яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до

реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить

ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які

включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається

дата проведення зборів кредиторів.

В

порушення вищезазначених норм законодавства суд першої інстанції  прийняв оскаржувану ухвалу та провів

попереднє засідання у даній справі про банкрутство з порушенням підстав,

порядку та процедури проведення попереднього засідання у справі про

банкрутство, а також без належного аналізу правомірності погашення  вимог деяких кредиторів, що відбулось під час

дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства  з наступних підстав.

З

положень вказаних норм вбачається, що проведення попереднього засідання та

розгляд заяв із вимогами кредиторів до боржника здійснюється за результатами

поданого розпорядником майна  реєстру

вимог кредиторів, вимог кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які

не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Також, апеляційний

суд враховує, що Законом передбачена процедура банкрутства боржника із

визначенням відповідних стадій, які мають відбуватись послідовно у встановлені

строки, а відповідно до  п. 11 ст. 11 та

п. 1 ст. 15 Закону попереднє засідання суду має відбуватись не пізніше трьох

місяців після дати проведення підготовчого засідання.

Як

вбачається з матеріалів справи та зазначено в тексті оскаржуваної ухвали

попереднє засідання у даній справі проведено місцевим судом за відсутністю

складеного належним чином розпорядником майна Товариства реєстру вимог

кредиторів, що відповідно до ст. 15 Закону є обов'язковим. При цьому, також

слід зазначити, що в тексті оскаржуваної ухвали зазначено, що незважаючи на

зобов'язання Боржника розглянути разом  з

розпорядником майна Товариства  заяви

кредиторів про грошові вимоги та скласти відповідний реєстр, ні Товариством, ні

розпорядником майна ОСОБА_2 відповідні вимоги суду першої інстанції, викладені,

зокрема, в ухвалі від 31.10.2006 року (т. 5 л.с. 63-64), виконані не були.  Між тим, судом першої інстанції незважаючи на

визначені порушення з боку розпорядника майна та Боржника,  не були враховані положення  ст.ст. 3-1, 12, 13 Закону щодо добросовісного

користування розпорядником майна своїми правами та сумлінного виконання

обов'язків, а питання про притягнення відповідальних осіб Товариства та

розпорядника майна Товариства - арбітражного керуючого ОСОБА_2 до

відповідальності або усунення від виконання обов'язків розпорядника майна

Товариства та призначення іншого 

арбітражного керуючого, як це передбачено п. 9 ст. 3-1 та п. 9 ст. 13

Закону   порушено, розглянуто та вирішено

не було. Розгляд  же поданих

кредиторами  у даній справі заяв із

вимогами до Товариства був здійснений без урахування вказаних порушень вимог

законодавства про банкрутство щодо виконання відповідальними особами Боржника

та розпорядником майна Боржника своїх обов'язків та процедури ведення,

складення та подання реєстру вимог кредиторів, за результатами розгляду якого в

попередньому засіданні місцевий суд має затверджувати відповідний реєстр та  вимоги відповідних кредиторів. Також, щодо

строку проведення судом першої інстанції попереднього засідання у даній справі

про банкрутство, визначеного п. 11 ст. 11 та п. 1 ст. 15 Закону,  при вирішенні питання про проведення

попереднього засідання у даній справі за відсутністю складеного належним чином

та поданого реєстру вимог кредиторів Боржника, місцевому суду, окрім визначених

порушень також слід було врахувати порушення встановленого вказаними нормами

тримісячного строку проведення попереднього засідання з дня проведення

27.04.2006 року підготовчого засідання у даній справі (т. 1 л.с. 23-24) з вини

осіб, зобов'язаних розглянути вимоги кредиторів, скласти та подати за

результатом такого розгляду відповідний реєстр вимог кредиторів Товариства.

Крім

цього, апеляційна інстанція звертає увагу на неналежність та необґрунтованість

висновку місцевого суду в оскаржуваній ухвалі щодо невключення та невизнання

вимог кредиторів, що були погашені після порушення провадження у даній справі

про банкрутство (товариства з обмеженою відповідальністю “Лосинівський

маслосирзавод”, відкритого акціонерного товариства “Глобинський маслосирзавод”

та товариства з обмеженою відповідальністю “Арго” - на загальну суму 321 230

грн. 07 коп.), оскільки такий висновок суду зроблений без врахування та без

аналізу положень ст.ст. 1, 12 Закону щодо порядку та наслідків введення

мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника, введеного ухвалою від

17.04.2006 року (т. 1 л.с. 1), а також без аналізу правомірності відповідних

дій керівників Товариства з урахуванням вимог пунктів 13-15 ст. 13 Закону та

обставин справи.

Викладене

свідчить, що місцевий суд розглянув вимоги кредиторів до Товариства  та прийняв за результатами розгляду  в судовому засіданні оскаржувану ухвалу з

порушенням норм щодо процедури банкрутства Боржника, з неповним з'ясуванням

обставин справи  та на підставі

неналежних доказів.

Таким

чином, вимоги Підприємця про скасування оскаржуваної ухвали про визнання та

включення до реєстру вимог кредиторів Боржника, що викладені в апеляційній

скарзі, з підстав, викладених у даній постанові обґрунтовані, підтверджуються

документами у справі та діючим законодавством.

Поряд

з цим, апеляційний суд вважає за необхідне відхилити апеляційні вимоги  про відмову у визнанні кредиторських вимог та

передати справу місцевому суду на розгляд для проведення попереднього засідання

із врахуванням судом першої інстанції під час здійснення провадження у справі

визначених у постанові порушень та викладених у даній справі обставин. Також,

апеляційний суд відхиляє апеляційні вимоги 

про винесення окремої ухвали та зобов'язання органів управління

Товариства припинити порушення законодавства, оскільки окрема ухвала виноситься

відповідно та в порядку ст. 90 ГПК України у разі виявлення господарським судом

(а не стороною у господарській справі) при вирішенні господарського спору

порушення законності або недоліків в діяльності підприємства, установи,

організації, державного чи іншого органу з урахуванням ст.ст.  33, 34 ГПК України щодо підтвердженності

належними доказами   виявлених

порушень. 

Враховуючи

викладене, керуючись ст.ст. 1, 3-1, 11, 12, 13, 15 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  та ст.ст. 4-1, 4-3, 4-4, 4-7, 32, 33, 34, 43,

69, 74, 77, 91, 94, 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу

України, апеляційний господарський суд, ---

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_3 задовольнити частково.

2.          Ухвалу господарського суду

Чернігівської області від 24 листопада 2006 року  у справі № 9\134-б скасувати в частині

порядку розгляду та визнання вимог конкурсних кредиторів та проведення

попереднього засідання у справі про банкрутство.

3.          Справу № 9\134-б передати на розгляд

господарського суду Чернігівської області.

4.          В іншій частині апеляційну скаргу

залишити без задоволення.

5.          Справу №  9\134-б повернути до господарського суду

Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Коваленко

В.М.

 Судді                                                                                         

Вербицька О.В.

Пантелієнко  В.О.

 07.03.07 (відправлено)