Рішення

від 03.08.2011 по справі 5015/3573/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11                                                                                           Справа№ 5015/3573/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання  Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яричів», с. Старий Яричів Кам’янка-Бузького району  Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «7 Сервіс», с. Великий дорошів Жовківського району  Львівської області

про:  стягнення заборгованості в розмірі 549411 грн. 82 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:  ОСОБА_1-  представник на підставі довіреності № 1 від 20.06.2011 року;

відповідача: не з’явився.

Ухвалою господарського суду від 30.06.2011 року прийнято до розгляду  позовну заяву від 29.06.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 549411 грн. 82 коп., порушено провадження  та призначено справу до розгляду на 20.07.2011 року. Ухвалою господарського суду від 20.07.2011 року  розгляд справи було відкладено на 03.08.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представнику позивача роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22  Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 03.08.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав. Подав перерахунок нарахованої пені, відповідно до якого розмір пені складає 32174 грн. 37 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, доказів повної чи часткової сплати боргу не подав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Відповідно до ст. 75  Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

03.08.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 05.08.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Яричів»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «7 Сервіс»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 520632 грн. 49 коп. боргу, з яких: 397889 грн. 72 коп. сума основного боргу, 44166 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 32174 грн. 37 коп. пені та 46402 грн. 27 коп. 12 % річних.

Позивач вказує, що між ним та відповідачем 22.12.2009 року було укладено дистриб’юторський договір № 01-22/12, на підставі якого позивач поставляв відповідачу товар, за який відповідач зобов‘язався розрахуватися на умовах, визначених договором.

Позивач зазначає, що станом на 03.08.2011 року борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 397889 грн. 72 коп. Сума позову із врахуванням 44166 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 32174 грн. 37 коп. пені та 46402 грн. 27 коп. 12 % річних складає 520632 грн. 49 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 22  грудня 2009 року було укладено дистриб’юторський договір, відповідно до якого позивач (постачальник згідно договору) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити відповідачу (дистриб’ютор згідно договору) у власність товари, а  відповідач зобов‘язався приймати поставлені товар, здійснювати подальший їх продає та за результатами роботи надавати постачальнику звіти в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, які є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач в період з 07.05.2010 року по 25.06.2010 року поставляв відповідачу товар на загальну суму 397889 грн. 72 коп., що підтверджується відповідними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.4 договору дистриб’ютор  здійснює оплату за перші дві партії поставлених товарів шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14-ти календарних днів з дати поставки товарів. За наступні партії поставлених товарів оплата проводиться протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товарів.

Оскільки за отриманий товар відповідач не розрахувався, на момент подання позову його борг перед позивачем складає 397889 грн. 72 коп.  Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути із відповідача 32174 грн. 37 коп. пені нарахованої на підставі п. 5.1 договору та 12 % річних нарахованих на підставі п. 5.2  договору, а також згідно ст. 625 Цивільного кодексу України 44166 грн. 13 коп. інфляційних втрат.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). В процесі укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо о усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. На основі викладеного можна зробити висновок про те, що під час укладення господарських договорів (в даному випадку договору про надання послуг) сторони є вільними і на свій розсуд визначають будь-які умови договору. Дана правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09-2056, а саме, суд вказав, що суб’єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання зобов’язань встановленням окремого виду відповідальності –договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань. Єдина вимога є та, що цей договір або його умови не повинні суперечити законодавству України. Як зазначає стаття 627 Цивільного кодексу України під поняттям «свобода договору»розуміється, що сторони є вільними: 1) в укладенні договору, 2) у виборі контрагента, 3) у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Дані положення і було дотримано сторонами при укладенні та підписанні дистриб’юторського договору № 01-22/12 від 22.12.2009 року, зокрема в п. 5.2 щодо 12% річних від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов’язково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

Враховуючи наведене, а також уточнення позивачем позовних вимог, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 397889 грн. 72 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 397889 грн. 72 коп. основного боргу, 44166 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 32174 грн. 37 коп. пені та 46402 грн. 27 коп. 12 % річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеними вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 610, 627 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «7 Сервіс», вул. Львівська, 24, с. Великий Дорошів Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 36587169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яричів», с. Старий Яричів Кам’янка-Бузького району  Львівської області (код ЄДРПОУ 34928161) 397889 грн. 72 коп. основного боргу, 44166 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 32174 грн. 37 коп. пені, 46402 грн. 27 коп. 12 % річних, 5494 грн. 11 коп. сплаченого державного мита та 224 грн. 20 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                             Матвіїв Р.І.