Рішення

від 17.06.2008 по справі 36/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом    Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю “Масінвест-Україна»

Про                звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

                                                                                               Суддя     Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури         Самардак А.В. –посвідчення №2 від 09.01.2008р.

Від позивача               Кохан А.І. - по дов. №225-КР-506  від 28.05.2008р.

Від відповідача          не з”явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

         На розгляд Господарського суду м. Києва переданий  позов Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Масінвест –Україна” звільнити  земельну ділянку площею 80 кв.м.  по вул. Ярославська, 5/2  та привести земельну ділянку у приданий для використання стан та повернути вказану земельну ділянку в користування Київській міській раді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Масінвест –Україна”самовільно, без правовстановлюючих документів займає земельну ділянку площею 80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2 під розміщення літнього майданчика.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2008р. порушено провадження у справі № 36/345, розгляд справи було призначено на 09.06.2008р.

         Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2008 р. в зв»язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено до 17.06.2008 р.

         Київська міська рада в наданих письмових поясненнях позов підтримує повністю та зазначає, що рішення про надання відповідачу земельної ділянки за адресою: м. Київ, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2 не приймалось, у відповідача відсутні будь-які документи, що посвідчують право власності або право користування вищезгаданою земельною ділянкою. Факт самовільного заняття земельної ділянки підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який складений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області та долучений до матеріалів справи.

        Представники прокуратури та позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримали повністю.

        В судове засідання 17.06.2008 р. відповідач повторно не з»явився з невідомих суду причин, представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

       Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

        Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача  не надходило.

        Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників прокуратури та позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

           Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

       Відповідно до ст. 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

      Рішенням Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000. “Про передачу окремих повноважень районним у місті Києві радам з питань регулювання земельних відносин” зобов'язано районні у м. Києві ради здійснювати контроль за використанням та охороною земель, додержанням земельного законодавства, та приймати рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель і споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування.

      Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 1778 від 07.05.2008 р., проведеною Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області встановлено, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 80 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2, у Подільському районі під розміщення літнього майданчика.

      У зв'язку з вищезазначеним, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області було складено протокол про адміністративне правопорушення № 01778/36 від 07 травня 2008 р. та видано припис № П 1778/36 від 07 травня 2008 р. про усунення виявленого порушення.

Відповідно до ст.121 Конституції України, представництво інтересів держави в суді покладено на органи прокуратури. Згідно із ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

     Оскільки, відповідачем вищезазначені правопорушення не усунуто, заступник прокурора в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом та просив зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 80 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2.

     Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право  оренди земельної ділянки виникає:  після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

      Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

       Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право   посвідчується   державним   актом   встановленої   форми   або договором, який реєструється відповідно до закону.

       Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

      Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської Ради.

      Отже, відповідач, не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права власності або права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2 у Подільському районі безпідставно та неправомірно користується вказаною земельною ділянкою.

      Відповідно до статті 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.  

         Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

         Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві  здійснюється Київською міською радою.

           Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об"єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

           Статтею 9 Земельного кодексу України, визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.   

         Згідно п. 5 ст. 16 Закону  України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права  суб"єкта  комунальної власності здійснюють відповідні ради.

          Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України  підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

        Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач безпідставно займає земельну ділянку, чим порушує інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання.

Слід зазначити, що відповідно до частини 3 пункту 1 статті 211 Земельного кодексу України у разі самовільного зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ст. 33 Господарського  процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Відповідач належних доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою суду не надав.

Враховуючи вищевикладене,  суд приходить до висновку, що позовні вимоги  є обгрунтованими, а  тому  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України,  підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

           Враховуючи викладене  та керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

           Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Масінвест-Україна»(04070, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, к. 1; ідентифікаційний код 34817734) звільнити земельну ділянку площею 80 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2.            

         Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Масінвест-Україна»(04070, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, к. 1; ідентифікаційний код 34817734) привести  земельну ділянку площею 80 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 5/2  у придатний для використання стан та повернути зазначену земельну ділянку Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883143).

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Масінвест-Україна»(04070, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, к. 1; ідентифікаційний код 34817734) в Доход Державного бюджету України  85 грн. державного мита.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Масінвест-Україна»(04070, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, к. 1; ідентифікаційний код 34817734) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”.

           Після набрання рішенням законної сили видати накази.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя