Постанова

від 30.05.2008 по справі 27/294-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

27/294-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 травня 2008 р.                                                                                    № 27/294-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХарківської міської ради      

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від  21.01.2008 року

у справі№27/294-07 господарського суду Харківської області   

за позовомХарківської міської ради

доАТ “Концерн АВЕК та Ко”

пророзірвання договору оренди,  

за участю представників сторін від:

позивачів:Осипова Н.В. –за довіреністю від 10.12.2007р.

відповідача:Яровіков Р.О. –за довіреністю від 23.04.2008р., Турчин С.О. –за довіреністю від 21.05.2008р.

В судовому засіданні 28.05.2008р. оголошувалась перерва до 30.05.2008р., відповідно до ст.77 ГПК України, про що учасники процесу повідомлені.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2007р. (суддя Мамалуй О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2008р. (судді Бондаренко В.П. –головуючий, Лакіза В.В., Шепітько І.І.), в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі від 16.01.2004р., укладеного між Харківською міською радою та АТ “Концерн АВЕК та Ко”, відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради від 24.09.2003р. №187/03 АТ “Концерн АВЕК та Ко” надано в оренду земельну ділянку площею 0,7199га по вул. Олени Стасової, 17 для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки з боксами та адміністративно-побутовими приміщеннями строком до 24.09.2028р.

На підставі даного рішення було укладено договір оренди землі між Харківською міською радою та АТ “Концерн АВЕК та Ко” від 23.12.2003р. та зареєстровано 16.01.2004р. реєстровий №6608/04.

За умовами п.1.2 вказаного договору встановлено, що земельна ділянка надається в оренду строком до 24.09.2028р. для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки з боксами та адміністративно-побутовими приміщеннями.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання спірного договору, посилаючись на те, що частина орендованої земельної ділянки площею орієнтовно 0,1200га використовується відповідачем для торгівлі непродовольчими товарами, тобто використовується з порушенням цільового призначення, що є порушенням умов договору оренди та чинного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що Актом обстеження спірної земельної ділянки від 13.06.2007 року не встановлені будь-які порушення земельного законодавства з боку відповідача, а вказано про те, що частина земельної ділянки використовується для торгівлі непродовольчими товарами. При цьому суди дійшли висновку, що передбачене договором  використання спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки з боксами та адміністративно-побутовими приміщеннями, не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди.

Стаття 32 Закону України “Про оренду землі” передбачає, що в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди попередніх інстанцій встановили недоведеність позивачем у встановленому процесуальному порядку обставин нецільового використання земельної ділянки відповідачем та істотного порушення умов договору.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Стосовно вимог позивача про вилучення з користування відповідача земельної ділянки, судова колегія Вищого господарського суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій  про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. В даному випадку землекористування здійснювалось на підставі договору оренди.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій  про відмову в задоволенні позову, оскільки фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій  на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до переоцінки поданих доказів, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2008р. у справі  №27/294-07 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

    А.Уліцький