Постанова

від 04.06.2008 по справі 46/338

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

46/338

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 46/338  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на рішенняГосподарського суду м. Києва

від06.08.2007р.

у справі№46/338

Господарського судум. Києва

за позовомПрокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулівер Компані"

проприпинення суб'єкта господарювання

за участю представників

- позивача:не з'явився

- відповідача:не з'явився

- особи, яка подала касаційну скаргу:

Посвистака С.М. (довіреність №17235/9/10-209 від 25.12.07р.)

- прокурора:не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженим рішенням Господарського суду м. Києва від 06.08.2007р. (суддя Шабунін С.В.) вказаний позов задоволено, постановлено припинити Товариство з обмеженою відповідальністю "Гулівер Компані", як юридичну особу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулівер Компані" до Державного бюджету України 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; копію рішення надіслати державному реєстратору Печерської районної в м. Києві державної адміністрації для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення та для здійснення заходів по ліквідації юридичної особи у встановленому законом порядку.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва просить скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони та прокурор не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач зареєстрований позивачем 26.10.2005р., про що зроблено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №1 070 102 0000 013857, з місцезнаходженням за адресою: м. Київ, б-р Ліхачова, 1/27, та присвоєно ідентифікаційний код 33784326. Зазначена адреса вказана як місцезнаходження відповідача також в довідці Головного управління статистики у м. Києві, свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.12.2005р. та довідці про взяття на облік платника податків від 31.10.2005р.

Судом також встановлено, що з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №13-4814/3 від 17.07.2007р. вбачається що відповідач не повідомляв орган реєстрації про зміни в установчих документах, і станом на день вирішення спору місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, б-р Ліхачова, 1/27, однак відповідно до Акту відсутності підприємства за юридичною адресою від 29.05.2007р., складеного ст. о/у ОРР УОЗСПБ УПМ ДПА в м. Києві Мельник А.О., та о/у ВОССПБ УОЗСПБ УПМ ДПА в м. Києві Василенко Л.Ю., відповідач за адресою, зазначеною в установчих документах не знаходиться, договору оренди з підприємством, що знаходиться за даною адресою, не укладав.

Прокурор дійшовши до висновків про наявність у зв'язку з викладеним правових підстав для скасування державної реєстрації та ліквідації відповідача у примусовому порядку 07.06.2007р. звернувся до господарського суду з позовом про припинення відповідача.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що даний спір підвідомчий господарським судам.

Про те з такими висновками не можна погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи  (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють  підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином судом не враховано, що у прокурора не було правових підстав звертатись до господарського суду з даним позовом, а у суду відсутні такі підстави для розгляду даного спору у порядку господарського судочинства оскільки відповідно до вказаної норми права законодавчими актами України не передбачено можливості звернення з даним позовом до господарського суду державними органами.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено спори, підвідомчі господарським судам.

З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, органи державної влади за порушення закону можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.

Відповідно до приписів ст.59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється, зокрема, шляхом його ліквідації за рішенням суду у випадках, передбачених цим Кодексом (ч.1). Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

З контексту статті 17 КАС України випливає, що справою адміністративної юрисдикції є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт є законодавчо уповноваженим здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, останні ж, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Таким чином позов у даній справі пред'явлений прокурором інтересах держави в особі Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, яка у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.

Суд першої інстанції, проаналізувавши суб'єктний склад та характер правовідносин, помилково відніс до юрисдикцій господарських судів спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Печерської районної у місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулівер Компані" про припинення юридичної особи. Суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить про те, що вони є публічно-правовими, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, даний спір в порушення зазначених вимог процесуального закону розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України.

При цьому належить враховувати, що відповідно до приписів п.6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (абзац 1). Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту (абзац 5).

Таким чином враховуючи викладене, оскаржене судове рішення є незаконним, а відтак підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для виконання вимог розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2007р. у справі №46/338 скасувати, справу передати до суду першої інстанції для виконання вимог розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало