Рішення

від 20.08.2007 по справі 3281.4-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3281.4-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

20.08.2007Справа №2-15/3281.4-2007

За позовом Приватного виробничо-торговельного підприємства „Інвек” (69037, м. Запоріжжя, вул. 60 років Радянської України, 43А)

До відповідача Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс”, (Красногвардійський район, с. Котельніково, вул. Советська, 1-а)

Про стягнення 60404,95 грн.

                                                                                            Суддя ГС АР Крим   І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

          Від  позивача –  Пешехонова В.Є., довіреність № 12/07 від 11.06.2007 р., у справі

Від відповідача - не з'явився

Обставини справи: Рішенням господарського суду АР Крим від 11 січня 2002 р. у справі №2-3/1694-2002 р. був задоволений позов Приватного виробничо-торговельного підприємства „Інвек”, з Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс” на користь позивача стягнуто 59 178,33 грн. заборгованості, 1226,62 грн. пені, 604,05 грн. державного мита, 5200,00 грн. витрат за послуги адвоката та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення набрало законної сили.

30.05.2002 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс” про перегляд рішення ГС АР Крим №2-3/1694-2002 р. за нововиявленими обставинами.

У зазначеній заяві відповідач просив переглянути рішення ГС АР Крим у справі №2-3/1694-2002 від 11.01.2002 р. за нововиявленими обставинами, рішення ГС АР Крим від 11.01.2002р. у справі №2-3/1694-2002 скасувати, у позові Приватному виробничо-торговельному підприємству „Інвек” відмовити у  зв'язку з тим, що згідно сертифікатів якості, наданих ПВТП „Інвек”, висновку Львівського НДКІ ветпрепаратів та кормових добавок та Харківського інституту птаховодства позивачем поставлявся премікс „Panto P-4305” для птиці 0,5-процентний, виробництва Німеччини. Відповідно до довідки Запорізького пункту держветконтролю премікс 0,5% виробництва Німеччини на територію України позивачем не завозився. У судовому засіданні не досліджувалися питання, який премікс (0,5% або 1%) поставив позивач, однак це питання має істотне значення, оскільки імпортний препарат, завезений на Україну без належного оформлення, не може бути предметом подальшої купівлі-продажу.

Позивач – ПВТП „Інвек” заперечує проти перегляду рішення за нововиявленими обставинами та скасування рішення  за мотивами, що у судовому засіданні відповідач своєчасно доказів отримання 0,5 % преміксу не надав та позивач 0,5% премікс не поставляв.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.04.-22.04.2003 р. у справі №2-19/498.1-2003 рішення ГС АР Крим від 11.01.2002 р. залишене без змін за мотивами, що несвоєчасно подані докази не можуть бути підставою для розгляду справи за нововиявленими обставинами, накладні містять дані про кількість, ціну та асортимент товару, тоді як у договорі не має умов про концентрацію преміксу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2003 р. ухвала ГС АР Крим від 09.04-22.04.2003 р. залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 листопада 2003 р. ухвала ГС АР Крим від 09.04.-22.04.2003 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2003 р. скасовані, касаційна скарга відповідача задоволена частково та справа передана на новий розгляд до ГС АР Крим з огляду на те, що обставини про поставку 0,5 % преміксу стали відомі відповідачу у квітні 2002 р.

Справі був присвоєний номер 2-24/498.2-03 та вона була передана на розгляд судді Колосовій Г.Г.

02.02.2004 р. справа №2-24/2570.2-04 (2-24/498.2-03) резолюцією першого заступника голови господарського суду АР Крим Ковтун Л.О., у зв'язку з хворобою судді Колосової Г.Г.  була передана на розгляд судді Кураповій З.І.

Рішенням ГС АР Крим від 11.04.2005 р. було змінене рішення ГС АР Крим від 11.01.2002 р. по справі №2-3/1694-2002 та позов було задоволено частково.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 р. по справі №2-14/633.2-2005 апеляційна скарга ПВТП „Інвек” була залишена без задоволення, а рішення ГС АР Крим від 11.04.2005 р. по справі №2-14/633.2-2005 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2005 р. по справі № 2-14/633.2-2005 касаційна скарга ПВТП „Інвек” була задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 р. та рішення господарського суду АР Крим від 11.04.2005 р. були скасовані та справа була передана на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

10.11.2005 р. до Верховного суду України надійшла касаційна скарга від ППКП „Птахокомплекс” на постанову Вищого господарського суду України від 11.10.2005 р.

Ухвалою Верховного суду України від 22.12.2005 р. в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2005 р. по даній справі було відмовлено, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Рішенням ГС АР Крим від 17.04.2006р. у справі №2-9/5417.3-2006 заяву Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс” від 30.05.2002р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду АР Крим від 11.01.2002р. у справі 2-3/1694-2002 задоволено частково. Рішення ГС АР Крим від 11.01.2002р. у справі 2-3/1694-2002 змінено.

В частині стягнення з Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс” 627,90 грн. боргу, 16,51 грн. пені, 4,40 грн. інфляції та 1,03 грн. річних провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. вищезазначене рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з даною постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2006р. у справі №2-9/5417.3-2006р. касаційна скарга Приватного виробничо-торговельного підприємства „Інвек” задоволена частково, рішення господарського суду АР Крим від 17.04.2006р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. у справі №2-9/5417.3-2006 скасовано, матеріали справи передані до господарського суду АР Крим для нового розгляду.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач Племінне птахівницьке колективне підприємство „Птахокомплекс” звернувся з касаційною скаргою до Верховного суду України, в якій просить скасувати Постанову Вищого господарського суду України від 11.10.2006р. у справі №2-9/5417.3-2006р. та залишити в силі постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. та рішення господарського суду АР Крим від 17.04.2006р.

Ухвалою Верховного суду України від 04.01.2007р. у справі №2-9/5417.3-2006 було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2006р. у даній справі.

Резолюцією першого заступника голови господарського суду АР Крим Л.О. Ковтун розгляд даної справи доручено судді Іщенко І.А., справі привласнений № 2-15/3281.4-2007.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28.02.2007 р. вказана справа була прийнята у провадження судді І.А.Іщенко.

Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав у повному обсязі, посилається на те, що зобов'язання щодо оплати отриманого товару повинно бути виконане належним чином, а якщо відповідач вважає поставлений товар неналежної якості, йому слід було діяти в рамках статті 234 Цивільного кодексу УРСР.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті позовних вимог заперечує, просить у позові відмовити, посилається на те, що поставлений товар не підлягає оплаті , оскільки позивач не довів те, що виконав свої зобов'язання за договорами та поставив імпортний товар (премікс). Таким чином позивач не в праві вимагати оплати товару.

   Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу  України вказівки, що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін та з урахуванням вказівок, що  містяться  у постанові касаційної інстанції, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

06.06.2001 р. між Приватним виробничо-торговельним підприємством „Інвек” (Постачальник) (позивач) та Племінним птахівницьким колективним підприємством „Птахокомплекс” (Замовник) (відповідач) був укладений договір № 160/06/01 на поставку імпортних вітамінів та кормових добавок. (а.с. 8 Т.1)

11.06.2001 р. між Приватним виробничо-торговельним підприємством „Інвек” (Постачальник) (позивач) та Племінним птахівницьким колективним підприємством „Птахокомплекс” (Замовник) (відповідач) був укладений договір № 162/06/01 на поставку імпортних ветеринарних препаратів, вакцин, вітамінів та кормових добавок. (а.с. 9 Т.1)

Згідно з розділом 1 вказаних Договорів Постачальник поставляє Замовнику імпортні ветеринарні препарати, вакцини, вітаміни та кормові добавки (товар), а Замовник приймає та оплачує товар на умовах Договорів.

Розділом 2 договорів передбачено, що кількість, ціна та асортимент товару узгоджуються сторонами безпосередньо перед кожною поставкою. Підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту товару є відмітка уповноваженого представника замовника у накладній, яка містить посилання на договір.

По накладних № 3445 від 28.08.2001 р. (а.с. 10 Т.1) позивач поставив відповідачеві ветеринарну вітамінну мінеральну суміш премікс „ Рапtо Р" 4305 на суму 13200,00 грн., № 3697 від 11.09.2001 р. (а.с. 12 Т.1) - ветеринарну вітамінну мінеральну суміш премікс „Рапtо Р" 4305 на суму 14040,00 грн. та вітамінну суміш "AMINOVIT MIX VITAL" на суму 627,90 грн., № 3882 від 25.09.2001 р. (а.с. 14 Т.1) - ветеринарну вітамінну мінеральну суміш премікс „ Рапtо Р" 4305 на суму 9652,50 грн., № 4055 від 04.10.2001 р. (а.с. 16 Т.1) - вітамінну мінеральну суміш премікс „ Рапtо Р" 4305 на суму 14259,00 грн., разом на суму 51779,40 грн.

У накладних не вказане процентне відношення преміксу, однак вказане його найменування - премікс „Рапtо Р" 4305, тобто предметом поставки є премікс із зазначеним цифровим маркуванням.

28.09.2001   р.  був cкладений  акт відбору зразків №1   (а.с   165 Т.1) одержаного позивачем преміксу. Як вбачається з вказаного акту, він не містить належних відомостей про упаковку та пломбування проб. Крім того, суду не доведено того факту, що відповідачем для проведення дослідження був представлений саме той премікс, який йому поставив позивач за Договорами.

Відповідно до листа № 601-Л/ОЗ від 24.10.2001 р. (а.с. 166 Т.1) Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок якість представленого зразку преміксу „ Рапtо Р " 4305 містять показники, які відносяться до 0,5% преміксу.

В матеріалах справи є лист фірми "ХЛ Гамбургер Ляйстунгсфуттер" (Німеччина) від 21.03.2005 р., згідно якого цифровий код "4305" виготовленого ними премікса "Рапіо Р"4305 є внутрішньовиробничим кодом і не може свідчити про процентний вміст премікса. (а.с.77-78 Т.З)

Тобто для ввезення преміксу на територію України зазначення внутрішнього коду виробника не являється обов'язковим.

Відповідно до довідки Головного управління СБУ в АР Крим №76/36/29077 від 16.12.2004 р., позивач ввозив тільки три види преміксів: «Рапtо-Р», «Рапtо-В», «Рапtо-L» однопроцентних без будь-яких цифрових позначень. (а.с. 22-49 Т.3).

Відповідно до довідки Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок від 03.03.2004 р. №232-Л/08 на території України премікс «Рапtо Р» 4305 виробництва Німеччини не зареєстрований, дозволу на реалізацію та застосування даного преміксу ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок не надавав, маркування „4305" означає внутрішній код виробника, який не може дати відповідь про відсотковий вміст преміксу (а.с. 108 Т.2).

В основу заяви позивача про перегляд справи за нововиявленими обставинами покладений той факт, що позивач поставив відповідачу премікс імпортного виробництва, який, як він вважає, офіційно на територію України не завозився і відповідно не може бути предметом купівлі-продажу.

Представник відповідача в обґрунтування своєї заяви про перегляд рішення ГС АР Крим №2-3/1694-2002 р. за нововиявленими обставинами посилається на  порушення позивачем статті 14 Закону України "Про ветеринарну медицину", згідно якої не зареєстровані в Україні ветеринарні  препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки заборонено ввозити та використовувати.

Однак, суд зазначає, що вказаний висновок позивача є помилковим, оскільки на час поставки товару (серпень-жовтень 2001 року) Закон України "Про ветеринарну медицину" діяв в редакції від 25.02.1992р. № 2498 і стаття 14 вказаного Закону не містила будь-якої заборони на ввіз і використання незареєстрованих в Україні кормових добавок. Зміни внесено до статті 14 вказаного Закону тільки 15.11.2001 р., тобто вже після поставки вказаного товару і тому закон у новій редакції застосовуватися не може.

Отриманий премікс відповідач використав для годівлі птиці, претензій позивачу по його якості не пред'являв.

Факт отримання товару підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача у видаткових накладних, скріпленими печатками відповідача, без будь-яких заперечень по цінам, зазначеним у видаткових накладних, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, позивачем були виконані свої обов'язки за договорами, поставлений відповідний товар на загальну суму 51779,40 грн., відповідачем вказаний товар був отриманий, а тому немає правових підстав робити висновок, що такий товар оплаті не підлягає.

Відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, в результаті чого за ним склалася заборгованість  за поставлений позивачем товар у розмірі 51779,40 грн., що і послужило підставою для звернення Приватного виробничо-торговельного підприємства „Інвек” із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з пунктом 4.2. Договорів відповідач зобов'язаний оплатити кожну партію товару протягом 30 календарних днів з дати одержання, тобто строк оплати за суміш "АМІШУІТ МІХ УІТАЬ" наступив 11.10.2001 р.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу УРСР (у редакції 1963 р.), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за договорами № 160/06/01, № 162/06/01.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 51779,40 грн. заборгованості за поставлений товар, через що  вимоги позивача про стягнення з Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс” заборгованості у розмірі 51779,40 грн. обґрунтовані.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 7398,93 грн. та 3% річних у розмірі 133,06  грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс” інфляційних витрат у розмірі 7398,93  грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс”  3% річних у розмірі 133,06 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 1226,62 грн.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 Договорів сторони передбачили, що у разі прострочення оплати за поставлений товар Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,15% від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення оплати.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 1226,62 грн. судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявленої позивачем до відшкодування суми вартості послуг адвоката у розмірі 5200,00 грн. суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. у справі №1-17/2000.

Статтею 44 господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розглді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про адвокатуру» №2887-ХІІ від 19.12.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

В матеріалах справи наявне свідоцтво, що підтверджує право Прудивуса О.В. на зайняття адвокатською діяльністю. Також представником позивача був наданий суду договір про надання адвокатських послуг №2 від  26.11.2001 р., видаткові касові ордери від 08.01.2002 р. на суму 2600,00 грн. та від 09.01.2002 р. на суму 2600,00 грн.. (а.с. 93-94 Т.1)

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми адвокатських витрат у розмірі 5200,00 також визнані судом обгрунтованими.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що  Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що відповідачем перерахована платіжним дорученням № 02231 від 23.08.2005р. в рахунок погашення заборгованості згідно наказу ГС АРК від 14.07.2005 р. у справі №2-14/633 сума 713,02грн. (627,90грн. боргу, 16,51грн. пені, 4,40 грн. інфляції, 1,03грн. річних, 55,94 грн. витрат на послуги адвоката, 6,50грн. держмита і 0,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), то провадження у частині стягнення 627,90грн. боргу, 16,51грн. пені, 4,40 грн. інфляції і 1,03грн. річних, слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.08.2007 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 1-1 статті 80, 82-85, 112-114  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні заяви Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс” від 30.05.2002 р. про перегляд за нововиявленими  обставинами рішення господарського суду АР Крим по справі №2-3/1694-2002 відмовити.

2.          Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2002 р. по справі №2-3/1694-2002 змінити.

3.          Позов задовольнити частково.

4.          Стягнути з Племінного птахівницького колективного підприємства „Птахокомплекс”, (Красногвардійський район, с. Котельніково, вул. Советська, 1-а, код ЄДРПОУ 30025422) на користь Приватного виробничо-торговельного підприємства „Інвек” (69037, м. Запоріжжя, вул. 60 років Радянської України, 43А, код ЄДРПОУ 30293412) 51171,50 грн. основного боргу, 7394,53 грн. інфляційних витрат, 132,03 грн. річних, 1209,61 грн. пені, 5144,06 грн. витрат на послуги адвоката, 597,55 грн. державного мита, 68,26 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншій частині провадження у справі припинити.

6.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.