Постанова

від 27.05.2008 по справі 4161.2-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4161.2-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.05.2008Справа №2-19/4161.2-2008

За позовом – Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м.Сімферополь АР Крим

До відповідача – ВАТ «Старокримський», с.Первомайське Кіровського району АР Крим

Про стягнення 29407,00 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Дулі мова В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Еничева О.В., представник, довіреність № 04-5/7 від 03.03.2008 р.  

Від відповідача  – Сурмачевська О.Г., представник, довіреність б/н від 06.02.2008 р.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у розмірі 29407,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2005 року у справі 2-7/118 - 2005 (суддя Дугаренко О. В.) позов було задоволено, з відповідача  стягнуто 29407,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2005 року, апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2005 року у справі 2-7/118 - 2005 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2005 року касаційну скаргу позивача було задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 10 березня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2005 року скасовано.

Справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим судді Воронцової Н. В. з присвоєнням їй номеру № 2-27/1921.1-2005.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2006 року у справі №2-27/1921.1-2006 позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Старокримський" про стягнення 29107,00 грн., задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Старокримський», на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у розмірі 12603,00 грн. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Старокримський” державне мито у розмірі 126,00 грн. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Старокримський” 118,00 грн. судових витрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 р. апеляційну скаргу ВАТ «Старокримський» залишено без задоволення, апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено, рішення ГС АРК від 22.03.2006 р. у справі скасовано частково, позов задоволено та рішення викладено у новій редакції, а саме: стягнено з відкритого акціонерного товариства "Старокримський", Кіровський район, с. Первомайське, вул. Советська, 3 на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів  штрафні санкції у розмірі 29407,00 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.10.2006 р. касаційна скарга ВАТ «Старокримський» на рішення ГС АРК від 22.03.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 р. передана до Вищого адміністративного суду України.

Постановою Вищого господарського суду України касаційна скарга ВАТ «Старокримський» задоволена частково, рішення ГС АР Крим від 22.03.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 р. зі справи скасовано, справу передано до ГС АР Крим для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Справа передана на розгляд судді Мокрушина В.І.

Представники сторін відмовились від послуг перекладача.

Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи представникам сторін була вручена пам'ятка про права та обов'язки.

Розглянув матеріали справи,  суд –

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до  частини  1 статті 19  Закону  України  "Про  основи  соціальної захищеності   інвалідів   в   Україні"   від   05 липня 2001 року   №2606-111   (далі   -   Закон)   з подальшими   змінами  та  доповненнями,   для  підприємств   (об'єднань),   установ і  організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць  для забезпечення інвалідів у розмірі чотирьох відсотків  від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено Законом.

Відповідно до п.14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (далі - положення) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Таким чином, діючим законодавством України на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вибачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-П1 за 2003  рік,  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 450 осіб, у тому числі 357 осіб, що постійно працюють на підприємстві. Річний фонд оплати праці склав 189006,00 грн.

Згідно з Законом України "Про  основи  соціальної захищеності   інвалідів   в   Україні"   від   05 липня 2001 року   №2606-111, місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства   за   участю   представників    МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліду.

Пунктом 2 Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з рахуванням фізичних можливостей інваліда, воно може бути використано для його працевлаштування.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону з подальшими змінами та доповненнями, працевлаштування інвалідів, здійснюється органами Міністерства праці та соціальної політики України, органами місцевого самоврядування та громадських організацій інвалідів.

Як зазначається в частини 1 статті 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні ), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

У пункті 14 Положення визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) та потребу  в  працівниках",  затвердженою  наказом Державного  комітету статистики України від 06 липня 1998 року №244, звіт за формою №3-ПН надається підприємством, незалежно від форм власності і господарювання місцевому органу зайнятості 28 числа   щомісячно, у графі 4 ( з графи 2 ) проставляється наявність вільних робочих місць ( вакантних   посад)   у рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, відповідно до статті 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також, для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) визначається щодо кожної категорії громадян окремо за такими цифрами: 4 - інваліди.

В матеріалах справи наявний звіт за формою 3 - ПН станом на 28 листопаду 2003 року, згідно до якого, відповідач повідомив центр зайнятості про наявність 10 вакантних посад.

Управління праці і соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації у відповіді на запит повідомило, що у період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року, відповідач не надавав інформацію про наявність вільних вакансій на яких може використовуватися праця інвалідів. В Кіровський районний центр зайнятості дане підприємство за цей період інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, також не надавало.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав свого забов'язання щомісяця подавати звіт за формою №3-ПН місцевому органу зайнятості.

Окрім того, у судовому засіданні представник відповідача повідомив суд, що робочі місця для інвалідів не були атестовані.

Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема адміністративно-господарський штраф.

Нормами статті 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету уразі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Враховуючи норми пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ, суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено адміністративно-господарський штраф - окремий вид адміністративно-господарських санкцій.

Згідно статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

           Оскільки, позивач звернувся до суду 22 листопаду 2004 року, то, він звернувся у строк,  встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд вважає обґрунтованим посилання відповідача на те, що інваліди з приводу працевлаштування не зверталися і органи державної влади інвалідів для працевлаштування інвалідів на направляли, тому, відповідальності за не працевлаштування  інваліду, він не несе, не може бути прийнята до уваги, оскільки атестація не проведена, а робоче місце для інваліда вважається створеним тільки при працевлаштуванні інваліда. До того ж, він щомісяця не подавав звіти за формою 3 -ПН, і надав його тільки один раз в листопаді 2003 року.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно до звіту за формою 10-ПІ, наданого відповідачем, загальна середньо-облікова чисельність штатних робітників працюючих на відкритому акціонерному товаристві "Старокримський" у 2003 році, склала 450 осіб.

                Відповідно до пункту 3.2 Інструкції від 07 липня 1995 року №171 зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 07 серпня 1995 року за №287/823, середньооблікова  чисельність  працівників  за   звітний місяць  обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за  кожний  календарний  день  звітного  місяця, тобто  з  1  по  30  або  31  (для  лютого - по  28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні  і  ділення  одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Для правильного визначення середньооблікової  чисельності працівників необхідно вести щоденний облік чисельності працівників облікового  складу,  який  повинен  уточнюватися на основі наказів (розпоряджень) про  прийняття,  переведення  працівників  на  іншу роботу, припинення трудового договору тощо. Чисельність працівників  облікового  складу  за  кожний  день повинна  відповідати даним табельного обліку використання робочого часу (форма № Т-13),  на основі якого  встановлюється  чисельність працівників,  які  фактично  з'явилися  на  роботу,  та причини їх неявок.

                 Згідно до пункту 2.1 Інструкції,  до облікового складу включаються працівники, які фактично з'явилися на роботу,  включаючи тих,  які не працювали з причин простою; прийняті на  роботу  з  випробуванням.

                  Ці працівники повинні  включатися  в  обліковий  склад  з  першого дня виходу на роботу.

                 Прийняті  на  роботу  на  неповний  робочий  день  або неповний   робочий  тиждень.  У  обліковій  чисельності  зазначені працівники  враховуються  за  кожний  календарний  день  як   цілі одиниці,   включаючи   неробочі   дні  тижня,  що  обумовлені  при зарахуванні на роботу.

                 До цієї  чисельності  включаються також працівники,  які були переведені на  неповний  робочий  день  (тиждень)  за  ініціативою адміністрації.  Їх  рекомендується  виділяти  у  звітності окремо, маючи на увазі,  що на підставі вищезазначених даних  визначаються показники неповної зайнятості (часткового безробіття).  

                Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до Закону, встановлено відповідачеві 18 робочих місць, згідно 4% (відсотковому) нормативу, тоді, як, фактично на підприємстві працювало 11 інвалідів.

             Тому, суд вважає правомірним розрахунок позивача про необхідність відповідача сплатити штрафні санкції за 2003 рік у розмірі 29407 грн. та задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.17,  18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

                                            П О С Т А Н О В И В :

·          Адміністративний позов задовольнити.

·          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Старокримський", (АР Крим, Кіровський район, с.Первомайське, вул.Советська, 3, ( р/р 2600300100023 у закритому акціонерному товариству "Агробанк", ОКПО 00412731, МФО 307123) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, м.Сімферополь, пр.Кирова, 51-52/10а, отримувач - Держбюджет Кіровського району, Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим, м.Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 24030603, р/р 31214221800116, призначення платежу: ОКПО платника; 50070000; 01;4% за незайняті інвалідами робочі місця) штрафні санкції у розмірі 29407,00 грн.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова проголошена у судовому засіданні 27.05.2008 року у 13 год. 03 хв.

У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.