Постанова

від 11.06.2008 по справі 16421-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

16421-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.06.2008Справа №2-24/16421-2007А

За адміністративним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агентство «Голуба лагуна»  (97490 м. Євпаторія, пр. Леніна, 49, ідентифікаційний код 25134486)

До відповідача - Державної податкової інспекції в м. Євпаторії, (97416 м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, 2/40)

Про визнання незаконними та скасування  податкових повідомлень-рішень

Суддя Г.Г.Колосова

При секретарі Капустіної І.М.

За участю представників:

Від позивача –  Куциков М.Б., довіреність № 1 від 14.07.2007 р., Афоншкіна Н.Г., директор

Від відповідача – Афанасьєв М.С., довіреність № 17576/10/10-0 від 18.10.2007 р.

Обставини справи:  

Позивач звернувся з адміністративним позовом до ДПІ в м. Євпаторія про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008182302/2 від 26.10.2007р. про донарахування ПДВ у сумі 487494,01 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 243747,01 грн., усього 731241,03 грн., № 0001602301/1 від 26.10.2007р. в частині донарахування податку на прибуток 89688,63 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 19293,41 грн., усього 108982,04 грн.  як таких, що суперечать чинному законодавству.

Позивачем надані зміни позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення – рішення № 0001602301/1 від 26.10.2007р. в частині донарахування податку на прибуток за 4 квартал 2006 р. у розмірі 2218,85 грн. та у 1 кварталі 2007 р. у розмірі 86808,56 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 18232,53 грн., а також визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0008182302/2 від 26.10.2007 р.   про донарахування ПДВ у розмірі 487494,02 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 243747,01 грн.

Суд приймає зміни позовних вимог позивача до розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченні на позов та у судових засіданнях.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.  

Відповідно до ст. 41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне  фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

ТОВ «Агентство «Голуба Лагуна» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа  Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 02.12.1997р. та взяте на податковий облік у ДПІ в м. Євпаторія.

З 11.06.2007р. по 04.07.2007р. ДПІ в м. Євпаторія була проведена виїзна комплексна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Агентство «Голуба Лагуна» за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р., за результатами якої складений акт № 1003/23-2/25134486 від 11.07.2007р. (т. 1, а.с.13-31).

На підставі вказаного акту та за результатами оскарження ДПІ в м. Євпаторія було винесене податкове повідомлення-рішення № 0008182302/2 від 26.10.2007р., яким ТОВ «Агентство «Голуба Лагуна» донарахований податок на додану вартість у сумі 487494,01 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 243747,01 грн., усього 731241,03 грн. за порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1.9 п. 5.ст. 5, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями (далі - Закон № 168) (т. 1, а.с. 11).

В акті перевірки вказано, що позивач у періоді, який перевірявся, придбав у санаторно-курортних закладах послуги по проживанню, харчуванню та відпочинку (згідно актів виконаних робіт про надання санаторно-курортних послуг та послуг на відпочинок); у страховій компанії послуги по страхуванню, та створював власний туристичний продукт  на підставі Закону України «Про туризм» та ліцензії на туроператорську діяльність.

В подальшому з послуг, які придбані у санаторно-курортних закладах та закладах на відпочинок дітей, позивач власний турпродукт реалізує згідно договорів про реалізацію туристичних послуг та актів виконаних робіт (послуг).

ДПІ в м. Євпаторія вважає, що позивач безпідставно застосовував пільгу по податку на додану вартість згідно п.п. 5.1.9 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168, тому що від оподаткування звільняються лише операції по поставці путівок на санаторно-курортне лікування і відпочинок на території України фізичних осіб до 18 років, в той час як позивач придбавав послуги по проживанню, харчуванню, відпочинок, а також страхові послуги, як того вимагає ст. 1 Закону України «Про туризм».

Відповідач посилається також на те, що ТОВ «Агентство «Голуба Лагуна» здійснювало  операції по реалізації  саме туристичного продукту як власного товару на підставі власних актів виконаних робіт та договорів на реалізацію туристичних послуг, а пільга, передбачена п.п. 5.1.9 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168 поширюється лише на санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку дітей, які мають лікувальну базу та бази відпочинку.

Тому за вказане порушення позивачу у податковому повідомленні-рішенні № 0008182302/2 від 26.10.2007р. донарахований податок на додану вартість у розмірі 487494,02 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 243747,01 грн.

Позивач просить вказане повідомлення-рішення визнати незаконним та скасувати, посилаючись на те, що ТОВ «Агентство «Голуба Лагуна» не продавало санаторно-курортні послуги від свого імені, оскільки воно їх не створювало. В силу специфіки такі послуги може надати лише санаторій конкретній фізичній особі.

Позивач за відповідну грошову компенсацію поставляв путівки на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок фізичним особам у віці до 18 років, які отримав від санаторіїв.

Ретельно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що доводи відповідача не можуть бути взяті до уваги, а вимоги позивача підлягають задоволенню за наступних підстав.

Позивач здійснює свою діяльність на підставі ліцензій на туроператорську діяльність (т. 1, а.с. 63, 64).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про туризм» № 1282 від 18.11.2003р. із змінами та доповненнями (Закон № 1282) туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Тобто суд дійшов висновку про те, що необхідною складовою туристичного продукту є наявність не менше ніж двох послуг.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізовував путівки, що підтверджено накладними, податковими накладними та призначеннями платежу в платіжних документах, копії яких залучені до матеріалів справи.

Посилання відповідача на те, що в актах виконаних робіт вказано, що були надані послуги, а не реалізовані путівки, суд до уваги не приймає.

Вказані акти виконаних робіт підписані позивачем із закладами, якими дійсно були надані послуги по лікуванню фізичним особам, яким ТОВ «Агентство «Голуба Лагуна» реалізовував путівки.

Тобто, це акти про надання послуг санаторіями чи іншими санаторно-курортними закладами, а не ТОВ  «Агентство «Голуба Лагуна».

Посилання відповідача на п. 8.3 ст. 8 Закону № 168, суд також не бере до уваги.

Вказаною нормою передбачено, що порядок оподаткування операцій з поставки  туристичним оператором  туристичного продукту,  туристичних послуг з місцем їх надання на митній  території  України  здійснюється  на  загальних підставах згідно з цим Законом.

Однак, як було встановлено вище, позивачем не реалізовувався туристичний продукт, тому вказана норма закону до нього застосована бути не може.

Підпунктом 5.1.9 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168  передбачено, що від оподаткування звільняються операції з поставки путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на  території України фізичних осіб віком до 18 років.

У судовому засіданні відповідач посилався також на те, що доказів того, що послуги на суми, на які позивачем застосовані пільги, надані саме фізичним особам до 18 років, не має.

Як свідчать матеріали справи, а саме путівки, на які позивачем застосовані пільги, вони дійсно надані особам, віком до 18 років (графа «рік народження»).

Доказів, що підтверджують зворотне, відповідачем суду не надано.

Стосовно твердження відповідача, що пільги, передбачені п.п. 5.1.9 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168, поширюються тільки на санаторно – курортні установи та установи відпочинку дітей, якімають лікувальну базу та базу відпочинку, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 5.1.9 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168  звільняються від оподаткування операції з поставки путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на  території України фізичних осіб віком до 18 років.

При цьому закон не визначає, хто з постачальників звільняється від сплати ПДВ при постачанні путівок на санаторно – курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на  території України фізичним особам віком до 18 років, це можуть бути як туроператори, так і турагенти, у тому числі позивач.

Підпункт 5.1.9 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168  не передбачає, що звільнення від сплати податку на додану вартість операцій  по постачанню путівок фізичним особам до 18 років поширюється тільки на санаторно – курортні установи та установи відпочинку дітей, які мають лікувальну базу та базу відпочинку.

Також відповідач посилається на те, що позивачем у березні  2007 р. не були включені у податкове зобов'язання податковий обов'язок зі сплати ПДВ на суму 1920,02 грн. у зв'язку з продажем фізичній особі Черновой І.В. путівок, у тому числі дитячої путівки вартістю 11519,87 грн.

Однак з акту про надання послуг № 152 від 05.07.2007 р., податковій накладній № 55 від 06.03.2007 р. вбачається, що послуги надані у повному обсязі, у тому числі з продажу дитячої путівки фізичній особі Черновій І.В.

Як зазначалось вище, від оподаткування звільняються операції з поставки путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на  території України фізичних осіб віком до 18 років.( п.п. 5.1.9 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168)

Таким чином позивач правомірно не включив податковий обов'язок зі сплати ПДВ  на суму 1920,02 грн. за березень 2007 р. при продажі дитячої путівки, у зв'язку з передбаченим законом пільгами на операції  з поставки путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на  території України фізичних осіб віком до 18 років, а також суму податкового обов'язку зі сплати ПДВ  у розмірі 477953,40 грн. за 2006 рік, 7620,60 грн. – за 2007 рік.

Отже у ДПІ у м. Євпаторії були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій у зв'язку  порушенням позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1.9 п. 5.ст. 5, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями.

У зв'язку з наведеним податкове повідомлення-рішення № 0008182302/2 від 26.10.2007р., яким ТОВ «Агентство «Голуба Лагуна» донарахований податок на додану вартість у сумі 487494,01 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 243747,01 грн., усього 731241,03 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Перевіркою також встановлено порушення п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, згідно якого датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацем "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

Так між комітентом ТОВ «Конти –плюс» та комісіонером – позивачем був укладений договір комісії № 20/11-01 від 20.11.2006 р.

У відповідності з п. 1.1. договору позивач від свого імені, за дорученням комітента за винагородження, бере на себе обов'язки щодо реалізації туристичного продукту, наданого комітентом.

У відповідності з умовами договору позивач перерахував комітенту гроші у сумі 3130,00 грн., та у сумі 2831,00 грн., у тому числі ПДВ – 57,00 грн.

Відповідно до п. 4.4 договору право власності на грошові кошти, отримані у вигляді сплати за туристичні послуги, надані комітентом, не переходять до комісіонера. Отримані грошові кошти є транзитними та підлягають перерахуванню на банківський рахунок комітента за винятком комісійної винагороди.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Це відповідає положенням Закону України № 283, а саме п.п.7.9. п. 7.9 ст. 7 встановлює, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту. 

Підпункт 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України № 283 встановлює також, що не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

У зв'язку з цим положення п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України № 283 на операції за договорами комісії з цими контрагентами не поширюються.

04.12.2006 р. між позивачем та ТОВ «Наталі Вояж –Сервіс» був укладений договір № 806, відповідно до якого позивач зобов'язався надати послуги туроператору в укладенні договорів на туристичне обслуговування від імені турператора та за його рахунок фактично між сторонами було укладено договір доручення.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

У виконанні договору, позивач перерахував ТОВ «Наталі Вояж Сервіс» за його реалізовані туристичні послуги гроші у сумі 3059,32 грн.. у тому числі ПДВ – 87,92 грн.

Виходячи з умов договору, позивачем були перераховані туроператору отримані від туристів грошові кошти, та  у відповідності з п.п. 7.9.1, 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України № 283 не включило у свій прибуток, оскільки ці гроші не були власністю позивача.

Крім того, відповідно до п.1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Суд зазначає, що при здійсненні операцій з реалізації послуг за договором комісії комісіонер надає відповідну послугу, вартість якої компенсується комітентом і не купує цю продукцію, тобто не набуває статусу власника продукції, яка реалізується. При здійснені операції з надання послуг за договором доручення, повірений надає послуги за рахунок довірителя, та також не придбає ці послуги.

Тобто позивач обґрунтовано не включив до складу валового доходу у 4 кварталі 2006 р. суми у розмірі 5904,00 грн. та 2971,40 грн., а отже у відповідача були відсутні підстави для нарахування податкового зобов'язання на прибуток у розмірі 1476,00 грн. та у розмірі 742,85 грн. та застосування штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,який передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Податкове повідомлення рішення № 0001602301/2 від 26.10.2007 р. в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2218,85 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 665,65 грн. підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позовні вимоги у цієї частини – задоволенню.

Також актом перевірки встановлено заниження податку на прибуток 1 кварталі 2007 р. на суму 86808,56 грн.

Висновок відповідача відносно заниження податку на прибуток ґрунтується на тому, що позивачем необґрунтовано віднесено до валових витрат сплачених коштів ( у тому числі часткової або авансової) неплатниками податку на прибуток, що є порушенням п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, згідно якого датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

З СПД Бабаніним укладений договір б/н від 26.03.07р, предметом якого є продаж путівок в санаторій "Таврія".

Пунктом 4 даного договору розрахунки за путівки здійснюються сторонами в порядку попередньої оплати шляхом перерахування грошових засобів на рахунок  підприємця в гривнях Україні.

Остаточно взаєморозрахунки проводяться по закінченню заїздів і оформляються актом звірки.

У 1 квартали 2007р. підприємцем фактично не виконані роботи (послуги), яки не підтверджуються актами надання санаторно-курортних послуг підприємцем.

ТОВ "Агентство "Голуба Лагуна" перераховані грошові кошти за путівки на рахунок ПП Бабаніна А.М. згідно рахунків: від 20.02.07р. №2002 на суму 20000грн., від 12.03.07р. № 1203 на суму 300000грн.,від 27.03.07р. №2703 на суму 48000 гри.

Платіжні доручення: від 21.02.07р.на суму 20000грн., в г.р.ПДВ 3333,33грн., від 13.03.07 р. на суму 30000 грн. в т.ч. ПДВ 5000грн., від 29.03.07р. на суму 20000грн., в т.ч. ПДВ 3333,33грн.,від 30.03.07р. на суму 20000грн. в т.ч. ПДВ 3333,33грн., від 27.03.07р. на суму 8000, в т.ч. ПДВ 1333,33 грн.

Всього перераховано грошових коштів на рахунок підприємця у суми 98000,00.грн., в т.ч. ПДВ 16333,33 грн. за путівки;

Сума яка не підлягала віднесенню на валові витрати по передоплаті склала 81666,34 грн. (98000-16333,33)

КРУ «ДКС «Чайка» ОКПО 01995677 м. Євпаторія згідно інформаційної бази ДПІ у м. Євпаторія КРУ «ДКС «Чайка» є неприбутковим підприємством.

З КРУ "ДКС "Чайка"' укладений договір №1 від 27.12.06р. предметом якого є співробітництво по організації і проведенню санаторно-курортного лікування дітей, батьків із дітьми, дорослих України і країн СНД. Пунктом 5 даного договору обговорені форма і порядок розрахунків , згідно якого розрахунки за путівки виробляються сторонами на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок  Санаторію.

ТОВ «Агентство Голуба Лагуна» перераховано на рахунок санаторію грошових коштів на суму 74570 грн. , в т.ч. ПДВ 6666,67 грн. за путівки.

Військова частина А1514 Міністерства Оборони України (Євпаторійській дитячий клінічний санаторій МОУ-ЄДКС) ОКПО 08451038 м. Євпаторія згідно інформаційної бази ДПІ у м. Євпаторія В/ч АГ514 МОУ є неприбутковим підприємством. З СДКС МОУ укладений договір №1 від 01.01.07р. предметом якого надання санаторно-курортних послуг ТОВ "Агентство "Голуба Лагуна"). Пунктом 4 даного договору обговорені форма і порядок розрахунків , згідно якого розрахунки ТОВ "Агентство ""Голуба Лагуна" "Покупець" здійснює передоплату 100% вартості за виділені путівки у гривнах. Залишків на 01.01.2007р. у підприємства немає.

Дебіторська заборгованість ТОВ «Агентство Голуба Лагуна» на 01.04.2007р. по санаторію склала 216207,55 грн. в т.ч. ПДВ 24400,94 грн.

Перераховано на рахунок санаторію грошових коштів на суму 302071,85 грн. , в т.ч. ПДВ 27368,93 грн. за санаторно-курортні послуги.

У 1 кварталі 207 р. отримано фактично робіт та послуг згідно актів виконаних робіт на санаторно – курортні послуги та актів прийому – здачі на суму 85864,30 грн., у т.ч. ПДВ 8826,00 грн.

Сума яка не підлягає віднесенню на валові витрати складає 197664,62 грн. (216207,55-18542,93).

Тобто позивач повинен був віднести понесені витрати після фактичного надання туристичних послуг, шляхом оформлення актів наданих послуг.

Позивач стверджує, що отримані путівки за  вищевикладеними договорами є товаром, а тому позивач правомірно відніс до суми валових витрат кошті, сплачені за товар, шляхом його оприбуткування.

Але актом перевірки встановлено, що позивачем не ведеться податковий облік путівок як товару. Путівка є бланком строгого обліку, а для цілей податкового обліку – товаром, вартість якого включається в валові витрати туроператора відповідно до статті 5.9 Закону України № 283, згідно з якою платником податку ведеться податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Крім того, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства за рахунками 28 "Товари", де ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу та 20 "Виробничі запаси" , який призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва,  відсутні товарно – матеріальні цінності.

Розрахунки за фактично виконані роботи та послуги (відповідно до актів виконаних робіт) за санаторно – курорті послуги на підприємстві позивача ведуться за рахунком  23 "Виробництво", який призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Згідно з поясненнями відповідача у судовому засіданні, при проведенні перевірки був досліджений журнал – ордер рахунку 631 за березень 2007 р.  у якому були відсутні докази оприбуткування вказаних сум.

Твердження позивача про те, що путівки є цінними паперами, а отже не потрібно вести податковий облік товару - путівок як цінних паперів, суд до уваги не приймає, оскільки порядок випуску путівок не кореспондується з встановленим законодавством послідовністю дій емітента щодо випуску та розміщення цінних паперів, також путівки не містять номінальної вартості, не мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку, а також відсутнє визнання путівок як цінних паперів Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що журнали – ордери існують на підприємстві тільки у електронному вигляді, атому не могли досліджуватись.

Вказані доводи суд до уваги не приймає.

Згідно з наданому опису отриманих документів при проведені перевірки, представником позивача був наданий для дослідження журнал – ордер рахунку 631 за березень 2007 р.

Відповідний опис підписаний директором ТОВ «Агентство «Голуба лагуна» та представника податкової служи, що проводила перевірку.

Отже вимоги позивача про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення № 0001602301/2 від 26.10.2007 р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 876808,56 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 17566,88 грн. не підлягають задоволенню, а податкове повідомлення – рішення в цій частині залишається без змін.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 2,98 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі   17.06.2008 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 3 ст. 94, 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення ДПІ в м. Євпаторія № 0008182302/2 від 26.10.2007 року про донарахуванню податку на додану вартість у розмірі 487494,02 грн. та  застосування фінансових санкцій у розмірі 243747,01 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення  - рішення ДПІ у м. Євпаторія № 0001602301/2 від 26.10.2007 р. в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 2218,65 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 665,65 грн.

В іншій частині у позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агентство «Голуба лагуна»  (97490 м. Євпаторія, пр. Леніна, 49, ідентифікаційний код 25134486) 2,98 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

       Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України  до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.