Постанова

від 02.06.2008 по справі 17394-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17394-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.06.2008Справа №2-24/17394-2007А

За адміністративним позовом – ТОВ «Меблі», (95017 м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 29)

До відповідача  - ДПІ  в м. Сімферополі, (95053 м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1)

Про  визнання недійсними рішення

Суддя Г.Г.Колосова

При секретарі Капустіної І.М.

За участю представників:

Від позивача – Мананкова В.В.., довіреність № 221 від 02.07.2007 р.

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.08.2007 р.  № 0004952303 на суму 22240,00 грн.

Уточненнями позовних вимог від 21.04.2008 р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати нечинним рішення ДПІ у м. Сімферополь № 0004952303 від 08.08.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22240,00 грн.

Суд приймає уточнені позовні вимоги позивача до розгляду.

Подальший розгляд справи здійснювався в межах уточнених позовних вимог.

У судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримав, а також клопотанням від 02.06.2008 р. доповнив додатковими підставами позовні вимоги.

Відповідач  проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позов. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до  ст.41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд -  

в с т а н о в и в:

        ТОВ «Меблі» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа   та узято податковий  облік в ДПІ в м. Сімферополь.

20.06.2007р. працівниками ДПІ в м. Алушті була проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу у приміщенні магазину «Меблі» за адресою м. Алушта, вул. Сімферопольська, 20, що належить ТОВ «Меблі», про що був складений відповідний акт № 000389.

Згідно актом перевірки відповідачем було виявлено порушення п. 1,2,6 ст. 3  Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»  від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР зі змінами та доповненнями, що виразилось у реалізації комплекту спальні «Анна», вартістю 4380,00 грн., РРО не застосовувався, розрахунковий документ не роздруковувався, не виписувався, не надавався, сума грошових коштів на місці проведення розрахунків – 21833,00 грн., грошові кошти продавцем отримані від покупця у повному обсязі, що підтверджується товарним чеком № 421 від 20.06.2007 р., не забезпечено зберігання  книг обліку розрахункових операцій № 010900383 «р»/1/2, які при перевірки не надані, сума грошових коштів на місці проведення розрахунків -12428,24 грн. (з урахуванням покупки), сум  коштів, указаних у звіті РРО – 8048,24 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Сімферополі винесла рішення № 0004952303 від  08.08.2007 р., яким до ТОВ «Меблі» були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22240,00грн.  

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання нечинним  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004952303 від  08.08.2007 р. у розмірі 22240,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року  N 509-XII зі змінами та доповненнями органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Зокрема позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Стаття 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»  від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР зі змінами та доповненнями встановлює, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлює, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Так з матеріалів справи, з пояснень свідків зі сторони позивача, відповідача, вбачається, що 20.06.2007 р. посадовими особами, що проводили перевірку магазину, були надані направлення № 002426/505 від 11.06.2007 р., № 002427/504 від 11.06.2007 р. на проведення перевірки ВАТ «Криммеблі» (ЄДРПОУ 00275398), тоді як перевірялося приміщення магазину «Меблі» за адресою м. Алушта, вул. Сімферопольська, 20, що належить ТОВ «Меблі»(ЄДРПОУ 01548645) (а.с.7-8).

У відзиві на позов відповідач зазначає, що у зв'язку з помилкою осіб, що здійснювали перевірку, представнику позивача були вручені копії направлень з назвою іншого суб'єкта господарювання (а.с.29).

При дачі показань свідок Холодов П.С.- інспектор податкової служби, показав, що помилка по направленням була виявлена пізніше – на другий день.

З наведеного суд робить висновок, що позивачу не були надані копії відповідних направлень на перевірку, тобто у перевіряючих були відсутні підстави для проведення перевірки, визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Включення у план – графік контрольно – перевірочної роботи сектору оперативного контролю на червень 2007 р. ТОВ «Меблі» підтверджує лише факт того, що позивач міг бути перевірений у вказаний період.

Також направлення, що надані відповідачем  за № 002427/504 та № 002426/505 виписані датою 11.06.2007 р., цими ж датами виписані направлення на перевірку на  ВАТ «Криммеблі» надані  позивачу (а.с.36-37).

Однак у журналі перевірок ВАТ «Меблі» перевіряючим вказане направлення № 002427/504 від 10.06.2007 р.(а.с.44).

Доказі того, що позивачу при проведенні перевірки були надані належні направлення на перевірку відповідачем суду не надано.

Крім того, у суду є сумніви в тому, що належні направлення були виготовлені  саме на момент проведення перевірки, так як у направленнях, котрі надані позивачу та на направленнях, які надав відповідач,  є однакові номера та дати.

Якщо прийняти до увазі пояснення відповідача, що направлення надані у період перевірки позивачу, надані йому помилково з вказівкою іншого суб'єкта господарювання, який також мав бути перевірений, то вони повинні були мати інші номери.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому  згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні  або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському або податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави  для визначення платнику податкових зобов'язань.

        Отже суд приходить до висновку, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення і він повинен містить всі вичерпні елементи складу правопорушення.  

У зв'язку з відсутністю у податкового органу підстав для проведення відповідної перевірки, результати якої відображені у акті № 000389 від 20.06.2007 р., суд не може прийняти акт перевірки № 000389 від 20.06.2007 р. як доказ наявності правопорушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Крім того, при  допиті свідків – інспекторів ДПІ  Раєвського О.О., Холодова П.С., вони пояснили, що при проведенні перевірки була здійснена контрольна закупка.

Однак відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби мають право проводити перевірки виключно в межах компетенції та в порядку, встановленому законами України.

У переліку прав органів державної податкової служби відсутня можливість проведення контрольних закупок, оскільки таке право надане тільки органам державної податкової служби - оперативним підрозділам податкової міліції (ст. 5, ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року N 2135-XII).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Отже податковий орган не мав права застосовувати штрафні санкції рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004952303 від  08.08.2007 р. у розмірі 22240,00 грн. на підставі акту перевірки № 000389 від 20.06.2007 р. по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу до позивача.

        Згідно ч.2. ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії.

Відповідних доказів того, що при проведенні перевірки позивачу були надані належні  направлення та перевірка була здійснена належним чином, відповідачем суду не надані.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

  За таких обставин, уточнені позовні вимоги про визнання нечинним рішення ДПІ у м. Сімферополь № 0004952303 від 08.08.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22240,00 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40коп. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст. 94 КАС України.

У судовому засідання оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 06.06.2008 р.

        Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 – 163, п. 4 ст. 167   Кодексу адміністративного судочинства України, суд

          П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь № 0004952303 від 08.08.2007 р. про застосування до ТОВ «Меблі», (95017 м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 29; ідентифікаційний код 01548645)   штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22240,00 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Меблі», (95017 м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 29; ідентифікаційний код 01548645) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою сторони, на користь якої ухвалено рішення.

Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.