Постанова

від 03.06.2008 по справі 441-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

441-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.06.2008Справа №2-24/441-2008А

За адміністративним позовом – ЗАТ «Санаторій «Карасан» (98547 м. Алушта, с. Утьос)

до відповідача  –  ДПІ  в м. Алушта (98500 м. Алушта, вул.Леніна,22-а)

Про скасування податкового повідомлення - рішення

                                                                               Суддя  Колосова Г.Г.

                                                                               При секретарі Капустіної І. М.

За участю представників:

від позивача – Щербінін Р.Є., довіреність № 10-1/336 від 09.10.2007 р.

від відповідача – Патраш В.І., довіреність № 3232/10 від 31.05.2007 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про скасування  податкового повідомлення - рішення № 0008422301/0 від 21.12.2007 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 26940,82 грн.

Заявою від 02.06.2008 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0008422301/0 від 21.12.2007 р. в частині зменшення суми бюджетних відшкодувань по декларації за серпень 2006 р. у сумі 19917,00 грн., та по декларації за липень 2006 р. у сумі 1255,00 грн.  

Судом зменшення позовних вимог прийняті до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у запереченні .

Суд вважає можливим подальший розгляд справи здійснювати у межах зменшених позовних вимог.

        Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до  ст.41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -  

                                                                    в с т а н о в и в:

ЗАТ «Санаторій «Карасан» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконкомом Алуштинської міської ради  26.10.2004р. та взято на податковий облік в ДПІ м. Алушта.

         19.12.2007р. ДПІ в м. Алушта була проведена виїзна додаткова позапланова перевірка ЗАТ «Санаторій «Карасан» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по деклараціям за квітінь, липень, серпень 2006 р., про що складений акт № 1723/23/02650682.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Алушта податковим повідомленням-рішенням № 0008422301/0 від 21.12.2007р. ЗАТ «Санаторій «Карасан» визначена сума завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ за квітінь, липень, серпень 2006р.  у сумі 26940,82 грн.

Позивач вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, в зв'язку з чим звернувся з позовом до суду про визнання його недійсним та скасування.

Заявою від 02.06.2008 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0008422301/0 від 21.12.2007 р. в частині зменшення суми бюджетних відшкодувань по декларації за серпень 2006 р. у сумі 19917,00 грн., та по декларації за липень 2006 р. у сумі 1255,00 грн.  

Зменшені позовні вимоги позивача  підлягають  задоволенню  за наступних підстав.

          ДПІ в м. Алушта в результаті перевірки від 19.12.2007р. встановила, що ЗАТ «Санаторій «Карасан» порушило п. 1.8 ст.1,  п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), що виразилось у завищенні заявленої до відшкодування суми  ПДВ за квітень, липень, серпень 2006р.  у сумі 26940,82грн.

 Сутність порушення зазначена в акті перевірки та на думку відповідача, полягає  зокрема в наступному:

     ДПІ в м. Алушта в ході виїзної позапланової документальної перевірки ЗАТ "Санаторій "Карасан" (акт № 1566/23 від 24.10.06р.) по декларації за липень 2006р. (вх. № 17283 від 21.08.2006р. в ДПІ у м. Алушта) було направлено запит на проведення зустрічної перевірки щодо взаємовідносин з ТОВ "Кронос" по податковим накладним на загальну суму 33251)00,00 грн., у т.ч. ПДВ - 554166,67 грн., частина якого у розмірі 512500,00 грн. включена до податкового кредиту червня 2006р.

Згідно довідки по зустрічної перевірці від 27.12.06р. № 264 одним з постачальників ТОВ "Кронос" є ТОВ "Мірс Контракт" (ЄДРПОУ: 33145836), яке виписало податкову накладну за поставлені послуги № 22 від 29.06.06р. на суму 7532,52, в т.ч. ПДВ - 1255,42 грн. За результатами зустрічної перевірки ТОВ "Мірс Контракт" визначено  посередником,  постачальник - ПП "Верес-Т" (ЄДРПОУ:33637358).

До ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної перевірки по взаємовідносинам з ПП "Верес-Т" у третій ланці направлено запит за № 1687/7/23 від 14.11.07р. на суму ПДВ - 2133,34 грн. Отримано відповідь за № 22512/7/15-810 від 28,11.2007р. (вх. № 7196/8 від 28.11.2007р. у ДПІ в м. Алушта), в якій ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомлено, що підприємство визнано банкрутом на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 30.10.2007р. № 15/226-6. З обліку у ДПІ Печерського району м. Києва не зняте, у зв'язку з не проведенням заходів по  ліквідації відповідальними особами ПП "Верес-Т". Підприємство не звітує до ДҐЇЇ м.: Києва з 01.05.2007р. Актом від 27.11.2007р. № 6568 анульовано Свідоцтво платника ПДВ № 37695840, індивідуальний податковий номер 336373526557 від 17.08.2005р., ПП "Верес - Т" виключено із реєстру платників податків 30.10.2007р. Тим самим зустрічною перевіркою не підтверджено, що сума ПДВ ТОВ "Мірс Контракт" була сплачена до бюджету і належить поверненню. Таким чином, накладна, виписана ТОВ "Мірс Контракт" по взаємовідносинам із ЗАО "Санаторій "Карасан" у другій ланці ланцюга на суму ПДВ 1255,42 безпідставно включена до податкового кредиту та розрахунку суми бюджетного відшкодування.

ДПІ в м. Алушта в ході виїзної позапланової документальної перевірки ЗАТ "Санаторій "Карасан" (акт № 1769/23 від 16.11.06р.) по декларації за серпень 2006р. (вх. № 18747 від 20.09.2006р. в ДПІ у м. Алушта) до ДПІ у Соломянському районі м. Києва на проведення зустрічної перевірка щодо взаємовідносин з ТОВ "Реал -Торг сервіс - 2005" (ЄДРПОУ. 33396045) у першій ланці було направлено запит № 8201/7/23 від 25.10.2006 р.  по податковим накладним на загальну суму 99585,06 грн., в т.ч. ПДВ – 19917,01 грн. Відносно даного постачальника ДПІ у м. Алушта отримано відповідь за № 10193/7/23-0708 від 05.10.2007р. (вх. № 6157/8 від10.10.2007р. у ДПІ в м. Алушта) від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість підтвердження фактичної сплати ПДВ до бюджету у зв'язку з тим, що  підприємство не знаходиться за юридичною адресою, відділом контрольно - перевірочної   роботи   направлено   лист   до   відділу   податкової   міліції   ДПІ  у Солом'янському  районі   м.   Києва,   а   також   службову   записку   № 838/23   від 05.12.2007 р.  до  ВПМ  ДПІ  у  м.  Алушта   для  вжиття  відповідних  заходів  про  встановлення місцезнаходження та з проханням провести оперативні заходи щодо розшуку керівників підприємства ТОВ «Реал -Торг  сервіс -2005».

На момент складання акту відповідей про встановлення місцезнаходження підприємства від відділів податкової міліцій не надходило.

Згідно отриманих відповідей не підтверджено, що сума ПДВ була сплачена до бюджету.

Отже відповідачем був зроблений висновок про те, що включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету.

З таким висновком суд не може погодитись, виходячи з наступного.

 Відповідно до  пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону про податок на додану вартість, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначено: "Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого   використання   в  оподатковуваних  операціях  у  межах  господарської діяльності платника податку;

-          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі  інших  необоротних  матеріальних  активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві   та/або   поставці   товарів   (послуг)   для   оподатковуваних   операцій   у   межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)".

Проте, наведені норми Закону не містять залежності виникнення у платника податку права на податковий кредит від результатів "зустрічних перевірок". Закони України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" взагалі не містять визначення терміну "зустрічна перевірка".

Тобто, у порушення частини 2 статті 19, пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України, частини 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", у акті перевірки №1723/23/02650682 від 19.12.2006 не доведено порушення зазначених положень Закону України "Про податок на додану вартість", та при винесенні оскаржуваного рішення в частині зменшення суми бюджетних відшкодувань по декларації за серпень 2006 р. у сумі 19917,00 грн., та по декларації за липень 2006 р. у сумі 1255,00 грн.   зроблені висновки, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Податок на додану вартість нараховується на базову вартість товару, про яку детально викладене у статті 4 Закону України  «Про податок  на додану вартість». Згідно з 1 частиною статті 7 Закону про податок на додану вартість, поставка товару (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість по ставці 20%.

Покупець, оплачуючи продавцю вартість товару водночас оплачує і податок на додану вартість, який входить до вартості товару та складає 20% від базової величини, але покупець оплачує суму податку не в бюджет, а безпосередньо продавцю товару. Законом про податок на додану вартість не передбачений механізм, згідно якого покупець товару може оплачувати податок на додану вартість безпосередньо до бюджету. Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону про податок на додану вартість платник податку (подавець) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну встановленого зразка з вказівкою в окремому рядку ставці податку у цифровому значенні (20% до бази оподаткування). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим у якості платника податку згідно зі статтею 9 Закону про податок на додану вартість.

Специфіка податку на додану вартість товару така, що платник податку перераховує до бюджету не ту суму податку, яку він отримав від покупця, а суму, яка розраховується по формулі, встановленій в підпункті 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону про податок на додану вартість. Згідно даної норми, сума податку, яка підлягає оплаті (зарахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, оплачені в вартості товарів при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включати витрати на придбання товарів в склад валових витрат відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту  7.7 статті 7 Закону про податок на додану вартість, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про податок на додану вартість, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про податок на додану вартість, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» чітко та однозначно встановив процедуру нарахування, сплату до бюджету та відшкодування з бюджету податку на додану вартість, і ця процедура відшкодування не передбачає необхідності перевірки оплати податку на додану вартість в бюджет по всьому ланцюжку операцій при оберті товару. Бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, фактично оплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальнику таких товарів, а доказом такої оплати є документ, який підтверджує фактичну сплату грошей покупцем продавцю в розмірі вартості товару з нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Податкові зобов'язання не мають колективного характеру та у кожного платника податку виникають індивідуально, виходячи з проведених ним операцій. За порушення податкового законодавства відсутня колективна відповідальність. Законослухняний контрагент не може нести ніякої відповідальності (ні кримінальної, ні адміністративної, ні цивільно-правової) в разі вчинення іншою особою неправомірних дій. Делегування відповідальності по оплаті податкових зобов'язань не існує. Якщо будь-який контрагент, який є учасником конкретного товарного обороту не виконав свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість (як і іншого будь-якого податку) до бюджету, то і відповідальність за це має нести виключно сам.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Також, пункт 1 частини 1 статті 92 Конституції України зокрема визначає, що виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори. У відповідності до частини 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Як визначено у частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час слухання справи відповідних доказів того, що позивачем порушені положення Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем не надано.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що зменшені позовні вимоги щодо визнання частково протиправним та частково скасування податкового повідомлення – рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим № 0008422301/0 від 21.12.2007 р. , яким зменшені суми бюджетних відшкодувань по декларації за серпень 2006 р. у сумі 19917,00 грн., та по декларації за липень 2006 р. у сумі 1255,00 грн.   підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню пропорційно у розмірі 2,67грн. із державного бюджету України в порядку ч.1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі  06 червня 2008 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 94,98,160-163 Кодекс адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення ДПІ в м Алушта № 0008422301/0 від 21.12.2007р. в частині зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 19917,00 грн. за серпень 2006 р. та в сумі 1255,00 грн. за липень 2006 р.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь  ЗАТ «Санаторій «Карасан» (98541 м. Алушта, с. Утьос, ЄДРПОУ 02650682) 2,67грн. судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України у Севастопольський апеляційний господарський суд.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.