Постанова

від 03.06.2008 по справі 2848-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2848-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.06.2008Справа №2-24/2848-2008А

За адміністративним позовом – Військового прокурору Сімферопольського гарнізону( 95006 м. Сімферополь, вул. Казанська, 27) в інтересах держави в особі Сімферопольського прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина 2161), (95006 м. Сімферополь, вул. Казанська, 27)

До відповідача  - Державної податкової інспекції у м. Сімферополь, (95053 м. Сімферополь, вул. М. Залки,1/9)

про визнання незаконними дій

Суддя Г.Г.Колосова

При секретарі Капустіної І.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Марченко В.С., довіреність б.н. від 04.01.08 р.

Від відповідача – Шаравіна А.М., довіреність № 58/10-0 від 14.04.2008 р.

Від військової прокуратури – Бойко В.М., посвідчення № 254

Обставини справи:  

Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся із адміністративним позовом в інтересах держави в особі Сімферопольського прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина 2161) про визнання дій ДПІ у м. Сімферополі щодо нарахування штрафних санкцій військовій частини 2161 з 2000 р. за податковими вимогами від 23.11.2005 р. № 1/3609 та від 30.12.2005 р. № 2/4005 незаконними, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме зробити перерахунок, відповідно до якого зарахувати сплачені цільові кошти за сплату податку з власників наземних транспортних засобів спеціального призначення та інших самохідних машин та механізмів за відповідні періоди зазначені в платіжних дорученнях.

Згідно ухвали заступника Голови ГС АРК  Тіткова С.Я. в зв'язку з закінченням повноважень судді Іщенко Г.М. справа передана на розгляд судді Колосової Г.Г. з присвоєнням  № 2-24/17472-2007А.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.02.2008 р. справа прийнята до провадження та призначена до слухання.

Представник позивача, прокурор позовні вимоги підтримали.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченні на позов та у судовому засіданні.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.  

Відповідно до ст.41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

                                                            встановив:

Позивач просить визнати дії ДПІ у м. Сімферополі щодо нарахування штрафних санкцій військовій частини 2161 з 2000р. за податковими вимогами від 23.11.2005 р. № 1/3609 та від 30.12.2005 р. № 2/4005 незаконними.

У 2005 році від відповідача на адресу Сімферопольського прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина 2161) надійшли податкові вимоги № 1/3609 від 23.11.2005 р., № 2/4005 від 30.12.2005 р. щодо сплати узгодженого зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів спеціального призначення та інших самохідних машин та механізмів у сумі 91528,36 грн.

Позивачем у судовому порядку були оскаржені перша вимога № 1/3609 від 23.11.2005р., та друга вимога № 2/4005 від 30.12.2005р. Однак постановою Севастопольського апеляційного суду від 17.10.2006р. у справі № 2-25/9096-2006А у задоволенні позову було відмовлено. Тому позивачем була сплачена сума 91528,38 грн.

Як зазначає позивач, після сплати вказаної суми ДПІ у м. Сімферополі були нараховані штрафні санкції та пеня за несвоєчасно сплачений податок за період з 2000 року.

У зв'язку з цим позивач вважає, що дії відповідача щодо нарахування штрафних санкцій військовій частини 2161 з 2000р. за податковими вимогами від 23.11.2005 р. № 1/3609 та від 30.12.2005 р. № 2/4005 є незаконними.

В обгрунтування вимог він посилається на те, що відповідач самостійно змінював призначення платежу, які були вказані позивачем у платіжних дорученнях, та зараховував сплачені грошові кошти у погашення боргу, який виник раніше.

Також позивач посилається на те, що податкові вимоги від 23.11.2005 р. № 1/3609 та від 30.12.2005 р. № 2/4005, зокрема, їх форма, не відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача суд до уваги не приймає, а вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як встановлено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі № 2-25/9096-2006А військова частина 2161 надала до податкового органу податкові декларації і самостійно визначила себе податкові зобов'язання за 2002 р. і 2002 р. у сумах 57671,30 грн. і 48274,90 грн.

У подальшому платник податків уточнюючих розрахунків до податкового органу не надавав, самостійно визначені податкові зобов'язання були частково погашені (у тому числі на підставі рішення податкового боргу про списання податкового боргу) і залишок непогашених сум податковий зобов'язань на час відправлення першої податкової вимоги від 23.11.2005 р. № 1/3609 складав 91528,39 грн.

Оскільки  сума податного зобов'язання самостійна визначена позивачем у період з 2000р., таким чином й обов'язок його сплати у позивача виник у 2000р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки правомірність податкових вимог від 23.11.2005 р. № 1/3609 та від 30.12.2005 р. № 2/4005 вже була предметом розгляду у суді, суд доводи позивача щодо невідповідності вказаних вимог нормам чинного законодавства не приймає.

Як вбачається з акту № 17/429/1/591 від 28.12.2006 р. документальної невиїзної перевірки своєчасності розрахунків з бюджетом, військовій частині 2161 були нараховані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у розмірі 30216,33 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів того, що вказані штрафні санкції були нараховані за податковими вимогами від 23.11.2005 р. № 1/3609 та від 30.12.2005 р. № 2/4005, позивач не надав.

Згідно з вказаним актом, санкції нараховані за несплату узгоджених сум податкових зобов'язань, граничний термін сплати яких настав у період з 2000 по 2003 роки, тоді як вимоги датовані 2005 роком.

Крім того, відповідно до статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування  або  визнання  нечинним  рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача -  суб'єкта  владних  повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання  відповідача  -  суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача  -  суб'єкта  владних  повноважень коштів на відшкодування шкоди,  завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення   наявності   чи   відсутності    компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Аналіз положень статті дає змогу стверджувати, що перелік вимог, які можуть міститися в адміністративному позові, не є вичерпними, отже позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно –правових відносин.

Відповідно до статті 106 КАС України адміністративний позов, крім вимог, вказаних у ст. 105 КАС України, повинен містити форму судового захисту, тобто вказівки на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду.

Позивачем не визначний спосіб, яким суд повинен поновити його порушено право та які наслідки повинен застосувати суд у разі визнання дій ДПІ у м. Сімферополі щодо нарахування штрафних санкцій військовій частини 2161 з 2000р. за податковими вимогами від 23.11.2005 р. № 1/3609 та від 30.12.2005 р. № 2/4005 незаконними.

До компетенції суду не входить самостійно обирати форму захисту порушеного права позивача.

Щодо вимог позивача про зобов'язання ДПІ у м. Сімферополь вчинити певні дії, а саме зробити перерахунок, відповідно до якого зарахувати сплачені цільові кошти за сплату податку з власників наземних транспортних засобів спеціального призначення та інших самохідних машин та механізмів за відповідні періоди зазначені в платіжних дорученнях, суд зазначає, що позивачем у прохальній частині не вказано, по яких платіжних дорученнях та який самий перерахунок повинен суд зобов'язати зробити відповідача.

Як вже зазначалось вище, до компетенції суду не входить самостійно обирати форму захисту порушеного права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Тому суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість своїх вимог.

За таких обставин, позовні вимоги Військового прокурору Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Сімферопольського прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина 2161) про визнання дій ДПІ у м. Сімферополі щодо нарахування штрафних санкцій військовій частини 2161 з 2000 р. за податковими вимогами від 23.11.2005 р. № 1/3609 та від 30.12.2005 р. № 2/4005 незаконними, а також про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме зробити перерахунок, відповідно до якого зарахувати сплачені цільові кошти за сплату податку з власників наземних транспортних засобів спеціального призначення та інших самохідних машин та механізмів за відповідні періоди зазначені в платіжних дорученнях задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі 06.06.2008 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.       

У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.