Рішення

від 29.05.2008 по справі 4065-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4065-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2008Справа №2-15/4065-2008

За позовом Приватного підприємства «Дунапак» (68600, м. Ізмаїл, вул..Кутузова, 97, ідентифікаційний код 32783185)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Ікона» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Лютнева, 15; вул.. Фрунзе, 43, корп. 2, оф. 79, ідентифікаційний код 33266596)

Про стягнення 215393,71 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Негру Т.І., довіреність б/н від 08.04.2008 р., у справі

Від відповідача  – не з'явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Дунапак» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Ікона» про стягнення 215393,71 грн., в тому числі: 148286,16 грн. основного боргу, 38110,74 грн. інфляційних втрат,  28996,81 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого йому товару за договором № 28 від 15.06.2005 р. на суму 148286,16 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Приватного підприємства «Дунапак» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представником позивача була надана заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позивач просить суд  стягнути з відповідача 165393,71 грн., в тому числі: 98286,16 грн. основного боргу, 38110,74 грн. інфляційних втрат,  28996,81 грн. пені. В частині стягнення основного боргу у розмірі 50000,00 просить суд провадження у справі припинити у зв'язку зі  сплатою відповідачем суми заборгованості.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну  позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

29.05.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

Судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення зазначеного клопотання. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім того, суд зазначає, що у попередньому судовому засіданні слухання справи було відкладено за клопотанням відповідача, проте останнім повторно не представлено доказів, що підтверджують викладені у клопотанні обставини.

          Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

            Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

15.06.2005 р. між Приватним підприємством «Дунапак» (Постачальник)(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Ікона»  (Покупець)(відповідач) був укладений договір № 28. (а.с. 11-13) з наступними додатковими угодами.

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця гофрокартонну продукцію (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар на умовах дійсного Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування, асортимент товару, його кількість, визначаються у письмовому замовленні Покупця.

Ціна на товар визначається сторонами при узгодженні специфікацій до дійсного Договору або замовленнях Покупця та зазначається в них без ПДВ. (пункт 2.1 Договору)

Відповідно до пункту 2.2 Договору порядок та строки розрахунків за поставлений товар обумовлюються та зазначаються сторонами в специфікаціях до дійсного Договору та замовленнях Покупця.

Строк дії Договору визначений пунктом 8.1 Договору та становить з дати підписання до 31.12.2007 р. згідно додаткової угоди від 25.12.2006 р.

Позивачем у виконання своїх зобов'язань за Договором було поставлено відповідний товар на загальну суму 391764,16 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи накладними, податковими накладними, специфікаціями. (а.с. 17-46)

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника Покупця у накладних, засвідчений відтиском печатки, а аткож підписом представника відповідача у специфікаціях.

Відповідачем частково було оплачено вартість отриманого товару у розмірі 243478,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по банківських рахунках позивача. (а.с. 47-60)

Проте, відповідачем не було сплачено залишок вартості отриманого товару у відповідності до умов договору у розмірі 148286,16 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 148286,16 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Приватного підприємства «Дунапак» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У судовому засіданні представником позивача були надані платіжні документи, згідно яких вбачається, що відповідачем була погашена сума заборгованості за отриманий товар у розмірі 50000,00 грн. (а.с. 92): виписка по рахунку позивача від 13.05.2008 р.

Як свідчать матеріали справи вказана сума у розмірі 50000,00 грн. була сплачена відповідачем 13.05.2008 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку. (24.03.2008 р. як свідчить відтиск штампу поштового відділення на конверті, доданому до позовної заяви)

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що  Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.  

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 98286,16 грн. заборгованості за поставлений товар, через що  вимоги позивача про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Ікона»   заборгованості у розмірі 98286,16  грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 38110,74 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості, сума інфляційних втрат розрахована із розрахунку зазначеного розміру заборгованості становить за період з 01 січня 2007 р. по 28.03.2008 р. – 38110,74 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Ікона».

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 28996,81 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 2.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару.

Проте заявлена позивачем сума пені до відшкодування у розмірі 28996,81 грн. підлягає зменшенню з огляду на наступне.

Позивачем розрахунок суми пені за період з 28.03.2007 р. по 28.03.2008 р. зроблений з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 8,5 %.

Проте, суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Листом НБУ від 06.06.2006 р. N 14-011/1373-6039 з 10.06.2006 р. облікова ставка НБУ встановлена на рівні 08,5%.

Листом  НБУ від 17.05.2007 р. N 14-011/1150-5118 з 01.06.2007 р. облікова ставка НБУ встановлена на рівні 8,0%.

Постановою НБУ від 29.12.2007 р. N 492 з 01.01.2008 р. облікова ставка НБУ встановлена на рівні 10,0%.

Таким чином, сума пені, що підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованою та такою що підлягає стягненню з відповідача за період з 28.03.2007 р. по 28.03.2008 р. становить 26144,06 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

  З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пункту 1-1 частини 1 статті 80, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Ікона» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Лютнева, 15; вул.. Фрунзе, 43, корп. 2, оф. 79, ідентифікаційний код 33266596, р/р 26001060040690 в Кримському РУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436) на користь Приватного підприємства «Дунапак» (68600, м. Ізмаїл, вул.. Кутузова, 97; вул.. Радянської міліції, 17, кв. 2, ідентифікаційний код 32783185, р/р 260023118801 в Філії АБ «Південний» м. Ізмаїл, МФО 328890) 98286,16 грн. основного боргу,   38110,74 грн. інфляційних втрат, 26144,06 грн. пені, 2125,41 грн. державного мита та 116,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 50000,00 заборгованості провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.