Рішення

від 03.06.2008 по справі 4220-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4220-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2008Справа №2-2/4220-2008

За позовом: Державного підприємства «Житомирський лікеро - горілчанийзавод» (м.Житомир, вул.1-го травня, 38).

До ПКФ «Тетра» (м.Сімферополь, вул.Архівний спуск, 2, кв.7).

про стягнення 6 745грн.78коп.  

                                                         Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Мамедов представ., дов. у справі.

Від відповідача : не з'явився.  

Суть спору:

Позивач звернувся  до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача про  стягнення 6 745грн. 78коп., з яких 5 124грн. 07коп. сума заборгованості за отриману продукцію, 852грн. 81коп. пеня, 154грн. 02коп. річні, 256грн. 20коп. 5% штрафу за прострочення оплати вартості переданої продукції та 358грн. 68коп. 7% штрафу згідно ст.231 ЦК України.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору купівлі – продажу від 07.4.2005  року № 66, укладеного між сторонами, позивачем була передана відповідачу лікеро-горілчана продукція на загальну суму 24 116грн. 40коп. Але у порушення умов договору відповідач здійснив оплату товару не у повному об'ємі, так, відповідачем було оплачено лише 18 992грн. 33коп, та за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 5 124грн. 07коп., що стало підставою для нарахування штрафу, пені, річних та звернення позивача з позовною заявою до суду.

Відповідач у судове засідання не з'явився,  про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.   

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України передбачає обов'язок продавця передати товар покупцеві визначений договором купівлі - продажу.

Між Державним підприємством «Житомирський лікеро - горілчаний завод» та ПКФ «Тетра» був укладений договір купівлі-продажу №66 від 07.4.2005 року відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її, відповідно до умов договору, по ціні, яка встановлена у прейскуранті  продавця, який є невід'ємною частиною договору та підлягає підписанню, уповноваженими на це представниками сторін.(п.п.1.1,2.4 договору)

Відповідно до п.3.1 договору продукція  продається покупцю за умови здійснення ним 50% попередньої оплати від вартості продукції, що має бути йому передана на виконання умов договору, інші 50% оплати з відстроченням платежу на 30 календарних днів.

За умовами договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію не пізніше 3-х днів, з дня здійснення ним попередньої оплати. (п.4. договору).

Але відповідно до угоди від 27.4.2005р. про внесення  доповнення до договору купівлі – продажу №66 від 07.4.2005р. сторони доповнили розділ 3 договору п.3.3 наступної редакції: «за домовленістю сторін продукція може передаватися покупцю з відстроченням платежу на 29 календарних днів».

  Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

 Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

У виконання зобов'язань, узятих за договором, позивач по товаро – транспортним накладним на переміщення алкогольних напоїв № 410906 від 24.5.2005р. на суму 19 782,00грн., №410903 від 25.5.2005р. на 2 709,00грн. та №410907 від 25.5.2005р. на 1 625грн. 40коп. відпустив, а  ПКФ «Тетра» за дорученням ЯКТ №360612 від 24.5.2005р. прийняв продукцію  на загальну суму 24 116грн.40коп.

Відповідно до п.1 ст. 692 ЦК України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів  на  нього, якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Тоді як у порушення умов договору оплата отриманої продукції ПКФ «Тетра» проведена була  лише частково, так відповідачем було сплачено лише 18 992грн. 33коп. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5 124грн. 07коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, тоді як такі він до суду не надав|уявив|.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги у частині  стягнення з ПКФ «Тетра»  заборгованості за поставлений товар у розмірі 5 124грн. 07коп. обґрунтовані, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Стаття 549 ЦК України визначає наступне: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Окрім  вимоги про стягнення основного боргу, заявлені вимоги про стягнення річних у розмірі 154грн.02коп., пені у розмірі 852грн. 81коп., 5% штрафу за прострочення оплати вартості переданої продукції в сумі 256грн. 20коп.  та 358грн. 68коп. 7% штрафу згідно ст.231 ЦК України.

У цій частині  позов не підлягає задоволенню, тому що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

У п.6.3 договору  сторони  передбачили, що  в разі, якщо покупець не виконає у строк передбачений п.3.1 договору свої зобов'язання, щодо оплати вартості поставленої продукції, він зобов'язаний сплатити на користь продавця: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати вартості поставленої не оплаченої вчасно продукції; крім пені, за несвоєчасний розрахунок (прострочення оплати вартості поставленої продукції) с покупця стягуються інфляційні  нарахування та 3% річних за користування чужими коштами; 5% штрафу за прострочення оплати вартості переданої продукції.

А з п.3.1 договору не убачається строк у продовж якого відповідач зобов'язаний провести оплату, тобто сторони не встановили  строк оплати, відповідно позивач не доказав порушення відповідачем строків оплати.

Більш того, позивач і у судовому засіданні не довів суду,  якого конкретно числа відповідачем отриманий товар.

Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений і підписаний 09.6.2008р.

З урахуванням викладеного,  керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути ПКФ «Тетра» (м.Сімферополь, вул.Архівний спуск, 2, кв.7, р/р 260003000202 в КР РФАО «Кредит Банк (Україна)» м.Сімферополь ,МФО 324913, ЗКПО 24032921, ІНН 240329201278, № св-ва 00773133) на користь Державного підприємства «Житомирський лікеро - горілчаний завод» (м.Житомир, вул.1-го травня, 38, р/р 2600501524042 у відділенні «Укрексімбанку» м.Житомира, МФО 311324, ЗКПО 00375504) 5 124грн. 07коп. боргу, 77грн. 48коп. держмита, 89грн. 63коп. витрат по сплаті інформаційно – технічного забезпечення судового процесу.

3.          У частині стягнення  852грн. 81коп. пені, 154грн. 02коп.  річних, 614грн. 88коп. штрафу за прострочення оплати вартості переданої продукції у позові відмовити.

4.          Наказ видати після вступу рішення у законну силу

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.