Рішення

від 27.05.2008 по справі 4972-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4972-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.05.2008Справа №2-15/4972-2008

За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова/провулок Совнаркомівський, 52/1,  ідентифікаційний код 00153117)

До відповідача Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 9, ідентифікаційний код 33656208)

Про стягнення 131,26 грн.          

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Капустіна М. М., ю/к, до. №11/56 від 27.08.2007 р.

Від відповідача  – Єрохіна Т. В., зав. сектором правової роботи, дов. №2000 від 14.11.2006 р.

Обставини справи: Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим про стягнення 131,26  грн., у тому числі 102,74 грн. заборгованості, 24,31 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 4,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній вартості наданих за договором №1285-ТГ-2006 від 16.05.2006 р. послуг з транспортування природного газу, у зв'язку з чим заборгованість Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим перед ДАТ «Чорноморнафтогаз» складає 102,74 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення вказаної суми заборгованості (з урахуванням річних та інфляційних втрат) в примусовому порядку.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» є обґрунтованими та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

16.05.2006 р. між  Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Виконавець) та Міністерством у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим (Споживач) був укладений договір №1285-ТГ-2006 на надання послуг з транспортування природного газу, предметом якого, згідно з  пунктом 1.1, є надання послуг з транспортування в 2006 році природного газу в обсязі 8,2 тис. куб. м по газотранспортній системі «Виконавця» до газорозподільної станції і передачі його в газові мережі Газозбутової організації (ВАТ «Кримгаз»).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Виконавець надає послуги по транспортуванню газу, що надійшов у газотранспортну систему ДАТ «Чорноморнафтогаз»  і передає його безпосередньо на пунктах передачі – газорозподільних станціях (ГРС) газозбутової організації (ВАТ «Кримгаз») відповідно до «Правил подачі і використання природного газу в народному господарстві України», затверджених Газкомнафтогазом України 01.11.1994 р.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що кількість газу, що підлягає транспортуванню за місяць Споживач підтверджує актом прийому-передачі природного газу, підписаним з Газозбутовою організацією до 3-го числа місяця, наступного за звітним. Споживач представляє Виконавцю засвідчену копію наказу про призначення повноважного представника, що має право підпису на актах прийому-передачі газу. Даний акт є підставою для проведення остаточних фінансових розрахунків. У випадку несвоєчасного представлення Споживачем даного акта, Виконавець здійснює розрахунки вартості послуг з його транспортування на підставі даних, що представляються Газозбутовою організацією.

Згідно з пунктом 5.1 Договору Споживач оплачує вартість послуг з транспортування газу з розрахунку 24,00 грн. за 1000,00 куб. м., у тому числі ПДВ 4,00 грн.

Розрахунки за послуги з транспортування природного газу Споживач здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця. Споживач не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження газу, перераховує Виконавцю авансовий платіж в розмірі 95% вартості обсягу послуг з його транспортування, в межах заявлених в пункті 1.1 на поточний період обсягів газу. Остаточний розрахунок за послуги з транспортування природного газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта прийому-передачі фактично спожитого за місць газу (пункт 5.2 Договору).

Загальна сума договору, згідно з пунктом 5.5, складає 196,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем був переданий природний газ у наступних обсягах:

- за актом від 26.04.2006 р. – 1,356 тис. куб. м.;

- за актом від 30.11.2006 р. – 0,925 тис. куб. м.;

- за актом від 31.12.2006 р. – 2 тис. куб. м.

Отже, усього позивачем був поставлений природний газ в загальному обсязі 4,281 тис. куб. м. на суму 102,74 грн., який відповідачем оплачений не був.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 102,74 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Більш того, наявність заборгованості у вказаному розмірі визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №1285-ТГ-2006 від 16.05.2006 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу, через що позовні вимоги Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» відносно стягнення вказаної суми заборгованості з Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 24,31 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 4,21 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, сума інфляційних втрат та 3% річних обчислені позивачем правомірно, через позовні вимоги Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» в частині їх стягнення з відповідача також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим (95011, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 9, ідентифікаційний код 33656208) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова/провулок Совнаркомівський, 52/1,  ідентифікаційний код 00153117)  102,74 грн. основного боргу, 24,31 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 4,21 грн., 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.