Рішення

від 21.04.2008 по справі 17/274-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.08

          Справа № 17/274-08.

За позовом: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2

        про розірвання договору та визнання

права власності

Суддя Коваленко О.В.

          Представники:

        Від позивача: не з'явився.

        Від відповідача: не з'явився.

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач

просить суд розірвати договір про спільне фінансування ремонтних робіт від

28.12.2007 року, укладений між  Фізичною

особою-підприємцем  ОСОБА_1 та Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_2, а також визнати за ним право власності на нерухоме

майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежилі приміщення, офісні

приміщення та кафе, загальною площею 180,9 м2 разом з літнім майданчиком площею

69,1 м2.

Позивач подав суду

клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у

повному обсязі, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа

розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач  в судове засідання не з'явився, про час та

місце розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовому відзиві проти

позову не заперечував та просить справу слухати у його відсутність. Суд

задовольняє клопотання відповідача, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України

справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши наявні докази, суд встановив:

Позивачу на праві

власності належать нежитлові приміщення - офісні приміщення та кафе загальною

площею 180,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про

право власності від 06.12.2007 р., яке міститься в матеріалах справи.

Крім того, право

власності позивача на зазначене нежитлове приміщення підтверджується витягом

про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.12.2007 р.

З метою поєднання

фінансових можливостей для втілення  проекту

по ремонту зазначеного об'єкту нерухомості 28.12.2007 року між Фізичною

особою-підприємцем  ОСОБА_1 та Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про спільне фінансування ремонтних

робіт.

Відповідно до умов

вказаного вище договору позивач та відповідач зобов'язуються спільно

фінансувати проведення ремонту нежитлових приміщень. Пунктом 1.2. Договору

передбачено, що після завершення ремонтних робіт відповідач  отримує у власність частину нежитлових

приміщень, визначених відповідно до технічного паспорту, як кафе № І по літ. К,

площею 36,4 метри квадратних, при цьому розмір грошового внеску Сторін

визначається виходячи з необхідності у грошових коштах на проведення ремонтних

робіт згідно кошторису та вноситься пропорційно до площі, що буде належати

кожній з  Сторін. Право власності на

частину нежитлового приміщення відповідач отримує тільки після повної сплати

грошових коштів визначеної згідно п. 1.3. даного Договору.

Позивач належним чином

виконав всі передбачені Договором зобов'язання, крім того,  профінансував на 100% проведення ремонтних

робіт у зв'язку з тим, що відповідач відмовився від виконання своїх зобов'язань

по договору з причини скрутного фінансового стану, про що свідчить лист

№77-2008 від 10.03.2008 р., який знаходиться в матеріалах справи.

На сьогоднішній день

позивачем здійснено технічну інвентаризацію вказаного об'єкту нерухомості, про

що свідчить технічний паспорт на нежитлові приміщення.

Судом встановлено, що в

даний час позивач не може провести реєстрацію права власності на належні йому

нежитлові приміщення, оскільки згідно договору про спільне фінансування

ремонтних робіт, частина зазначених нежитлових приміщень має належати

відповідачу.

Крім того, відповідач в

даний час не відмовився від свого права на частину нежитлового приміщення, а

тільки повідомив про неможливість виконання умов договору про спільне

фінансування ремонтних робіт від 28.12.2007 року.

Відповідно до ст. 316 ЦК

України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно

до закону за власною волею, незалежно від волі інших осіб.

В свою чергу, відповідно

до ст. 317 ЦК України, власнику належать право володіння, користування та

розпорядження своїм майном.

Однак, позивач не може в

повній мірі скористатися своїм правом власності на зазначені об'єкти

нерухомості, адже відповідач не визнає таке право власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК

України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно

позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Підстави набуття права

власності визначені вимогами ст. 328 ЦК України, якою передбачено, що право

власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із

правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не

випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена

судом.

Відповідно до ч. 1 ст.

202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, ч. 1 та ч. 2

ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена

(створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або

законом, а право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки,

будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення

майна).

Відповідно до ч. 1 ст. 16

ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті

ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено

визнання права.

При цьому, ч. 1 ст. 392

“Визнання права власності” ЦК України визначено, що власник майна може

пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється

або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує

його право власності.

Крім того, відповідно до

ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу

однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших

випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення

стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною

мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи викладене, суд

дійшов до висновку про те, що відповідачем допущено істотних порушень умов

договору, у зв'язку з чим договір про спільне фінансування ремонтних робіт від

28.12.2007 року підлягає розірванню, а за позивачем необхідно визнати право

власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежилі приміщення,

офісні приміщення та кафе, загальною площею 180,9 м2 разом з літнім майданчиком

площею 69,1 м2.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК

України держмито в сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір про фінансування

ремонтних робіт від 28.12.2007 року, укладений між Фізичною

особою-підприємцем  ОСОБА_1 та Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_2.

3. Визнати за Фізичною

особою-підприємцем  ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,

код НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1, а саме нежилі приміщення, офісні приміщення та кафе, загальною площею

180,9 м2 разом з літнім майданчиком площею 69,1 м2.

Суддя                                                                         

О.В. КОВАЛЕНКО