Постанова

від 11.06.2008 по справі 2/1407-3/156а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/1407-3/156А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.08                                                                                           Справа№ 2/1407-3/156А

Суддя    Н.Березяк   при секретарі І. Торській  розглянула матеріали справи  

За позовом:  Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області, м. Львів

До відповідача: Дрогобицька районна санітарно-епідеміологічна станція , м. Дрогобич

Про стягнення економічних санкцій в сумі 21 879,00 грн.

За участю представників:

Від позивача: Рущак О.О. - представник

Від  відповідача: не з'явився   

          Представникові позивача роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України.

          Суть спору: Подано позов Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області до Дрогобицької районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення економічних санкцій в сумі 21 879,00 грн.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.11.2006 року провадження у даній справі було зупинено. На задоволення клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з тим, що відповідачем подано позов до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання нечинним рішення державної інспекції з контролю за цінами у Львівській обл. № 6 від 27.12.2004 р.

          В зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 30.05.2008 року було поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.06.2008 р.

В судовому засіданні 11.06.2008 року позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених  в позовній  заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          В попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав та мотиві наведених в своєму запереченні на позов.

            В судовому засіданні 11.06.2008 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

          Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області було проведено перевірку  правильності  застосування тарифів на роботи і послуги, що надаються і виконуються за плату, відповідно до вимог  постанови  Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. №662, в результаті чого виявлено порушення державної дисципліни цін, у зв'язку з чим  прийнято рішення № 6 від 27.12.2004 р. про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення  державної  дисципліни цін, вирішено вилучити у СЕС Дрогобицького району в дохід держбюджету 21 879,00 грн.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 001217від 04.10.2004 року (копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області №6 від 27.12.2004 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін СЕС Дрогобицького району.  Постановою господарського суду Львівської області у даній справі від 11.03.2008 р. в позові СЕС Дрогобицького району відмовлено з посиланням на підставність та законність рішення позивача № 6 від 27.12.2004 р.  Дане рішення у встановленому законом порядку не оскаржено і набрало законної сили.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

При  прийнятті  постанови,  суд  виходив  з наступного :

Відповідно до ст.14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990 року № 507-XII (із змінами), вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією  сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни цін підлягає вилученню в доход бюджету, крім того стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Відповідно до п.3 ст.116 Конституції України, до повноважень Кабінету Міністрів України належить проведення цінової політики, яке в свою чергу реалізовано в Законі України „Про ціни та ціноутворення", згідно із яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни (тарифи) на які затверджуються відповідними органами державного управління.

           Відповідно до ст. 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року № 4004-XII, з метою забезпечення фінансування установ, закладів, частин і підрозділів санітарно-епідеміологічної служби за рахунок спеціального фонду державного бюджету, кошти до якого відраховуються за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, що не відноситься до медичної допомоги населенню, Кабінету Міністрів України надано право визначати перелік та тарифи на платні послуги, які надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.

           Стаття 35 цього Закону знаходиться у розділі IV Закону „Державна санітарно-епідеміологічна служба України" і стосується виключно діяльності закладів санітарно-епідеміологічної служби, тоді як права та обов'язки громадян окремо визначені в ст.ст. 4, 5 Розділу II цього Закону.

Згідно ст. 35 згаданого Закону та на реалізацію права закладів санітарно-епідеміологічної служби надавати платні послуги з метою одержання коштів до спеціального фонду державного бюджету, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.08.03 року № 1351 "Про затвердження тарифів на роботи та послуги, що виконуються та надаються за плату установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", а також Постанову від 11.05.2006 року № 662, у відповідності до яких заклади санітарно-епідеміологічної служби зобов'язано надавати послуги по конкретно визначених розмірах тарифів.

          Відповідно до п.5 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правих актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97(із змінами), нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти  Кабінету Міністрів України, які визначають права та обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих органах.

          Враховуючи те, що Постанова Кабінету Міністрів України від  11.05.2006р. № 662 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351”не визначає прав та обов'язків громадян, і в ній не зазначено більш пізнього строку набрання нею чинності, дана Постанова  набрала чинності з моменту її прийняття, 11 травня 2006 року.

До аналогічного висновку дійшло і Міністерство юстиції України, яке у своєму листі від 06.07.2006 року № 34-26.2336 повідомило Міністерство охорони здоров'я, що Постанова  Кабінету Міністрів України від  11 травня 2006р. № 662 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351”набрала чинності з моменту її прийняття, 11 травня 2006 року.

          Безпідставним є посилання відповідача на п.3 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правих актів та набрання ними чинності", оскільки пункт 3 містить загальну норму про те, що акти Кабінету міністрів України мають бути опубліковані або доведені до відома, а пункт 5 цього Указу, власне, встановлює момент набрання ними чинності.

           Таким чином, не підлягають застосуванню нормативно-правові акти, які взагалі не були оприлюднені (відповідає викладеному в п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").

           Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662 була опублікована 31.05.2006р. в газеті „Урядовий кур'єр" за №100 та в Офіційному віснику України за № 20.

          Пункт 1.8 “Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами”, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за № 1047/6238) передбачає, що факти завищення цін і тарифів суб'єктами господарювання, які встановлені самостійно, у разі повернення суб'єктами господарювання суми необґрунтовано отриманої виручки споживачам або перерахування її в дохід відповідного бюджету до початку перевірки, як порушення державної дисципліни цін, не розглядаються (початком перевірки вважається дата, яка зазначена в акті).

З Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих" органів" міських рад щодо регулювання цін (тарифів), якою затверджуються повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг" вбачається, що Кабінет Міністрів України, як центральний орган виконавчої влади, встановлює саме фіксовані та граничні рівні цін (тарифів), а відтак безпідставним є посилання відповідача на недоведеність того, що затверджені Кабінетом Міністрів України тарифи є фіксованими.

          Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" затверджено тарифи на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.  Ці тарифи включали ПДВ, оскільки у постанові не було зазначено протилежне, податок на додану вартість в розмірі 20 % окремим рядком понад тариф не виділено. Такий висновок господарського суду відповідає висновку Верховного Суду України, зробленому у постанові від 11 вересня 2007 р. у справі № 21-1518 во 06.

    Посилання відповідача на те, що  Державна податкова адміністрація листом від 15.09.2003р. №8101/5/15-2416 повідомила, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату  установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені Постановою КМУ від 27.08.2003р. №1351 без врахування податку на додану вартість при  здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно  додавати ПДВ  до уваги  судом не береться, оскільки в постанові Верховного суду  України від 11.09.2007р. зазначено, що Державна податкова адміністрація  даючи дану відповідь виходила з помилкового припущення про те, що до тарифів (прейскурантів), установлених Постановою №1351, податок на додану вартість  не включено.  Крім того, відповідно до підпункту „г” підпункту 4.4.2 пункту 4.2 ст. 4  Закону  України „ Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих   положень податкового законодавства контролюючими органами - в межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Таким чином, на спірні правовідносини згадана відповідь не поширюється.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці  функції  покладено Урядом України.

         Як вбачається з матеріалів справи, Дрогобицька санітарно-епідеміологічною станція за період з 01.01.2004 р. по 01.09.2004р. завищено тарифи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. Сума необґрунтовано одержаної  виручки за цей період становить 7 293,00 грн., відповідно розмір економічних санкцій складає 21 879,00 грн.  Належних доказів, які б спростовували зазначені обставини, суду не надано.

    Згідно зі ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

             З огляду на наведене, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 71,160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Дрогобицької районної санітарно-епідеміологічної станції (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шептицького, 20, МФО 825014, код ЗКПО 01996193) в доход державного бюджету Дрогобицького району ( р/р 31112101800109 в УДК у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 25262988) –21 879,00 грн. грн. –економічних санкцій.

3. Стягнути з Дрогобицької районної санітарно епідеміологічної станції (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шептицького, 20, МФО 825014, код ЗКПО 01996193) в доход державного бюджету 218,79 грн. –судового збору.

4. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.

5.   Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Суддя