Постанова

від 11.06.2008 по справі 10/718/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/718/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2008 р. 12:00Справа №  10/718/07

  За адміністративним позовом державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва, (54030, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 24)

до відповідача:  товариства з обмеженою відповідальністю «Сапторг», (54055, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 50, кв. 11)

                                                                                                         Суддя Горобченко Д.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: не з`явився,

від  відповідача: Сапіга С.С.           

СУТЬ СПОРУ: визнання недійсними з моменту перереєстрації установчих документів та свідоцтва платника ПДВ та визнання недійсними усіх первинних бухгалтерських документів підприємства з моменту видачі.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства в частині державної реєстрації юридичної особи та ведення підприємницької діяльності.

Позивач позовні вимоги підтримує.

         Відповідач правом, передбаченим ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважного представника відповідача, відповідно до ст.128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

          Заслухавши представників сторін, розглянувши  матеріали справи суд –

в с т а н о в и в:

          ТОВ “ Сапторг ”  (ідентифікаційний номер 34772416) було зареєстровано, як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа реєстраційно-ліцензійною палатою виконавчого комітету Миколаївської міської ради 04.12.2006р. з видачею свідоцтва серії А01 №120257.

          Відповідача було взято на облік, як платника податків на додану вартість та видано свідоцтво №100005623.

          Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником ТОВ “ Сапторг ” є  Сапіга Сергій Сергійович.

          Пояснення, які Сапіга Сергій Сергійович надав  працівникам  податкової міліції 29.08.2007р. свідчать,  що ТОВ “ Сапторг ” ним не реєструвалось, рахунків у банківських установах Сапіга С.С. не відкривав, будь-яких документів по підприємству у нотаріуса не підписував,  декларації  з податку на прибуток підприємства  не підписував, ніяких організаційно-розпорядчих функцій на підприємстві не здійснював, договорів з іншими підприємствами від імені ТОВ “ Сапторг ” не укладав, за адресою м.Миколаїв, вул.Чкалова, 50, кв.11 підприємство не знаходиться, про місцезнаходження печаток, бухгалтерських та уставних документів йому не відомо.

                    Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка з ЄДРПОУ свідчать про те, що ТОВ “ Сапторг ” зареєстроване за адресою м.Миколаїв, вул.Чкалова, 50, кв.11.          

          Відповідно до акту від 29.08.2007р., складеного позивачем, ТОВ “ Сапторг ” за юридичною адресою: м.Миколаїв, вул.Чкалова, 50, кв.11 не знаходиться.

          Викладені обставини свідчать, що громадянин Сапіга С.С. не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, відповідно не мав наміру сплачувати до бюджету встановлені законом податки і збори.

          Однак, з огляду зразків підписів Сапіги С.С. вчинених в поясненнях наданих працівникам  податкової міліції 29.08.2007р., підписи Сапіги С.С. на поясненні суттєво відрізняються від підпису, зробленого від його імені, з чого слід зробити висновок, що підпис зроблено не Сапігою С.С.

          Викладене свідчить, що податкові декларації та документи бухгалтерського обліку до органів державної податкової служби ТОВ “ Сапторг ” не подавались з моменту перереєстрації, чим було порушено ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”, яка  зобов'язує платників податків вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльністю, подавати до державних податкових  органів відповідно до законів декларації та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів  (обов'язкових платежів).

Згідно ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

          Згідно ст.8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” установчі    документи   (установчий   акт,   статут   або засновницький договір,  положення) юридичної особи повинні містити  відомості,  передбачені законом.

          Відповідно до ст.57 Господарського кодексу України, установчими документами суб'єкта господарювання, у випадках передбачених законом, є статут (положення). Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, а також інші відомості, передбачені законодавством. Статут затверджується власником майна (засновником) суб'єкту господарювання.

Відповідно до ч.5 ст.58 ГК України та ч.3 ст.8 Закону України відповідальність за відповідність установчих  документів  законодавству та їх достовірність несуть засновники (учасники) юридичної особи.

             Частина 5 статті 8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово,   прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників  (учасників)  або  уповноважених  осіб  на  установчих документах  повинні  бути  нотаріально посвідчені.

          Як вбачається з доданого до позовної заяви статуту підприємства (а.с.8, 9) та письмових пояснень Сапігі С.С., його  підпис на редакції статуту нотаріально не посвідчувався.           

         Крім того, зразки підпису Сапіги С.С. вчинені в поясненнях  від 29.08.2007р., суттєво відрізняються від підпису, зробленого від його імені в редакції статут, з чого слід зробити висновок, що підпис зроблено не Сапігою С.С.

          Відповідно до чинного законодавства підставою для визнання недійсним установчих документів можуть бути, зокрема, вчинені при оформлені цих документів порушення законодавства, невідповідність фактичним обставинам вміщених в установчих документах відомостей.

Так, згідно ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

          З матеріалів справи вбачається, що засновник відповідача з моменту реєстрації підприємства не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність; ТОВ “ Сапторг ” зареєстроване з порушенням встановленого законом порядку, а власник та керівник підприємства не здійснював безпосередньої самостійної діяльності направленої на отримання прибутку; за вказаною у статуті юридичною адресою підприємство не знаходиться.

          Враховуючи викладене, позовні вимоги, в частині визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ “ Сапторг ” з моменту реєстрації, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          Що стосується позовних вимог про визнати недійсними всіх первинних бухгалтерських документів ТОВ “ Сапторг ”  з моменту реєстрації, то в цій частині суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“ від 16.07.1999р. №996-ХІV  під первинним документом (в бухгалтерському обліку) розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

             Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності    окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським  судам  відповідно  до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,  вирішують  у  першій  та апеляційній інстанціях   відповідні   місцеві   та   апеляційні господарські   суди   за   правилами   Кодексу   адміністративного судочинства України.

Таким чином, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України господарські суди приймають та вирішують справи, які були підвідомчі господарському суду.

Однак, згідно ст.ст.1,12 ГПК України чинне законодавство не відносить до повноважень господарських судів вирішення питання про відповідність вимогам закону будь-яких звітних та/або розрахункових документів. Отже спір про визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, не може бути предметом розгляду в господарському суді.

Кодекс адміністративного судочинства України також не передбачає звернення до адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами, оскільки визнання недійсними первинних бухгалтерських документів підприємства не є спором у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.  

          У зв'язку з викладеним, господарський суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

          Керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.160-163, 167,254 КАСУ, господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

            1. Позов задовольнити частково.

            2. Визнати статут товариства з обмеженою відповідальністю “Сапторг”  (м.Миколаїв, вул.Чкалова, 50, кв.11, код ЄДРПОУ 34772416) недійсними  з дати реєстрації, а саме з 04.12.2006р.

          3. Визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість свідоцтво №100005623, видане товариства з обмеженою відповідальністю “Сапторг”  (м.Миколаїв, вул.Чкалова, 50, кв.11, код ЄДРПОУ 34772416) з дати реєстрації, а саме з 04.12.2006р.

          4. Провадження у справі, в частині позовних вимог про визнання недійсними всіх первинних бухгалтерських документів товариства з обмеженою відповідальністю “Сапторг”  з моменту реєстрації, закрити.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя