Рішення

від 13.06.2008 по справі 12/341-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/341-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 червня 2008 р.                            Справа 12/341-07

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-австрійсько-німецького підприємства "Укрінтерцукор" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 93-Б, ідент.код 20036069)   

до: Приватно-орендного підприємства "Агропромислова корпорація "Якубівка" (22720, Вінницька обл., Іллінецький р-н, с. Якубівка, ідент.код 03733453)  

про стягнення  28 722,31 грн.

Головуючий суддя                                        Кожухар М.С.     

Cекретар судового засідання Швець Н.В.

Представники

          позивача :   Титаренко Т.І.- за дорученням

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 28722,3 грн. заборгованості, що виникла, взв"язку з невиконанням умов договору фінансового лізингу рухомого майна № 49/3  від 18.03.1998 року.

Ухвалами  суду від 29.11.07р., 27.12.07р. та 31.01.08р. розгляд справи відкладався, в зв"язку з неявкою представника відповідача в  судове засідання.

В судовому засіданні 06.03.08р. оголошено перерву до 14.03.08р., та судове засідання, в зв"язку з хворобою судді Кожухар М.С., з 14.03.08р. перенесено на 10.04.08р.

Ухвалою суду від 10.04.08р. розгляд справи відкладено на 08.05.2008 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору документів.

Ухвалою від 08.05.08р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача та ненаданням сторонами необхідних доказів відкладено на 12 червня 2008 р.

В судовому засіданні 12.06.08р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному об"ємі.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві вх. № 6657 від 12.06.08р., однак після оголошеної в судовому засіданні перерви відмовились від раніше наданого відзиву, та у поясненні від 12.06.08р. зазначили, що за згодою сторін строк дії договору № 49/3 від 18.03.1998р. не був продовжений, а відтак відповідач вважає що позивачем порушено строк позовної давності при поданні позову до суду та просить суд застосувати строк позовної давності.

В судовому засіданні 12.06.08р. оголошено перерву до 13.06.08р.

В судове засідання 13.06.08р. з"явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному об"ємі. Відповідач правом участі в розгляді справи не скористався, про дату, місце та час слухання справи повідомлений через представника під розписку у судовому засіданні 12.06.2008 р.

З огляду на це, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З пояснень представників сторін, що надані у судових засіданнях, та наданих матеріалів суд вбачає таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство "Укрінтерцукор" та Приватно-орендного підприємства "Агропромислова корпорація "Якубівка" було укладено договір фінансового лізингу рухомого майна № 49/3 від 18.03.1998 року.

Згідно п. п. 1.1., 3.1., 3.2. договору лізингодавець (позивач) передав належний йому на праві власності об'єкт лізингу лізингоодержувачу (відповідачу), а лізингоодержувач прийняв об'єкт лізингу (обприскувач "S-320" зав.№050551125) у користування за відповідну плату, відповідно до строків та інших умов, які означені у даному договорі.

Згідно п. п. 7.1. - 7.5., 9.4.2. договору № 49/3 та протоколом №1 до договору № 49/3 відповідач за користування об'єктом лізингу зобов'язувався своєчасно і повністю вносити періодичні лізингові платежі відповідно до обсягів та строків, зазначених у протоколі №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж встановлюється та дорівнює шести місяцям. Склад лізингових платежів визначається згідно п. 3 розділу «визначення термінів» даного договору (п. 7.2 договору).

Розділом 2 договору сторони обумовили, що: цей договір набуває чинності з моменту його підписання (п. 2.1); момент закінчення терміну дії даного договору визначається належним чином його виконання, тобто як передачею об'єкту лізингу лізингоодержувачу, так і сплатою в повному обсязі лізингоодержувачем лізингових платежів, що передує і завершує отримання лізингоодержувачем об'єкту лізингу у його виключну власність, за умови повного виконання фінансових зобов'язань щодо даного договору та сплати залишкової вартості об'єкту лізингу та податку на додану вартість. (п.2.3); договір укладено на строк до 2001 року, що визначено у Протоколі № 1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.4); сторони домовились, що строк дії цього договору може бути змінений за згодою обох сторін, але тільки у бік його скорочення (п. 2.5).

Пунктом 7.5 договору встановлено, що зміна розміру лізингових платежів за цим договором і порядок їх сплати в односторонньому порядку будь-якою із сторін не допускається. Зміна як загальної суми, так і сум чергових сплат лізингових платежів допускається виключно у двосторонньому порядку в період дії договору та при його продовженні, в разі появи нових обставин, що можуть викликати комерційні втрати обох сторін: зміни рівня інфляції, рівня позикового відсотку, індексації основних засобів згідно з законодавством України, податків та інших суттєвих для обох сторін показників.

Відповідно до п. 16.2 договору всі зміни та доповнення до договору є невід'ємною частиною цього договору, якщо вони документально оформлені і підписані представниками сторін.

Згідно з пунктом 5 розділу договору «визначення термінів» встановлені цим договором зобов'язання сторін сторін є суттєвими умовами договору, невиконання яких прямо веде до його анулювання.

Пунктом 9.1.4 договору передбачено, що у випадку порушення лізингоодержувачем суттєвих умов договору лізингодавець має право розірвати його в односторонньому порядку.  

Згідно з п. 9.4.3. договору у разі несплати лізингових платежів протягом двох черговий строків на вимогу лізингодавця лізингоодержувач зобов'язаний повернути йому об'єкт лізингу.

Відповідно до п. 16.3 договору відношення за договором є закінченими після виконання сторонами своїх зобов'язань і повного врегулювання розрахунків між ними.

В рахунок погашення лізингових платежів лізингоодержувач передав лізингодавцю товар на загальну суму 40611,49 грн. згідно видаткових накладних № 828 від 23.03.1998 р., № 3440 від 17.11.2000 р., № 1850/1762 від 09.08.2001 р., № 1204 від 26.06.2002 р.

30.07.2004 р. позивач  надіслав відповідачу пропозицію № 534-юр про розірвання договору № 49/3 від 18.03.1998 р. та повернення 1 одиниці сільськогосподарської техніки, де зокрема зазначено, що лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі за два чергових строки, чим допустив істотне порушення умов договору, і це відповідно до ч. 1 п. 12.1 договору є підставою для припинення договору лізингу, тому лізингодавець пропонує лізингоодержувачу дати згоду на розірвання договору, повернути на склад лізингодавця об'єкт лізингу, про результати розгляду пропозиції надіслати письмову відповідь не пізніше 20 днів після одержання пропозиції (а.с. 103-104).

20.09.2004 р. позивач отримав від відповідача лист № 25, де останній просить позивача реструктуризувати заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 56203,87 грн. на 5 років (до 01.11.2008 р.).

Відповіді на цей лист позивач не надав.

01.10.2004 р. за актом здачі-приймання відповідач повернув, а позивач прийняв об'єкт лізингу.

20.10.2004 р. відповідач надіслав на адресу позивача лист № 132 про реструктуризацію заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 56203,87 грн. на 5 років (до 01.09.2009 р.).

Листом № 761-03 від 23.11.2004 р. позивач повідомив відповідача, що не погоджується з новим варіантом сплати заборгованості, оскільки погодився з проханням реструктуризувати заборгованість, висловленим відповідачем у листі № 25.

Позивач вважає, що сторони у такий спосіб продовжили строк дії договору, а відтак відповідач має заборгованість по сплаті трьох перших чергових лізингових платежів згідно листа № 25 в сумі  28722,31 грн., оскільки 14.12.2004 р. ним сплачено за об'єкт лізингу 5000 грн.        

Наведене стверджується:

- договором фінансового лізингу рухомого майна № 49/3 від 18.03.98р. з протоколом № 1 до договору;

- видатковою накладною № 3 від 24.03.1998 р.;

- актом приймання-передачі об'єкту лізингу від 24.03.1998 р.;

- видатковими накладними на передачу товару позивачу;

- актом приймання-передачі від 01.10.2004р.;

- зазначеними вище листами сторін;

- випискою банку на перерахування коштів відповідачем;

- іншими матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Прикінцевими положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. (набрав чинності з 01.01.2004 р., далі - ГК України), який є спеціальним законом з регулювання господарських правовідносин, встановлено, що цей кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо господарських відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення його застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таке передбачають і положення Цивільного кодексу України від16.01.2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004 р. (далі - ЦК України) стосовно цивільних правовідносин.

Як випливає з розділу 2, п. 7.2  договору лізингу, строк дії цього договору закінчився у 2001 році, а саме, 24.03.2001 р.;  правовідносини щодо користування відповідачем об'єктом лізингу, сплати ним лізингових платежів та отримання права власності на об'єкт лізингу мали бути завершені у період з 24.03.1998 р. по 24.03.2001 р.

Будь-які зміни і доповнення у період дії цього договору сторонами у встановленому пунктами 7.5, 16.2 договору порядку не вносились.

Те що договір лізингу не продовжувався підтверджується також тим, що сторони не обумовили вартість користування відповідачем об'єктом лізингу після закінчення строку договору і вимоги щодо цього відповідачеві не виставлялись, незважаючи на те, що об'єкт лізингу перебував у його користуванні аж до 01.10.2004 р.

Після закінчення строку дії договору у позивача  виникло право вимоги до відповідача щодо повернення об'єкту лізину та стягнення лізингових платежів у судовому порядку.

Надіслані відповідачеві пропозиції про розірвання договору та послідуюча переписка сторін не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці дії вчинені сторонами після закінчення строку дії договору, вони не можуть свідчити про продовження дії договору поза строком, передбаченим п.2.4 договору, оскільки таке продовження у встановленому законодавством та договором  порядку не здійснювалось.  

Крім того на пропозицію позивача про розірвання договору відповідач повернув об'єкт лізингу.

Ці дії сторін, за відсутності обставин щодо закінчення строку дії договору, також свідчили б про припинення дії договору за згодою сторін.

Лист позивача № 25, на який посилається позивач у позовній заяві, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки не є доповненням або зміною до договору в силу вимог законодавства та умов договору (п. 2.4, 2.5, 7.2 7.5, 16.2 договору), так як отриманий позивачем після закінчення дії договору лізингу, і залишився без відповіді останнього.  

Що стосується вимог про стягнення заборгованості відповідно до положень безпосередньо договору лізингу, то відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до договору фінансового лізингу рухомого майна відповідач повинен був сплатити лізингові платежі до 24.03.2001 р.

3-х річний строк позовної давності щодо стягнення лізингових платежів, передбачений ст. 71 ЦК УРСР від 18.07.1963 р., на 01.01.2004 р. (день набрання чинності ЦК України) не сплив.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

З урахуванням наведеного та поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, у позові слід відмовити також на підставі частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, оскільки за вимогами про стягнення лізингових платежів безпосередньо на підставі договору лізингу (без урахування листа відповідача № 25) строк позовної давності закінчився 24.03.2004 року.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, яким лізингові платежі за договором лізингу сплачені не у повному обсязі, суд вважає за необхідне покласти на нього понесені позивачем судові витрати з розгляду даної справи.

          Керуючись ст.ст. 33, 43, 49 ч. 2, 82, 84,115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватно-орендного підприємства "Агропромислова корпорація "Якубівка" (22720, Вінницька обл., Іллінецький р-н, с. Якубівка, ідент.код 03733453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство "Укрінтерцукор" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 93-б, ідент.код 20036069, п/р 26005302002735 в АКБ "Мрія" м. Києва, МФО 321767) - 287,22 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя                                             Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України  20 червня 2008 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу