Рішення

від 11.06.2008 по справі 52/23-08 (н.р. 46/563-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

52/23-08 (н.р. 46/563-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2008 р.                                                            Справа № 52/23-08 (н.р. 46/563-06)

вх. № 362/4-52 (н.р. 14968/4-46)

Суддя господарського суду Білоусова Я.О. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

першої 3-ї особи - не з"явився;

другої 3-ї особи - не з"явився;

третьої 3-ї особи - не з"явився;

відповідача - Гончаров Р.І., за довіреністю № 4/1 від 08.01.2008р.

розглянувши справу за позовом Департаменту забезпечення Адміністрації Державної Прикордонної службиУкраїни, м. Київ

3-ті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1. Східне регіональне управління Державної прикородонної служби України; 2. ВАТ "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини"; 3. ПКПП "Міське будівництво"   

до  АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин  

про спонукання виконання обов"язку в натурі

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Департамент забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України звернувся до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства закритого типу “Куряжський домобудівельний комплекс” про спонукання виконати договірні зобов'язання в натурі, а саме оформити та передати у власність Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України квартири №№ 61, 67, 73, 75, 79 загальною площею 342,0 квадратних метра у будинку №56 по вул. Леніна в м. Глухові Сумської області та правовстановлюючу документацію на них.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 лютого 2007 року по справі № 46/563-06 в позові було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від 02 липня 2007 року апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області залишено без задоволення, а рішення від 27.02.2007р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2007 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2007р. та рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2007р. у справі № 46/563-06 було скасовано, а справу № 46/563-06 передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Позивачем було надано заяву про уточнення (зміну) предмету позову (вх.4672), в якій він просить визнати недійсним акт прийому-передачі квартир №№ 61, 67, 73, 75, 79 у будинку №56 по вул. Леніна в м. Глухові Сумської області відповідно до інвестиційного договору від 16.11.1999р. № 13/99; просить зобов"язати відповідача виконати в натурі свої зобов"язання, згідно з інвестиційним договором від 16.11.2006р. № 13/99 та додатковими угодами до нього від 27.11.1999 № 1 та від 16.06.2000р. № 2, передати  у власність позивачу квартири загальною площею 342 кв.м. у смт. Пісочин Харківської області або місті Харкові та правовстановлючу документацію на них, яку було прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні 20.05.2008 року оголошувалась перерва до 03.06.2008 року.

Представник позивача в судових засіданнях 20.05.2008 р. та 03.06.2008 року позовні вимоги з урахуванням заявлених раніш уточнень підтримав в повному обсязі. Клопотання про витребування документів (вх. №817) просить не розглядати з огляду на зміну позовних вимог.

Представник першої 3-ї особи підтримав в судовому засіданні заявлені позовні вимоги.

Друга та третя 3-ті особи в судове засідання своїх повноважних представників не направили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

12.05.2008 року (вх. №674), через канцелярію суду надійшов відзив Глухівської фабрики по переробці сировини, в якому друга третя особа вважає недійсним акт приймання-передачі квартир №61,67,73,75,79 у будинку №56 по вул. Терещенків у місті Глухові та підтримує позов в повному обсязі.

     Представник відповідача в судовому  засіданні проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві та відзиві на уточнену позовну заяву (вх. № 5722), в якому заперечує проти заявлених позовних вимог посилаючись на належне виконання ним зобов'язань за інвестиційним договором, також посилається на пропуск позивачем позовної давності. В судовому засіданні заявив клопотання, відповідно до статті 30 ГПК України, про виклик гр. Костикової Л.В. для дачі пояснень про знані їй відомості та обставини у справі .

Представник позивача та третьої особи проти клопотання відповідача заперечували.

Суд розглянув заявлене відповідачем клопотання та з урахуванням положень статті 30 ГПК України, вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача частково, з огляду на те, що громадянка Костикова Л.В. з'явилась в судове засідання і необхідності в її виклику немає та вислухати надані  громадянкою Костиковою Л.В. пояснення про знані їй відомості та обставини у справі.

В судовому засіданні 20.05.2008 року громадянка Костикова Л.В. (з 06.08.1996 року по 02.10.2000 року – помічник президента з фінансових питань, з 02.10.2000 року по 11.07.2005 року на посаді директора по фінансам, з 11.07.2005 року по теперішній час радник президента по фінансам)  повідомила, що документи які свідчать про виконання відповідачем умов договору А-СА-101/1а про інвестування коштів в будівництво №С-1/12-00 від 22.05.2000 року не збереглися в зв'язку з закінченням строку їх зберігання. Внесення інвестицій, згідно пояснень наданих гр. Костиковою Л.В. здійснювалось матеріальними ресурсами, а саме бітумом, можливо і іншими матеріальними ресурсами, якими саме вона не пам'ятає.

У судовому засіданні 03.06.2008 року була оголошена перерва до 11.06.2008 року для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи в їх сукупності встановив.

16.11.1999 року між Державним комітетом у справах охорони державного кордону України (інвестор),  нині —Департамент забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України,  та АТ „Куряжський домобудівельний комплекс” (замовник) був підписаний інвестиційний договір №13/90 на інвестування будівництва житла для військовослужбовців Прикордонних військ України в місті Харків і Харківській області, м. Суми і Сумській області, в місті Полтава і Полтавській області, в місті Бердянськ. Відповідно до пункту 1.1. договору його предметом є інвестування коштів і матеріальних активів інвестора в обсязі 40000т.грн. в будівництво житла в місті Харків і  Харківській області, м. Суми і Сумській області, в місті Полтава і Полтавській області, в місті Бердянськ, передача інвестору у власність незавершених будівництвом житлових будинків, у цих же регіонах, власником яких є замовник, і передача інвестору, актом після внесення інвестицій, квартир загальною площею 42000кв.м. для забезпечення житлом військовослужбовців Прикордонних військ України та членів їх сімей. Пунктом 1.2. встановлено, що поштові номери квартир, підлягають передачі інвестору, уточнюються додатковою угодою в термін 30 календарних днів після підписання цього договору. При визначенні місця розташування квартир інтереси інвестора і замовника враховуються в рівних частках.

Відповідно до пункту 2.1. Договору до обов'язків інвестора належить провести інвестування будівництв житлового будинку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника, або передачі товарно - матеріальних цінностей, або проведення заліків по обов'язковій сплаті податків до державного бюджету України, або погашення заборгованості по податкам до державного бюджету з використанням казначейських векселів. Інвестування уточнюється додатковими угодами після визначення конкретних будинків. Вартість 1кв.м. загальної площі будинку визначається згідно з державними будівельними нормами на момент передачі інвестиції. Пунктом 2.2.3. договору передбачений обов'язок замовника (відповідача) протягом десяти робочих днів з моменту одержання інвестиції передати інвестору у власність за актом квартири, згідно з пунктом 1.2. цього договору загальною площею, визначеною додатковими договорами. Акт зареєструвати в держадміністрації міст знаходження будинків. Згідно умов пунктів 2.2.4, 2.2.5. договору до обов'язків замовника віднесено будувати житлові будинки  в місті Харків і Харківській області., м. Суми і Сумській області, в м. Полтава і Полтавській області, в місті Бердянськ в установлені ДБН строки і ввести в експлуатацію за актом держкомісії в установлені додатковими угодами строки. Передавати інвестору з закінченими будівельно - монтажними роботами відповідно до ДБН.

Додатковою угодою №1 до інвестиційного договору №13/99 від 27.12.1999 року, сторони встановили, що її предметом є передача замовником інвестору за матеріальні активи 71 квартири загальною площею 4644,47кв.м. в житловому будинку №10 в кварталі №4, великопанельному 182 сер. у смт. Пісочин, Харківської області. Обов'язком замовника, відповідно до пункту 2.1. угоди є передача за актом квартир загальною площею 4644,47кв.м. у встановленому законом порядку в 10 денний строк після підписання додаткової угоди, передача інвестору рішення селищної ради Пісочина про закріплення будівництва 71 квартири за інвестором, закінчення будівництвом 71 квартири в житловому будинку загальною площею 4644,47кв.м. в 2 кварталі 2000 року. Обов'язком замовника, згідно пункту 2.2. додаткової угоди визначено – прийняти від замовника квартири, у 3-місячний термін після отримання 71 квартири в житловому будинку, передати замовнику, відповідно до його листів матеріальні активи.

Додатковою угодою №2 від 16.06.2000 року до інвестиційного договору №13 /19, сторони доповнили пункт 1.1. додаткової угоди №1 словами: „...та 80кв.м. житловому будинку по вул. Олексіївській в місті Харкові. З них передача житла у 80 квартирному будинку по вул. Олексіївській в місті Харкові на суму 1100тис.грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору, позивач передав відповідачу інвестицій  в обсязі 5 202 258,80 (п'ять мільйонів двісті дві тисячі двісті п'ятдесят вісім грн. 80 коп.), що підтверджено наявними у матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.

05.12.2000 року АТ „Куряжський ДБК” листом №1/243-1 звернувся до начальника управління будівництва та розквартирування Прикордонних військ України, в якому запропонував до передачі 28 квартир у Сумській області, в зв'язку зі зверненням командування Південно-Східного напряму про виділення квартир військовослужбовцям Прикордонних військ у Сумській області в рахунок виконання умов договору №13/99 від 16.11.1999 року на умовах додаткової угоди №1 від 27.12.1999 року в рахунок зменшення кількості квартир по Харківській області відповідно.

26.12.2000 року між Куряжським ДБК та державним комітетом в справах охорони державного кордону був підписаний акт приймання-передачі 48 квартир загальною площею 3001,58кв.м. у Харківській області і 28 квартир загальною площею 1640,88кв.м. у Сумській області, згідно договору №13/99 від 16.11.1999 року.

Листом №13/3-226 від 12.03.2004 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою щодо надання управлінню завірених належних чином копій документів, що підтверджують правомірність одержання відповідачем шести квартир у місті Глухів по вул. Леніна, 56 та технічні паспорти на них.

Листом №2/7-04 від 07.04.2004 року відповідач повідомив позивача, що в ході розгляду справи №9/478 за позовом військового прокурора Сумського гарнізону в інтересах держави в особі відділу будівництва і розквартирування Південно-Східного напряму Прикордонних військ України до ВАТ „Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини”, господарським судом Сумської області був накладений арешт на квартири у житловому будинку за адресою: м. Глухів, вул. Терещенків (Леніна, 56), і після зняття арешту з квартир АТ ЗТ „Куряжський ДБК” розрахунок з позивачем буде проведений у повному обсязі.

20.08.2004 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій зазначив, що на виконання своїх зобов'язань з урахуванням листа №1/243-1 від 05.12.2000 року відповідач передав Управлінню квартири, серед яких у акті приймання - передачі від 26.12.2000 року було зазначено 6 квартир у місті Глухів Сумської області. Зважаючи на те, що будинок знаходиться під арештом і заселити квартири військовослужбовцями не виявляється можливим, позивач вимагав терміново передати йому 342кв.м. загальної площі житла у м. Глухів.

Рішенням міськрайсуду Сумської області від 12.03.2007 року по справі №2-42/07, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 25.10.2007 року, право власності, серед інших, на квартири №61,67,73,75,77 в будинку №56 по вул. Терещенків у місті Глухові визнано за Східним регіональним управлінням Державної Прикордонної служби України.

Суд розглянув вимоги заявленого позову та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України „Про інвестиційну діяльність”,  визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу УРСР, в редакції 1963 року, чинного на момент підписання та виконання договору, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 162 цього Кодексу визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Пунктами 1.2. та 2.1.1. інвестиційного договору №13/90, сторони погодили необхідність підписання додаткових угод щодо уточнення місця розташування будинків та поштових номерів квартир, які підлягають передачі інвестору.

Позивач в заявленому позові (з урахуванням поданих уточнень) просить суд зобов'язати відповідача виконати в натурі свої зобов'язання, згідно з інвестиційним договором від 16.11.2006р. № 13/99 та додатковими угодами до нього від 27.11.1999 № 1 та від 16.06.2000р. № 2, передати  у власність позивачу квартири загальною площею 342 кв.м. у смт. Пісочин Харківської області або місті Харкові та правовстановлючу документацію на них.

В той же час згідно наведених та узгоджених сторонами умов інвестиційного договору його предметом є інвестування будівництва житла для військовослужбовців Прикордонних військ України в місті Харків і Харківській області, м. Суми і Сумській області, в місті Полтава і Полтавській області, в місті Бердянськ передача інвестору у власність незавершених будівництвом житлових будинків, у цих же регіонах. Умовами додаткової угоди № 1, сторони визначили  необхідність передачі замовником інвестору за матеріальні активи 71 квартири загальною площею 4644,47кв.м. в житловому будинку №10 в кварталі №4, великопанельному 182 сер. у смт. Пісочин, Харківської області, уточнивши додатковою угодою №2 „...та 80кв.м. житловому будинку по вул. Олексіївській в місті Харкові. З них передача житла у 80 квартирному будинку по вул. Олексіївській в місті Харкові на суму 1100тис.грн.

В обґрунтування заявленого позову щодо передачі йому квартир загальною площею 342кв.м. саме у смт. Пісочин Харківської області або у місті Харкові позивач посилається на умови підписаних між сторонами додаткових угод №1 та №2.

В той же час в матеріалах справи наявний лист №1/243-1 АТ „Куряжський ДБК” 05.12.2000 року до начальника управління будівництва та розквартирування Прикордонних військ України, в якому в зв'язку зі зверненням командування Південно-Східного напряму про виділення квартир військовослужбовцям Прикордонних військ у Сумській області в рахунок виконання умов договору №13/99 від 16.11.1999 року на умовах додаткової угоди №1 від 27.12.1999 року в рахунок зменшення кількості квартир по Харківській області відповідно, запропоновано до передачі 28 квартир у Сумській області.

Стаття 154 Цивільного кодексу УРСР, передбачає, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Зважаючи на те, що актом приймання передачі квартир від 26.12.2000 року за наявності підписів та печаток замовника та інвестора позивачу були передані 48 квартир загальною площею 3001,58кв.м. у Харківській області  та 28 квартир в Сумській області суд приходить до висновку, що сторони погодили зменшення кількості квартир по Харківській області з відповідною  передачею 28 квартир загальною площею 1640,88кв.м. у Сумській області.

Наведене підтверджується також наявним посиланням на  лист №1/243-1 відповідача від 05.12.2000 року в претензії   позивача від  20.08.2004 року .

Зважаючи на те, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) і сторони при її підписанні  пунктами 1.2. та 2.1.1. інвестиційного договору №13/90, погодили необхідність підписання додаткових угод щодо уточнення місця розташування будинків та поштових номерів квартир, які підлягають передачі інвестору, а вони не були погоджені сторонами суд вважає вимоги заявленого позову в частині зобов'язання відповідача виконати в натурі свої зобов'язання, згідно з інвестиційним договором від 16.11.2006р. № 13/99 та додатковими угодами до нього від 27.11.1999 № 1 та від 16.06.2000р. № 2, передати  у власність позивачу квартири загальною площею 342 кв.м. у смт. Пісочин Харківської області або місті Харкові та правовстановлючу документацію на них, необґрунтованими з огляду на те, що таке зобов'язання у відповідача не виникло.

Також, слід зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 84 ГПК України, резолютивна частина рішення має містити найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна);

Крім того, відповідно до статті 71 Цивільного  кодексу УРСР, в редакції 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), був встановлений в три роки. Статтею 75 наведеного кодексу визначено, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності, відповідно до статті 76, починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Наслідком закінчення строку позовної  давності до пред'явлення позову є, згідно статті 80 ЦК УРСР,  підставою для відмови в позові.

Умовами додаткової угоди №1 від 27.12.1999 року передбачено закінчення строку будівництва 71 квартири в житловому будинку загальною площею 4644,47кв.м. в 2 кварталі 2000 року.

Актом  приймання-передачі від 26.12.2000 року позивачу було передано 48 квартир загальною площею 3001,58кв.м. у Харківській області і 28 квартир загальною площею 1640,88кв.м. у Сумській області, згідно договору №13/99 від 16.11.1999 року, в той же час з вимогою про надання управлінню завірених належних чином копій документів, що підтверджують правомірність одержання відповідачем шести квартир у місті Глухів по вул. Леніна, 56 та технічних паспортів на них, позивач звернувся до відповідача лише листом №13/3-226 від 12.03.2004 року, тобто більше ніж через три роки після передачі квартир.

Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем надано не було.

Стосовно позовних вимог щодо визнання недійсним акту прийому-передачі квартир №№ 61, 67, 73, 75, 79 у будинку №56 по вул. Леніна в м. Глухові Сумської області відповідно до інвестиційного договору від 16.11.1999р. № 13/99 слід зазначити наступне.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов"язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України, зазначається, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

 З огляду на викладене, акт прийому-передачі квартир не може бути визнаний судом недійсним, оскільки він не містить наведених характеристик, а лише являється доказом на підтвердження відповідних обставин і може бути врахований в сукупності з іншими доказами по справі з наданням йому відповідної оцінки. З урахуванням чого суд вважає, що позивачем поданий позов, предмет якого не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.

Крім того, з урахуванням  наведених раніше положень  статей 71,75,76 Цивільного кодексу УРСР, позивачем пропущений строк позовної давності за цією вимогою.

За таких умов суд вважає вимоги заявленого позову в частині визнання недійсними акту прийому-передачі квартир необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За результатами розгляду справи, відповідно до положень статей 44,49 ГПК України, судові витрати у вигляді сплаченого державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

11.06.2008 року.

Суддя                                                                                            Білоусова Я.О.

справа №52/23-08